Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
26 жовтня 2021 року № 520/6097/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Віцюк О.В.,
представника відповідача - Міністерства охорони здоров'я України - Дяк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення для лікування за кордон, Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправними та скасування рішення і висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства охорони здоров'я з питань направлення для лікування за кордон, яке оформлено у вигляді протоколу №11 від 05.08.2020, про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету;
- визнати протиправним та скасувати висновок групи експертів про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету;
- зобов'язати комісію Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення на лікування за кордон повторно розглянути звернення Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон стосовно діагностики та дезінтоксикації свинцевого отруєння;
- зобов'язати комісію Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення на лікування за кордон прийняти рішення про взяття на облік ОСОБА_1 з метою направлення його на лікування за кордон стосовно діагностики та дезінтоксикації свинцевого отруєння.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення Комісії Міністерства охорони здоров'я з питань направлення для лікування за кордон, яке оформлено у вигляді протоколу №11 від 05.08.2020, про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету та висновок групи експертів про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету, є протиправними та такими, що порушують його права. Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать на користь того, що наявні підстави для повторного розгляду звернення Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон стосовно діагностики та дезінтоксикації свинцевого отруєння та зобов'язання комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення на лікування за кордон прийняти рішення про взяття на облік ОСОБА_1 з метою направлення його на лікування за кордон стосовно діагностики та дезінтоксикації свинцевого отруєння. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи по суті.
Представником відповідача Міністерства охорони здоров'я України через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що документи ОСОБА_1 щодо розгляду питання направлення його на лікування за кордон надійшли до Міністерства охорони здоров'я України листом Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 № 02-90/4179, в якому було зазначено, що справа направляється до Міністерства охорони здоров'я України без клопотання, зазначеного пунктом 2 Порядку направлення громадян України на лікування за кордон - за особистим наполяганням хворого. Клопотання високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров'я у зазначеному пакеті документів відсутні. Представником відповідача вказано, що законодавством не передбачено диференціації хворих, оскільки лікування за кордоном визначено, як винятковий захід для громадян, захворювання яких не лікується в Україні, незалежно від віку, статі, соціального походження, майнового стану, місця проживання та інших ознак. Водночас, представником відповідача вказано, що з метою належного розгляду та визначення можливості проведення ефективного лікування ОСОБА_1 документи хворого були направлені на розгляд групи експертів Міністерства охорони здоров'я України за напрямом «Терапія, загальна практика сімейна медицина, професійна патологія, ревматологія, неврологія». Отже, на підставі того, що висновок групи експертів Міністерства охорони здоров'я України за напрямом «Терапія, загальна практика-сімейна медицина, професійна патологія, ревматологія, неврологія», у справі ОСОБА_1 не містить підтвердження доцільності направлення хворого на лікування за кордон Комісією Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення на лікування хворих за кордон було прийняте рішення, оформлене протоколом №11 від 13.08.2020 - відмовити ОСОБА_1 у взятті на облік, направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету передбачених Міністерством охорони здоров'я України на зазначену мету. Разом з тим, обидва види патології потребують лікування в Україні і в жодному документі не має рекомендації про необхідність направлення хворого для лікування за кордон, а пропонується симптоматичне лікування за місцем проживання.
Позивач та представник позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача Міністерства охорони здоров'я України в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Представник відповідача Комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення для лікування за кордон в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 1 групи, а з 2020 року позивач втратив повністю функції верхніх та нижніх кінцівок (та є лежачим).
Водночас, позивачем вказано, що з 14 листопада 2007 року по 12 березня 2019 року він працював на посаді інспектора з контролю та обліку електроенергії в Акціонерному товаристві «Харківобленерго» та до його посадових обов'язків, входило встановлення, зняття та перевірка свинцевих пломб на вузлах обліку електричної енергії, що свідчить про те, що він щодня протягом дванадцяти років контактував зі свинцем.
