Справа № 500/4242/21
08 листопада 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Сідого С.В., представника відповідача - Васильчук І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Галіт" до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картки відмови у митному оформленні товарів №UA209220/2021/00235,
Приватне підприємство "Галіт" (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної Митної служби України (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Картку відмови №UA209220/2021/00235 у митному оформленні (випуску) товарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем подано митну декларацію в якій в графі 47 застосовано ставку податку на додану вартість 7%, оскільки заявлені товари відносяться до медичних виробів і відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні. Проте, відповідачем було надано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з тим, що невірно застосовано ставку податку на додану вартість 7%, оскільки заявлені товари відносяться до допоміжних засобів, а тому не є медичними виробами.
Позивач вважає таку картку відмови протиправною та такою, що порушує права та інтереси позивача.
Ухвалою суду від 23.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання у справі на 16.08.2021.
Ухвалою суду від 16.08.2021 замінено відповідача у справі - Державну митну службу України на належного - Тернопільську митницю та призначено розгляд справи на 17.09.2021.
Відповідачем подано до суду 06.09.2021 відзив у справі, в якому проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що в даному випадку відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством, а оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Зокрема зазначає, що з огляду на те, що заявлений до митного оформлення за митною декларацією від 17.03.2021 №UA209220/2021/005383 товар «Дезінфікуючі засоби на основі спиртів в лужному середовищі та четвертинних амонієвих солей, для дезинфекції та очистки стоматологічних інструментів, рук лікаря, поверхонь стін, підлог та медичного обладнання..» який не є медичним виробом, тому позивачем в даному випадку не вірно застосовано ставку податку на додану вартість в розмірі 7 відсотків.
Підготовче судове засідання 17.09.2021 було відкладено на 18.10.2021.
Представником позивача подано до суду 28.09.2021 відповідь на відзив, в якому повідомив, що при зазначені ставки ПДВ у митній декларації керувався тим, що згідно сертифікату відповідності від 31.05.2018, який видав орган з оцінки відповідності ДП "Український медичний центр сертифікації" МОЗ України зазначено перелік медичних виробів на які розповсюджується дія Сертифікату відповідності, зокрема, дезінфектант швидкої В30, який віднесено до класу ризику ІІ а.
Протокольною ухвалою суду від 18.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у тому ж судовому засіданні за клопотанням сторін, в якому була оголошена перерва до 08.11.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2021 підтримав доводи, викладені у позовній заяві та просив задовольнити вимоги заявленого позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2021 просила відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Як встановлено за матеріалами справи, на виконання зовнішньоекономічного контракту № 0109 від 01.09.2008, укладеного між компанією «Orochemie Durr + Pflug GmbH + Co Kg Kornwestheim», Німеччина, та Приватним підприємством «Галіт», Україна, згідно додаткових угод від 17.09.2010 №1, від 01.02.2013 №2 та від 03.03.2021 №488481 до контракту від 01.09.2008 №0109, рахунку-фактури (інвойс) від 03.03.2021 №0000488481 Позивачем на митну територію України ввезено товар: «дезінфікуючі засоби...».
17 березня 2021 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №UА209220/2021/005383, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар «Дезінфікуючі засоби на основі спиртів в лужному середовищі та четвертинних амонієвих солей, для дезинфекції та очистки стоматологічних інструментів, рук лікаря, поверхонь стін, підлог та медичного обладнання: (N.B30.55.06.60) Дезінфектант для поверхонь В30 6x1л. (діюча речовина-етанол-62%, дідецил-діметил-хлорид-амонію-0,05%), (допоміжні речовини: ПАР<1%; ароматизатор-парфумована олія<1%; вода очищена до 100%) - 90 коробок в кожній 6 пластикових пляшок по 1 л. Продукція поставляється в не аерозольній упаковці. Виробник «Orochemie» GmbH DE Німеччина. Торгівельна марка Оro.».
Як вбачається із інформації, що міститься у графі 47 вказаної митної декларації декларантом застосовано до товару ставку податку на додану вартість в розмірі 7 відсотків.
Враховуючи те, що декларантом під час декларування товару не виконано вимоги законодавства, зокрема, ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України та ст. 193 Податкового кодексу України в частині правильності нарахування митних та інших платежів, митницею було відмовлено у митному оформленні товару за митною декларацією від 17.03.2021 №UА209220/2021/005383, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2021 №UА209220/2021/00235.
