вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1943/21
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 361, код ЄДРПОУ 30664834
про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань з договору постачання природного газу від 27.09.2019 №5183/1920-КП-17
за участі представників сторін:
позивача: Остапенко В.М., посвідчення № 1659 від 28.03.2017; довіреність № 14-339 від 22.12.2020;
відповідача: Самелюк Т.А., посвідчення № 8804/10 від 13.03.2020; довіреність № 781/04 від 30.06.2021.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1949/21 від 05.07.2021) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань з договору постачання природного газу від 27.09.2019 №5183/1920-КП-17.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пунктів 5, 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2021 судом залишено позовну заяву без руху.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №18284/21 від 02.08.2021), відповідно до якої позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. №1949/21 від 05.07.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/1943/21 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 14.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2021 судом призначено підготовче засідання у справі справі №911/1943/21 на 28.09.2021.
У судовому засіданні 28.09.2021 судом оголошено перерву до 26.10.2021.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №24364/21 від 21.10.2021).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх. №24371/21 від 21.10.2021).
У судове засідання 26.10.2021 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2021 заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. № 24364/21 від 21.10.2021) про зменшення розміру позовних вимог у справі №911/1943/21 задоволено, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.11.2021.
У судове засідання 09.11.2021 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -
встановив:
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 5183/1920-КП-17 від 27.09.2019 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року природний газ в кількості 12309,0 тис. куб. метрів.
Згідно з пунктом 3.1. Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року за цим договором складає 4272,7604 грн., крім того, податок на додану вартість - 20%, усього разом з ПДВ - 5127,3125 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.10.2019).
Крім того, пункт 4.2. Договору викладався у редакціях додаткових угод № 2-9, копії яких додано до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з пунктом 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктів 5.1, 6.1. Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 11.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з до 30.04.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Крім того, між сторонами укладено 9 додаткових угод до Договору: № 1 від 31.10.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 29.11.2019, № 4 від 09.12.2019, № 5 від 28.12.2019, № 6 від 28.01.2020, №7 від 24.12.2020, № 8 від 23.03.2020, № 9 від 23.04.2020.
Короткий зміст позовних вимог
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу № 5183/1920-КП-17 від 27.09.2019.
Аргументи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
На виконання умов Договору позивачем переданий, а відповідачем прийнятий природний газ на суму 45301445,18 грн., який відповідачем повністю оплачений після звернення позивача з даним позовом до суду, тобто, з порушенням строків, визначених пунктом 6.1. Договору, в наслідок чого, позивачем нараховані: пеня на підставі пункту 7.2. Договору у розмірі 51971,02 грн. і на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 88773,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 206448,03 грн.
Аргументи відповідача не підлягають урахуванню судом, з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 не ставить повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу та не скасовує відповідальність за неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ, не змінює строків здійснення розрахунків за договором, не позбавляє відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключає застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення строків оплати.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
З огляду на те, що до матеріалів справи відповідачем не долучені докази того, що відповідач включений до вищевказаного реєстру, подав пропозицію на укладення договору реструктуризації або сплатив основний борг до 01.06.2021, з огляду на оплату основного боргу вже після звернення позивача з позовом до суду, а саме: 27.07.2021, що підтверджується випискою з особового рахунку, відсутні підстави для застосування відповідного закону до спірних правовідносин.
Аргументи у частині недоведення позивачем збитків, підлягають відхиленню, з огляду на те, що вимоги статтей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України не зобов'язують кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Аргументи Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"
Відповідач проти позовних вимог заперечує з посиланням на те, що він не міг впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, а повнота та своєчасність оплати за Договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами.
Таким чином, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором постачання природного газу.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів понесення збитків у зв'язку з простроченням плати за переданий газ у визначений договором строк; перед відповідачем у його контрагентів наявна дебіторська заборгованість за вироблену електричну енергію; частина взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за теплову енергію, яка використовується споживачами, здійснюються зі спеціальним режимом використання, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами (постанова Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014).
Відповідач зазначає, що його включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», що, в свою чергу, виключає можливість нарахування штрафних санкцій.
Також відповідач у відзиві зазначив про те, що, у випадку, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта та, враховуючи фінансове становище боржника, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до стягнення штрафних санкцій.
Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» укладено договір постачання природного газу № 5183/1920-КП-17 від 27.09.2019, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.
На виконання умов Договору позивачем переданий, а відповідачем прийнятий природний газ на суму 45301445,18 грн., який відповідачем повністю оплачений 27.07.2021, що підтверджується випискою з особового рахунку, проте, з порушенням строків, визначених пунктом 6.1. Договору, в наслідок чого, позивачем правомірно нараховані пеня на підставі пункту 7.2. Договору у розмірі 51971,02 грн. і на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у розмірі 88773,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 206448,03 грн.
Суд відхиляє аргументи відповідача щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 у спірних правовідносинах, з огляду на те, що положення постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 не обмежують відповідача у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договором, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
За результатами перевірки розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, що здійснені позивачем, суд відзначає, що вони арифметично вірні.
Аргументи відповідача про застосування до спірних вимог Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» суд відхиляє, з огляду на те, що пункт 1 статті 7 визначає, що нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості, проте, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору про реструктуризацію, а сума основного боргу повністю погашена 27.07.2021, що підтверджується випискою з особового рахунку та визнається обома сторонами, отже, відстуні підстави для списання нарахованих штафних санкцій.
Відносно аргументів сторін про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі. якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак, законодавець передбачив можливість незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, з мотивувальної частини рішення якого вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
На підтвердження наявності підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій до матеріалів справи долучено докази скрутного фінансового стану та значної заборгованісті до бюджету, що позбавила відповідача можливості виконати зобов'язання у строк, передбачений Договором, а саме: акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Привтаним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», згідно з яким заборгованість складає 2374179,76 грн., акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Привтаним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», згідно з яким заборгованість складає 90466968,30 грн., акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Комунальним підприємством «Білоцеркцівської міської ради «Білоцерківтепломережа», згідно з яким заборгованість складає 74534861,79 грн., акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Комунальним підприємством «Білоцеркцівської міської ради «Білоцерківтепломережа», згідно з якого заборгованість складає 333295980,85 грн.
Крім того, відповідач обгрунтовував зменшення штрафних санкцій відсутністю основної заборгованості відповідача перед позивачем, наявністю заборгованості споживачів перед відповідачем, збитковістю тарифоутворення теплопостачальних підприємств, критичною фінансовою ситуацією та відсутністю вини у несвоєчасності проведення розрахунків, а також відсутності джерел для погашення нарахованих штрафних санкцій.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Суд, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, з урахуванням наведених положень законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій або їх зменшення у конкретному випадку, а також ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, а саме: повну сплату основної заборгованості, станом на дату ухвалення рішення, взявши до уваги, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, водночас, відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, відсутністю у матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання договору для позивача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %.
Заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати залишаються судом у заявленому позивачем розмірі.
Результати розгляду справи
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) Господарського процесуального кодексу України. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог. Принцип змагальності закріплений, зокрема, у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судового збору
Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі, зважаючи на те, що часткове задоволення позову є наслідком зменшення судом розміру неустойки, що підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх. №1949/21 від 05.07.2021) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних, штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань з договору постачання природного газу від 27.09.2019 №5183/1920-КП-17 задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 361, код ЄДРПОУ 30664834) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 25985,51 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят одна копійка) пені, 88773,61 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят три гривні шістдесят одна копійка) 3% річних, 206488,03 грн. (двісті шість тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень три копійки) інфляційних втрат, 5208,49 грн. (п'ять тисяч двісті вісім гривень сорок дев'ять копійок) судового збору.
3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.11.2021.
Суддя С.О. Саванчук