У позовній заяві позивачем вказано, що при переопломбуванні електроустановок, пломби, що знімались і простояли тривалий час, часто мали сліди окислення у вигляді білого порошку, в місцях де затискалась пломбувальна нитка (окислювалось під дією вологого повітря або вологи). Оскільки, не було передбачено належної утилізації знятих пломб вони викидались в смітники, якщо такі були на місці проведення робіт, якщо смітників не було, то складались в робочу сумку де контактували з інструментами тa іншими засобами, що використовувались в роботі. Позивачем вказано, що свинцеві пломби видавались «насипом в руки» без використання будь-яких ємностей для зберігання і використання їх в подальшій роботі, а також без їх обліку. Для інспекторів з контролю та обліку електроенергії не видавалося спеціального одягу, засобів індивідуального захисту, для запобігання контакту сполук свинцю зі шкірою, таких як рукавички, тощо (хоча інспектори, які працюють за містом, на території Харківської області були забезпечені засобами індивідуального захисту). Також при проведенні робіт, під час перерв та по закінченню роботи, частіше, не було можливості помити руки навіть водою. Мило для миття рук ніколи не видавалося, у зв'язку з чим подекуди наприкінці робочого дня, після використання свинцю руки, були темно-сірого кольору. Вже після отриманих наслідків інтоксикації свинцем від фахівців КП «Санепіденмсервіс», як зазначає позивач, він дізнався, що свинець не можливо відмити милом, для цього потрібні спеціальні засоби. Позивачем повідомлено суду про те, що з 2013 року, після заміни свинцевих пломб на пластикові, контакт зі свинцем зменшився, але не зник повністю. На кожному електролічильнику залишились свинцеві пломби заводу виробника та повірочної організації, перевірка відтиску яких, в тому числі, входила в обов'язки позивача. Також, позивачем вказано, що при встановленні пластикових тривалий час знімалися старі свинцеві пломби, а також залишалися випадки в яких використовуються свинцеві пломби і на сьогоднішній час (під час відключення та при прийнятті в експлуатацію нових електроустановок).
Позивачем наголошено, що при проведенні інструктажів йому не було доведено про особливості роботи зі свинцевими пломбами та про шкідливий вплив сполук свинцю на організм, а контактів з сполуками свинцю в побуті та протягом життя, окрім роботи - він не мав, що свідчить про обставини того, що інтоксикацію свинцем він міг отримати виключно на підприємстві AT «Харківобленерго» під час трудової діяльності.
У позовній заяві позивачем вказано, що станом на сьогоднішній день за результатами аналізів свинцю в його організмі в кілька десятків разів перевищує норму, але після неодноразових звернень до лікарняних закладів, зокрема, таких як: НДІ гігієни праці та профзахворювань ХНМУ; КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР; КНП «Міська клінічна лікарня № 2 ім. проф. О.О. Шалімова» ХМР; ДУ «Інститут неврології психіатрії та наркології НАМН України»; ДУ «Інститут медицини праці ім.Ю.І.Кундєєва НАМН України», були встановлені різні діагнози такі як: боковий аміотрофічний склероз (БАС), прогресуюча м'язова атрофія з хворобами мотонейрону, верхній в'ялий парапарез можливо токсичний (отруєння свинцем), хронічний холецистит, гіпертонічна хвороба, неспецифічний виразковий коліт, інцефалопатія, тоегепатит неалкогольний, але діагноз «хронічної свинцевої інтоксикації» не зважаючи на наявність відповідних результатів аналізів та клінічних показань, жодна з лікарень відмовляється визнавати, через відсутність відповідних спеціалістів, клініко-лабораторної бази та взагалі відсутність в Україні медичних закладів, що могли б діагностувати та лікувати свинцеву інтоксикацію. А також за час всіх звернень до закладів охорони здоров'я, з дня виявлення в лютому 2019 року наявності свинцю у позивача, лікарі не можуть пояснити ігнорування ними результатів лабораторних досліджень трьох незалежних лабораторій із зазначеним перевищенням норми свинцю у ОСОБА_1 та надати йому відповідне лікування
Отже, під час розгляду справи встановлено, що 07.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації та Міністерства охорони здоров'я України із заявою та відповідним пакетом документів щодо направлення його на лікування за кордон через хронічну свинцеву інтоксикацію.