Позивач, вважаючи картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2021 UА209220/2021/00235, протиправною та такою, що порушує права та інтереси позивача, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Нормами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно із ч. 1 ст.3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Пунктом 23 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За приписами п. 29 ч. 1 ст. 4 МК України митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно із статтею 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Нормами статті 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; 6) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; б) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8)відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Згідно із п. 27 ч. 1 ст. 4 МК України митні платежі: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Приписами ч. 2 ст. 270 МК України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Положеннями підпункту в) пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що об'єктом оподаткуванням є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Розміри ставок податку на додану вартість встановлено статтею 193 ПК України.
Згідно із пунктом 193.1 статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) 20 відсотків;
б) 0 відсотків;
в) 7 відсотків по операціях з:
постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні;
постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 194.1 статті 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Згідно із ч. 1 ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 256 МК України визначено, що у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (надалі - Порядок № 631).
Розділом VII Порядку № 631, зокрема, визначено порядок оформлення картки відмови.
Так, відповідно до п. 7.1 Розділу VII Порядку № 631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Пунктом 7.2 Розділу VII Порядку № 631 визначено, що у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Суд зазначає, що підставою для відмови у митному оформленні слугувало те, що у графі 47 вказаної митної декларації декларантом не вірно застосовано ставку податку на додану вартість 7%, оскільки заявлений товар позивача не є медичним виробом.
Надаючи правову оцінку зазначеній підставі, суд зазначає наступне.
Нормами підпункту в) пункту 193.1 статті 193 ПК України визначено, що ставка податку в розмірі 7 відсотків від бази оподаткування встановлюється по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 753 затверджено Технічний регламент щодо медичних виробів (надалі - Технічний регламент).
Пунктом 1 Технічного регламенту визначено, що дія цього Технічного регламенту поширюється на медичні вироби та допоміжні засоби до них. Для цілей цього Технічного регламенту допоміжні засоби розглядаються як. медичні вироби.
При цьому, у Технічному регламенті наведено визначення таких термінів як допоміжний засіб та медичний виріб, а саме:
допоміжний засіб - виріб, що не є медичним виробом, але призначений виробником спеціально для застосування разом з медичним виробом для належного використання такого виробу за призначенням (підпункт 5 пункту 2 Технічного регламенту);
медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти призначенням (підпункт 9 пункту 2 Технічного регламенту).
Одночасно, варто зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Закону України від 15 січня 2015 року № 124-УІІІ «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» цілями прийняття технічних регламентів є захист життя та здоров'я людей, тварин і рослин, охорона довкілля та природних ресурсів, забезпечення енергоефективності, захист майна, забезпечення національної безпеки та запобігання підприємницькій практиці, що вводить споживача (користувача) в оману.
Тобто, в даному контексті допоміжні засоби розглядаються як медичні вироби щодо механізму встановлення вимог до характеристик продукції.
Водночас, вищенаведені визначення термінів медичний виріб та допоміжний засіб у Технічному регламенті розмежовують такі поняття, як: які категорії товарів відносяться до медичних виріб, а які до допоміжних засобів.
При цьому, суд звертає увагу, що у Технічному регламенті чітко зазначено: допоміжний засіб - виріб, що не є медичним виробом.
Крім цього, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.01.2020 № 142 затверджені Методичні рекомендації «Класифікація медичних виробів» та «Медичні вироби. Допоміжні засоби. Виробник».
Згідно із положеннями підпункту 1 пункту 1 Методичних рекомендацій «Медичні вироби. Допоміжні засоби. Виробник» медичний виріб та допоміжний засіб не можна ототожнювати. Для їх розмежування визначальним є визначення термінів «медичний виріб» та «допоміжний засіб», які наведено у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою КМ України від 02.10.2013 № 753 та у Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою КМ України від 02.10.2013 № 755. Допоміжні засоби в цілях Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, розглядаються як медичні вироби, у той час як згідно з Технічним регламентом щодо медичних виробів є відмінність між медичним виробом і допоміжним засобом. Допоміжні засоби класифікуються окремо від медичних виробів, з якими вони використовуються.
