Справа № 120/2906/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
02 листопада 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Білої Л.М. ,
секретар судового засідання: Бень Я.О.,
за участю:
представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Іванова Юрія Віталійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення,
в вересні 2019 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасувати відмову у затверджені висновку від 07.08.2019 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850.
Зобов'язано МВС України затвердити висновок про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850, у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи в наслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків в період проходження служби в ОВС.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року - без змін.
26 липня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС України. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в межах виконавчого провадження ВП № 63465239, знаходився на виконанні виконавчий лист № 120/2906/19 від 12.08.2020 року, виданий судом на виконання рішення суду від 18.10.2019 року у даній справі.
Однак, позивачем отримано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 63465239 від 09.12.2020 року. Підставою закінчення виконавчого провадження вказано те, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано лист Міністерства внутрішніх справ України від 27.11.2020 року №12/6-2664 з копіями підтверджуючих документів щодо повного та фактичного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року у справі № 120/2906/19, а саме висновком від 15.07.2020 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Проте, позивач зазначає, що на виконання рішення суду від 18.10.2019 року у справі № 120/2906/19-а Головне управління МВС України у Вінницькій області подало до МВС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до якого начальник відділу МОПСВ ДФОП МВС України Немченко Н.В. вказаний висновок не погодив, а директор ДФОП МВС України С. Шевмін 15.07.2020 року відмовив в затвердженні такого висновку, тобто на переконання позивача рішення суду першої інстанції, яке набуло законної сили станом на час звернення до суду із відповідною заявою не виконано.
Розглянувши заяву позивача, 05 серпня 2021 року Вінницьким окружним адміністративним судом винесено окрему ухвалу, на ім'я директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо недотримання відділом примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимог чинного законодавства України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Вважаючи вказану окрему ухвалу протиправною, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою для її скасування.
Позивач своїм правом передбаченим ст. ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
02 листопада 2021року від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час,день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року у справі № 120/2906/19, яке набуло законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено повністю:
визнано протиправною та скасувати відмову у затверджені висновку від 07.08.2019 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850;
зобов'язано МВС України затвердити висновок про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850 у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи в наслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків в період проходження служби в ОВС.
Отже, приймаючи рішення від 18.10.2019 року у справі № 120/2906/19, суд поклав зобов'язання на МВС України, як відповідача, затвердити висновок саме про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно "Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року № 850, у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи в наслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків в період проходження служби в ОВС.
З матеріалів справи встановлено, що у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в межах виконавчого провадження ВП №63465239 знаходився на виконанні виконавчий лист №120/2906/19 від 12 серпня 2020 року, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 120/2906/19-а.
09 грудня 2020 року державним виконавцем винесено постанову № 63465239 про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з повним виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2019 року.
Проте, при дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Головне управління МВС України у Вінницькій області подало до МВС України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідно до якого начальник відділу МОПСВ ДФОП МВС України Немченко Н.В. вказаний висновок не погодив, а директор ДФОП МВС України С. Шевмін 15.07.2020 року відмовив в затвердженні такого висновку.
Таким чином, державний виконавець, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 63465239) від 09.12.2019 року, діяв всупереч п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не перевірив та не підтвердив факт виконання рішення суду від 18.10.20219 року у справі № 120/2906/19.
Колегія суддів зазначає що хоча Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і не є відповідачем у даній справі, проте його бездіяльність прямо впливає на порушення прав позивача щодо можливості примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду 18 жовтня 2019 року.
Частинами 1, 3 та 5 статті 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків.
Враховуючи вищенаведені обставини. суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано винесено спірну окрему ухвалу, в той час як доводи апеляційної скарги не спростовують вказаної позиції суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 листопада 2021 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Біла Л.М.