Судом встановлено, що Департаментом охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації було направлено відповідне подання, передбачене Порядком направлення громадян України на лікування за кордон, до Міністерства охорони здоров'я України на розгляд Комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення для лікування за кордон.
Рішенням Комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення для лікування за кордон оформленим протоколом №11 від 05.08.2020 року та відповідним висновком групи експертів Шелестову М.П. відмовлено у взятті на облік, направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету передбачених Міністерством охорони здоров'я України на зазначену мету.
З наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову вбачається, що Комісією обґрунтовано відмову тим, що групою експертів Міністерства охорони здоров'я України за напрямом «Терапія, загальна практика - сімейна медицина, професійна патологія, ревматологія, неврологія» вивчені матеріали надані ДУ «Інститутом медицини праці ім. Ю.І.Кундієва НАМН України»» від 18.05.2020 року, які на підставі власних лабораторних досліджень і даних клінічного обстеження заперечують необхідність призначення специфічної антидотної терапії, яку просив ОСОБА_1 . Також, вказано, що хворий надав дві виписки з різних медичних установ, які визначають різні діагнози. Експерти погоджуються із тим, що і боковий аміотрофічний склероз, і прогресуюча м'язова атрофія з хворобами мотонейрону, різні нозологічні одиниці з різним перебігом і прогнозом. Також, хворого повідомлено, що для уточнення діагнозу він може бути направлений до ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» м. Харків. Разом з тим, вказано, що обидва види патології потребують лікування в України і в жодному документі не має рекомендації про необхідність направлення хворого для лікування за кордон. Пропонується симптоматичне лікування за місцем проживання.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами стаття 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 5 Основ законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи) державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Згідно із статтею 12 Основ охорона здоров'я - це один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію.
Державна політика охорони здоров'я забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обґрунтованим потребам, але не менше десяти відсотків національного доходу.
Статтею 36 Основ передбачено, що громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров'я України.
Державні органи зобов'язані сприяти виїзду громадян України за кордон і перебуванню там в період лікування.
Порядок направлення громадян України за кордон для лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію статті 36 Основ Кабінет Міністрів України постановою від 27.12.2017 № 1079 «Про забезпечення організації направлення громадян України для лікування за кордон» затвердив Порядок направлення громадян України для лікування за кордон (далі - Порядок № 1079), пунктом 1 якого визначено, що направленню для лікування за кордон підлягають громадяни України (далі - громадяни) за умови неможливості надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров'я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ відповідного профілю.
Пунктом 2 Порядку № 1079 передбачено, що направлення громадян для лікування за кордон ініціюється обласними, центральними районними (міськими) лікарнями, а також закладами охорони здоров'я України, підпорядкованими міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади. Клопотання щодо необхідності лікування за кордоном надсилаються відповідними закладами охорони здоров'я до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Відповідно до пункту 3 Порядку N 1079 Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади забезпечують підготовку та подання Комісії МОЗ з питань направлення для лікування за кордон (далі - Комісія МОЗ) для розгляду таких документів:
заяви громадянина, який потребує лікування за кордоном (або його законного представника), за формою, затвердженою МОЗ;
виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;
листа-направлення від Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за формою, затвердженою МОЗ;
документів, що підтверджують реєстрацію місця проживання громадянина, і довідки про склад сім'ї або осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, будинку;
відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми отриманих доходів і довідки про доходи громадянина та членів його сім'ї;
згоди на обробку персональних даних відповідно до законодавства;
зобов'язання громадянина або його законного представника подати (не пізніше ніж через місяць з часу повернення хворого на територію України після проведеного лікування за кордоном за направленням Комісії МОЗ) до МОЗ письмову інформацію (звіт) про обсяги проведеного лікування та обсяги коштів, витрачених на лікування пацієнта, надану іноземним закладом охорони здоров'я, або у разі неможливості отримання пацієнтом від зазначеного закладу інформації про обсяги таких коштів - письмову відмову, надану закладом.
Згідно із приписами пункт 4 Порядку № 1079 Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади:
проводять після взяття на облік громадянина, що потребує лікування за кордоном, постійний моніторинг стану здоров'я пацієнта, забезпечують організацію надання необхідної медичної допомоги;
у разі зміни стану здоров'я громадянина, що унеможливлює направлення його для лікування за кордон, або смерті громадянина інформують про це невідкладно, але не пізніше ніж протягом трьох діб після виникнення зазначених обставин Комісію МОЗ з подальшим поданням їй відповідних підтвердних документів;
забезпечують до прийняття Комісією МОЗ рішення про направлення громадянина на лікування за кордон диспансерний нагляд за місцем його проживання та подають Комісії МОЗ інформацію про стан здоров'я пацієнта не рідше ніж один раз на три місяці;
у разі неможливості подання інформації про стан здоров'я громадянина та здійснення належного контролю за ним письмово повідомляють про це Комісію МОЗ протягом тижня з часу надходження відповідної інформації.
Пунктом 6 Порядку № 1079 визначено, що після надходження до МОЗ документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, МОЗ не пізніше ніж протягом трьох робочих днів звертається до групи експертів МОЗ відповідного профілю стосовно підготовки висновку щодо неможливості надання необхідної допомоги закладами охорони здоров'я України. Група експертів МОЗ надає МОЗ відповідний висновок не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів.
Рішення про взяття на облік громадянина з метою направлення його на лікування за кордон приймається Комісією МОЗ за умови неможливості надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров'я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ.
Порядок обліку громадян, які потребують направлення для лікування за кордон, затверджується МОЗ.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що єдиною умовою для прийняття рішення про взяття на облік громадянина з метою направлення його на лікування за кордон є неможливість надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров'я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ.
Приписами пункту 16 Порядку N 1079 встановлено, що підставою для відмови у взятті на облік громадянина, який потребує лікування за кордоном, є відсутність документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку (за винятком згоди на обробку персональних даних відповідно до законодавства), підготовлених та надісланих на розгляд Комісії МОЗ, або отримання висновку групи експертів МОЗ про відсутність підстав для направлення пацієнта для лікування за кордон.
Відтак, суд приходить до висновку, що фактично існує дві законодавчо визначених підстави для відмови у взятті на облік громадянина, який потребує лікування за кордоном, а саме:
1) подання відповідними уповноваженими органами до Комісії МОЗ з питань направлення для лікування за кордон не повного комплекту документів стосовно хворого щодо якого ініціюється направлення на лікування за кордон;
2) отримання висновку групи експертів МОЗ про відсутність підстав для направлення пацієнта для лікування за кордон.
Отже, наведеними вище положеннями законодавства визначено права та обов'язки Міністерства охорони здоров'я України щодо вчинення дій для направлення громадян України для лікування за кордон, у тому числі строки, протягом яких Міністерство охорони здоров'я України повинно звернутись до групи експертів Міністерства охорони здоров'я України відповідного профілю стосовно підготовки висновку щодо неможливості надання необхідної допомоги закладами охорони здоров'я України для вирішення питання про взяття на облік громадянина з метою направлення його на лікування за кордон (не пізніше трьох робочих днів). Також, наведеними вище Порядком №1079 визначено п'ятиденний строк, не пізніше якого група експертів Міністерства охорони здоров'я України зобов'язана надати Міністерства охорони здоров'я України відповідний висновок.
Під час розгляду справи судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні Комісії зазначено, що хворий надав лише дві виписки з різних медичних установ, які визначають різні діагнози, що не відповідає дійсності, оскільки, позивачем надано лише одну виписку з лікарні та окрім виписки надано й ряд інших медичних документів на підтвердження свинцевої інтоксикації: зокрема результати лабораторних досліджень Синево, Євролаб та Доктора Редгера (Медичний діагностичний інститут).
Однак, як свідчить зміст оскаржуваного рішення, вказані документи не були враховані групою експертів Міністерства охорони здоров'я та їм не надана належна оцінка та у висновку не обґрунтовано чому одним документам надана перевага над іншими, а також не надано жодних обґрунтувань стосовно відсутності підстав для врахування результатів наданих позивачем лабораторних досліджень. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не було надано жодної оцінки результатам аналізів на вміст свинцю у волоссі та у сечі, які виявлено і в Державній установі «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундєєва НАМН України».
Водночас, суд зазначає, що під час розгляду справи судом було встановлено, що звернення позивача із відповідною заявою та пакетом документів було обумовлено наявністю прохання направити його за кордон на лікування саме через свинцеву інтоксикацію, а не через будь-який інший діагноз, тоді як комісією не було надано жодної оцінки вказаним обставинам.
У своєму рішенні Комісія не обґрунтовує та не мотивує з яких підстав вона дійшла висновку, що існує необхідність або було звернення про направлення на лікування за кордон через захворювання на боковий аміотрофічний склероз або прогресуючу м'язову атрофію з хворобами мотонейрону.
Суд зазначає, що позивачем у позовній заяві наведено докази та обґрунтування стосовно того, що в Україні не здійснюється лікування свинцевої інтоксикації.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що під час прийняття Комісією Міністерства охорони здоров'я рішення з питань направлення для лікування за кордон, яке оформлено у вигляді протоколу №11 від 05.08.2020, про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету, не було надано належної оцінки поданій позивачем заяві та підставам з приводу яких останній звернувся із відповідною заявою.
Водночас, як встановлено судом, оспорюване у цій справі рішення ухвалене відповідачем на підставі висновку експертів групи експертів про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету з аналогічних підстав, що наведені у рішенні Комісії Міністерства охорони здоров'я №11 від 05.08.2020 року.
Надаючи оцінку вказаним рішенням, суд зазначає, що останні не містять в своєму змісті вичерпного і зрозумілого обґрунтування стосовно розгляду порушеного позивачем питання.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що рішення Комісії Міністерства охорони здоров'я з питань направлення для лікування за кордон, яке оформлено у вигляді протоколу №11 від 05.08.2020, про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету, та висновок групи експертів про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету, є такими, що прийняті протиправно, та, як наслідок, підлягають скасуванню.
Відтак, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення на лікування за кордон повторно розглянути звернення Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон з урахуванням висновків суду у даній справі.
Водночас, стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення на лікування за кордон прийняти рішення про взяття на облік ОСОБА_1 з метою направлення його на лікування за кордон стосовно діагностики та дезінтоксикації свинцевого отруєння суд зазначає, що оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем не було здійснено належного розгляду звернення Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон, то позовні вимоги в цій частині є передчасними, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із положеннями ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комісії Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення для лікування за кордон (вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01601), Міністерства охорони здоров'я України (вул. Грушевського, буд. 7, м. Київ, 01601) про визнання протиправними та скасування рішення і висновку, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства охорони здоров'я з питань направлення для лікування за кордон, яке оформлено у вигляді протоколу №11 від 05.08.2020, про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету.
Визнати протиправним та скасувати висновок групи експертів про відмову у взятті на облік ОСОБА_1 , направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету.
Зобов'язати комісію Міністерства охорони здоров'я України з питань направлення на лікування за кордон повторно розглянути звернення Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо направлення ОСОБА_1 на лікування за кордон з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2021 року.
Суддя (підпис) Р.В. Мельников
Згідно з оригіналом.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Рішення не набрало законної сили.
Секретар с/з