Відповідно до абзаців 2-3 пункту 2 Методичних рекомендацій «Медичні вироби. Допоміжні засоби. Виробник» визначення «допоміжний засіб», яке наведено у технічному регламенті щодо медичних виробів, вимагає, щоб допоміжний засіб був спеціально призначений виробником для використання разом з медичним виробом. Передбачене використання допоміжного засобу повинно бути таким, щоб забезпечувати застосування медичного виробу відповідно до його передбаченого використання. Тому продукт може стати допоміжним засобом до медичного виробу тільки тоді, коли виробник такого продукту встановив його передбачуване використання разом з одним або декількома медичними виробами.
Приклади допоміжних засобів в залежності від визначених обставин використання медичного виробу: стерилізатори для використання в медичному середовищі; мішки для упаковки повторно стерилізованих медичних виробів; спеціальні зарядні пристрої для електромедичних виробів з живленням від акумуляторної батареї; засоби по догляду за контактними лінзами, дезінфікуючі засоби, які спеціально призначені для медичних виробів; спеціальний пристрій для очистки води, призначений для використання разом з апаратами для діалізу; газові балони/пристрої зменшення тиску для використання разом з апаратами для анестезії.
Як вбачається із інформації, що міститься у графі 31 митної декларації від 17.03.2021 №UA209220/2021/005383 декларантом заявлено до митного оформлення товар, який має наступний опис «Дезінфікуючі засоби на основі спиртів в лужному середовищі та четвертинних амонієвих солей, для дезинфекції та очистки стоматологічних інструментів, рук лікаря, поверхонь стін, підлог та медичного обладнання».
Тобто, з огляду на зазначене, за своїм призначенням, заявлений до митного оформлення дезінфікуючий засіб може застосовуватись не лише для дезінфекції та очистки медичних виробів (стоматологічних інструментів), а також і для дезінфекції та очистки рук лікаря, поверхонь стін та підлог.
Таким чином, з наведеного висновується, що оскільки вказані дезінфікуючі засоби спеціально не призначенні для застосування їх тільки разом із стоматологічним обладнанням, але й можуть застосовуватись окремо, незалежно від застосування їх із медичним виробом, зокрема, для обробки рук, поверхонь та підлог, тому такі допоміжні дезінфікуючі засоби не відносяться до медичних виробів.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що згідно сертифікату відповідності від 31.05.2018, який видав орган з оцінки відповідності ДП "Український медичний центр сертифікації" МОЗ України зазначено перелік медичних виробів на які розповсюджується дія Сертифікату відповідності, зокрема, дезінфектант швидкої В30, який віднесено до класу ризику ІІ а, оскільки даний сертифікат відповідності містить застереження, що саме на п. 8-11 дія сертифікату не розповсюджується.
Зокрема, у Сертифікаті відповідності (аркуш справи 16) зазначено, що виробник впровадив систему управління якістю на етапах розробки, виробництва і остаточної перевірки виробів відповідно до Додатку 3, виключаючи пункти 8-11 Технічного регламенту щодо медичних виробів, який затверджено постановою КМ України від 02.10.2013 №753, а товар позивача віднесений саме до пункту 8 - Дезінфектант швидкої дії В30.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що заявлений до митного оформлення за митною декларацією від 17.03.2021 №UA209220/2021/005383 товар «Дезінфікуючі засоби на основі спиртів в лужному середовищі та четвертинних амонієвих солей, для дезинфекції та очистки стоматологічних інструментів, рук лікаря, поверхонь стін, підлог та медичного обладнання» не є медичним виробом, тому Позивачем в даному випадку не вірно застосовано ставку податку на додану вартість в розмірі 7 відсотків.
Представником позивача не було надано до суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження обставин у справі, а тому суд дійшов висновку, що у відповідача були правові підстави для винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.03.2021 №UA209220/2021/00235.
За змістом ч. 1-2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень забезпечив реалізацію управлінської функції, відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги заявленого позову необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Приватного підприємства "Галіт" до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування картки відмови у митному оформленні товарів №UA209220/2021/00235, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Приватне підприємство " Галіт" (місцезнаходження/місце проживання: вул. 15 Квітня, 6 Є,с.Байківці,Тернопільський район, Тернопільська область,47711 код ЄДРПОУ/РНОКПП 30938037);
відповідач:
- Тернопільська митниця Державної митної служби України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,46400 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576);
Головуючий суддя Осташ А.В.