Справа № 401/705/20 Номер провадження 22-ц/814/2271/21Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
11 листопада 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В.. Чумак О.В.
секретар: Гречка Є.В.
за участю: представника відповідача - адв. Задорожньої Н.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року
по справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: органу опіки та піклування Світловодської районної державної адміністрації, Світловодського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що сторони по справі зареєстрували шлюб 05.12.2009 року та на той час в неї вже була дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Коли сторони одружилися відповідач вмовила позивача зробити заяву та зареєструвати дитину на себе, хоча він і не є її біологічним батьком. В подальшому сторони в 2018 році припинили проживати разом, в 2020 році через суд шлюб було розірвано.
Зазначає, що відповідач звернулася до Світловодського районного суду про стягнення з позивача аліментів на утримання двох дітей, незважаючи на те, що фактично спільною дитиною сторін по справі є лише ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З урахуванням наведеного прохав виключити відомості про ОСОБА_2 як про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі свідоцтва про народження дитини.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано Глобинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) виключити з актового запису про народження дитини №21 від 17 вересня 2008 року - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Павлівка, Світловодського району, Кіровоградської області, відомості про батька дитини ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 841 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.
Вказане рішення оскаржила відповідач, яка у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині стягнення з відповідача судового збору в сумі 841грн та витрат на правову допомогу в сумі 7000грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, заявлена в позові сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 тис.грн є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторони. Так, апелянт вказує, що при розгляді справи місцевим судом, судове засідання було проведено без участі сторін, предметом спору є вимоги немайнового характеру, експертиза не призначалась, свідки не викликались.
Окрім того, апелянт зауважує, що вона є багатодітною матір'ю.
У судовому засіданні представник відповідача доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримала та прохала її задовольнити.
Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника відповідача, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, відповідно до актового запису №1088, складеного в Книзі реєстрації шлюбів Центрального ВРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 одружились 05.12.2009 року (Свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_1 , а.с.12).
Згідно актового запису №275, складеного 10.03.2010 року в Книзі реєстрації народжень Автозаводського ВРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого записані: ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_6 (мати) (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 , а.с.14).
Згідно актового запису №21, складеного 17.09.2008 року в Книзі реєстрації народжень Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якої записано: ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_6 (мати) (повторне Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_3 від 06.05.2010 року, а.с.13).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.01.2020 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 грудня 2009 року Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 1088.
Після розірвання шлюбу позивачці змінено прізвище на " ОСОБА_8 ".
Повернуто ОСОБА_6 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при зверненні до суду, тобто в сумі 352,40грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 352,40грн (а.с.15-16).
Судовим наказом Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20.03.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 січня 2020 року та до досягнення повноліття ОСОБА_5 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З 11 липня 2026 року визначено стягувати з ОСОБА_2 аліменти в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та до досягнення повноліття ОСОБА_4 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Вирішено питання судового збору (а.с.17-18).
Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив із того, що, оскільки позивач не вважає себе біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , тобто стверджує, що кровне споріднення між ним та дитиною відсутнє, а відповідач не надала жодних заперечень, які б спростовували цей факт, вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Проте, такі висновки місцевого суду не відповідають матеріалам справи та встановленим по справі обставинам, ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
При цьому, ч.1 ст.136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Згідно зі ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 1, 2, 18, 22 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану, в тому числі про народження дитини, проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
Пунктами 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, роз'яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Згідно ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0026278758 від 06.05.2020 року до відомостей про дитину ОСОБА_5 вносились зміни, а саме в актовий запис № 21 від 17.09.20208 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 були внесені зміни про визнання батьківства на підставі заяви про визнання батьківства від 30.03.2010 року від ОСОБА_2 (а.с.31-34)..
Окрім того, як убачається з листа начальника Світловодського міськрайонного відділу ДРАЦС М.Шаповал №1004/22.23-04-01 від 20.06.2020 року, 06.05.2010 року на підставі спільної заяви батьків про визнання батьківства №45/04-48 від 30.03.2010р. до актового запису про народження ОСОБА_5 (до внесення змін - ОСОБА_9 ), Світловодським районним відділом ДРАЦС були внесені зміни, а саме внесено відомості про батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно позовної заяви, на момент визнання батьківства позивач знав, що він не є батьком цієї дитини, тому відповідно до п.5 ст.136 СК України, ОСОБА_2 не має права оспорювати своє батьківство відносно ОСОБА_5 (а.с.45).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий суд не надав оцінки тому факту, що позивач на момент визнання себе батьком ОСОБА_5 був в повній мірі обізнаний з тим фактом, що він не є її біологічним батьком, при цьому положення п.5 ст.136 СК України до даних правовідносин помилково не були застосовані.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відтак, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення про задоволення позову місцевим судом було допущено грубе порушення норм матеріального права, а саме не застосовано до даних правовідносин положення п.5 ст.136 СК України, то таке рішення, на підставі ч.4 ст.367 ЦПК України, підлягає скасуванню в повному обсязі з постановленням нового, по суті вимог.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).
Як убачається зі змісту позову, вставлено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами у справі, що на момент визнання батьківства позивач знав, що він не є батьком ОСОБА_5 , відтак, в силу положень ч.5 ст.136 СК України, ОСОБА_2 не має права оспорювати своє батьківство відносно вказаної дитини.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, встановлено, що на момент реєстрації себе батьком дитини позивач знав, що не є її батьком,
Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.09.2021 року, зокрема, відстрочено ОСОБА_6 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року до ухвалення Полтавським апеляційним судом судового рішення у справі.
Відтак, оскільки даною постановою рішення місцевого суду скасовано та в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то відстрочений апелянту судовий збір в сумі 800грн за подачу апеляційної скарги необхідно стягнути з позивача на користь держави.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2021 року, - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: органу опіки та піклування Світловодської районної державної адміністрації, Світловодського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), про виключення відомостей з актового запису про народження дитини, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 800,00 грн (вісімсот гривень) судового збору на користь держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 11.11.2021 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак