вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 917/830/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (04123, місто Київ, вул. Межова (Подільський р-н), будинок 23, код 40393232)
про визнання недійсним договору
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 917/830/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», про визнання недійсним договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує, що 20.12.2019 АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахейм», за умовами п. п. 1.1., 1.3.1. якого продавець зобов'язався передати у власність (продати) частину частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм», а покупець зобов'язався в порядку та на умовах визначених договором прийняти у власність (купити) та оплатити продавцю визначену частину частки. Розмір відчужуваної частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм» 20000000,00 гривень, що становить 20% статутного капіталу ТОВ «Альфахейм».
Надалі, за доводами позивачки, 03.01.2020 ОСОБА_1 (новий кредитор) та ОСОБА_2 (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1, за умовами п. 1.1. якого первісний кредитор передає (відступає частково), а новий кредитор приймає (набуває частково) належне первісному кредиторові право вимоги, вказане у п. п. 1.2., 1.3. договору. Як вказує позивачка згідно п. п. 1.2., 1.3. цього договору, під частиною права вимоги у цьому договорі сторони розуміють обсяг майнових прав (прав вимоги) первісного кредитора у грошових зобов'язаннях, які виникли та існують на дату укладення договору на підставі договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Альфахейм» від 20.12.2019, укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», за яким у ОСОБА_2 виникло право вимоги до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон». Загальний розмір частини права вимоги, який відступається за договором відступлення, зазначеного у п. 1.2. договору становить 14000000,00 гривень.
Позивачка зазначає, що на виконання вказаного договору між нею та відповідачем 03.01.2020 підписано акт приймання-передачі, яким сторони підтвердили, що відповідач передав, а позивачка прийняла частину права вимоги, передбаченого договором.
Між тим, позивачка вказує, що їй стало відомо, що ОСОБА_2 станом на день звернення до суду не було сплачено на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» вартість предмета договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Позивачка переконана, що третя особа - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі виступало кредитором відносно відповідача в частині існуючої заборгованості по оплаті частини частки, однак, третьою особою згоди на укладення договору відступлення надано не було.
Як стверджує позивачка, характер правовідносин, що склалися між відповідачем та третьою особою, в силу приписів ч. 6 ст. 694 Цивільного кодексу України свідчить про те, що до проведення відповідачем повного розрахунку проданої третьою особою частини частки, її обтяжено заставою продавця, оскільки згідно п. 2.4. договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахейм» від 20.12.2019 право власності на частку не зберігається за продавцем, а переходить до покупця з моменту підписання моменту підписання договору та акту приймання-передачі частки.
Тож, на думку позивачки, третя особа є заставодержателем за договором в силу закону, а тому її згода на укладення договору відступлення права вимоги є обов'язковою. Проте, позивачка зазначає, що своєї згоди на укладення договору відступлення права вимоги на надавала.
На переконання позивачки, відповідач навмисно ввів її в оману щодо наявності у нього прав на відступлення права вимоги, адже відповідачу було відомо про факт відсутності розрахунків за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Альфахейм» від 20.12.2019.
З огляду на наведені обставини позивачка вважає, що укладений 03.01.2020 договір відступлення права вимоги № 1 вчинено під впливом обману, тому такий договір підлягає визнанню судом недійсним.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.06.2021 справу № 917/830/21 передано за підсудністю на розгляд Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/830/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.09.2021.
31.08.2021 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо суті заявлених позовних вимог, у яких відповідач заперечує проти пред'явлених позовних вимог. Заперечення відповідача аргументовані тим, що на момент відчуження на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» частини частки, така, на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм», укладеного 04.12.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (покупець), належала відповідачу, яка була оплачена ним у повному обсязі. Таким чином, як вказує відповідач, останній був вправі на відчуження частини придбаної ним частки на користь третьої особи.
Водночас, відповідач стверджує, що третьою особою не було оплачено вартість придбаної частки, у зв'язку із чим 03.01.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 1.
А тому, як вказує відповідач, у нього були усі законні права на відступлення права вимоги позивачці, з огляду на наявну, на момент укладення 03.01.2020 договору відступлення права вимоги, заборгованість АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» перед ОСОБА_2 .
На адресу суду 01.09.2021 від представника позивачки надійшло клопотання, в якому просить суд підготовче засідання призначене на 01.09.2021 здійснювати без участі представника.
Ухвалою суду від 01.09.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - акціонерне товариство «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» та відкладено підготовче засідання на 29.09.2021.
09.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.
До суду 14.09.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких повідомила, що про обставини відсутності або наявності підстав для визнання договору про відступлення права вимоги від 03.01.2020 № 1 їй невідомі. Також у вказаних поясненнях третя особа просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 20.10.2021. Вказаною ухвалою суд визнав явку позивача або його представника обов'язковою.
На адресу суду 19.10.2021 від третьої особи надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 20.10.2021 розгляд справи відкладено на 10.11.2021 та визнано явку позивача або його представника обов'язковою.
В судове засідання 10.11.2021 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, при цьому рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (ухвал суду) підтверджується факт отримання учасниками справи відповідних судових рішень щодо розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази на підтвердження своїх вимоги та заперечень суд зазначає, що визнана ухвалами суду від 29.09.2021 та від 20.10.2021 обов'язкова явка позивачки або її представника у судове засідання обумовлена необхідністю, зокрема, належного з'ясування обставин справи, на які позивачка посилається у своїй позовній заяві.
А саме позивачка вказує, окрім іншого, що ОСОБА_2 , станом на день звернення позивачки до суду, не було сплачено на користь АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» вартість предмета договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм» від 20.12.2019.
Позивачка переконана, що третя особа - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі виступало кредитором відносно відповідача в частині існуючої заборгованості по оплаті частини частки, однак, третьою особою згоди на укладення договору відступлення надано не було.
Натомість суд зазначає, що як слідує з умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм» від 20.12.2019 продавець - ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність (продати) частину частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм», а покупець - АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором прийняти у власність (купити) та оплатити продавцю визначену частину частки (п. 1.1.). Згідно п. 2.1. вказаного договору продаж частки вчинено за 20047400,00 гривень, які покупець (АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон») повинен сплатити продавцю ( ОСОБА_2 ) протягом 1 року з дати підписання договору.
Отже, з умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм» від 20.12.2019 вбачається, що саме АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», а не ОСОБА_2 як про це стверджує позивачка, взяло на себе обов'язок прийняти у власність частину частки у статутному капіталі ТОВ «Альфахейм» і оплатити її вартість.
Таким чином, присутність у судовому засіданні позивача або його представника зумовлена необхідністю надання пояснень щодо сутності розглядуваних правовідносин, а їх неявка у судові засідання перешкоджає з'ясуванню дійсних обставин справи, що своєю чергою впливає на об'єктивність вирішення судом спору по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
При цьому варто зазначити, що факт належного повідомлення позивачки щодо судових засідань підтверджується матеріалами справи, а саме рекомендованим повідомленням № 0103279550602 про вручення 06.10.2021 позивачці ухвали суду від 29.09.2021 (про призначення розгляду справи по суті на 20.10.2021) та рекомендованим повідомленням № 0103228554891 про вручення 01.11.2021 позивачці ухвали суду від 20.10.2021 (про відкладення розгляду справи на 10.11.2021).
Приписами п. 1 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Всі судові рішення у справі № 910/830/21 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua), а тому позивачка мала можливість ознайомитися з текстом останніх.
Таким чином, судом було вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення позивачки про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останньої у судові засідання для реалізації нею права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Натомість, не зважаючи на належне повідомлення судом позивачки про дату, час і місце розгляду справи, будь-яких заяв щодо розгляду справи за відсутності позивачки або її представника, окрім заяви про проведення підготовчого засідання 01.09.2021 без участі представника, на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У розумінні наведених положень законодавства обов'язковими умовами для застосування передбачених у частині 4 статті 202, пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (абз. 11 пункту 3.3. постанови ВС від 01.09.2020 у справі № 910/11119/17).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 по справі № 916/3616/15 дійшла висновку про те, що положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19 виклала висновок щодо застосування норми пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть, у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
З огляду на те, що неявка у судове засідання позивачки перешкоджає з'ясуванню всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, унеможливлює встановлення фактичних обставин для правильного її вирішення, в аспекті наведених у позовній заяві обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Враховуючи, що позов залишено без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивачки у судове засідання без поважних причин, судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору залишити без розгляду.
Ухвала складена та підписана 11.11.2021, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник