10 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/11197/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (головуючий суддя - Єфанова О.В.) про повернення позовної заяви в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради
про визнання бездіяльності протиправною, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся із позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради (далі - Відповідач) в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради, яка виявилася у порушенні правової позиції ст. ст.3, 8, 19, 22, 33, 34, 46, 48, 68 Конституції України;
- постановити окрему ухвалу згідно ст. 249 КАС України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, адміністративний позов залишено без руху у зв'язку із недотриманням вимог ст.160, 161, 172 КАС України та надано строк для усунення недоліків (а.с. 4-6).
04.11.2020 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про поновлення провадження по справі після усунення недоліків, в якій просив звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з доходами, які нижче від 5% розміру доходу за рік (а.с.10).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання бездіяльності протиправною - повернуто позивачу (а.с. 12).
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку (а.с. 16).
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що Позивач отримав ухвалу про залишення позовної заяви без руху та заявою від 28 жовтня 2020 року усунув недоліки такої позовної заяви.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги (п.4); виклад обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8).
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не сплачений судовий збір, а у задоволенні заяви Позивача про звільнення від сплати судового збору було відмовлено.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України, з урахуванням положень ст. 251 КАС України, копія вищезазначеної ухвали суду від 21 вересня 2020 року про залишення адміністративного позову без руху направлена на адресу Позивача засобами поштового зв'язку рекомендованим листом із зворотнім повідомленням про отримання за адресою Позивача, яка зазначена у адміністративному позові.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №160/11197/20 вручена Позивачу 26 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 8).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції Позивачу було надано достатній строк для усунення недоліків позовної заяви та вжито всіх необхідних заходів з метою повідомлення останнього про залишення такої заяви без руху.
Однак, у визначений судом першої інстанції строк недоліки позовної заяви Позивач не усунув.
При цьому, Позивач надіслав до суду заяву про поновлення провадження після усунення недоліків, в якій висловив свою незгоду із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі №160/11197/20 та просив вважати недоліки позовної заяви усунутими, у тому числі, просив звільнити його від сплати судового збору на підставі тих обставин, які вже були розглянуті судом першої інстанції під час відмови в задоволенні попереднього клопотання про звільнення від сплати судового збору (а.с. 10).
Вимоги до змісту та форми позовної заяви містяться в статті 160 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В спірному випадку суд першої інстанції в ухвалі від 21 вересня 2020 року про залишення позовної заяви без руху обґрунтовано вказав на те, надана Позивачем довідка про отримання щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи не є достатнім доказом підтвердження майнового стану Позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано.
Також, суд першої інстанції вірно вказав про те, що КАС України не визначає обов'язку суду щодо звільнення від сплати судового збору та обов'язку самостійно збирати докази в обґрунтування та/або підтвердження обґрунтування підстав звільнення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається Позивачеві, якщо Позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвалою від 09 листопада 2020 року судом першої інстанції повернуто заявлений адміністративний позов через невиконання вимог ухвали про залишення адміністративного позову без руху.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження подання ним на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року будь-яких інших доказів на підтвердження свого майнового стану, крім довідки про отримання компенсаційної виплати, або доказів на підтвердження сплати судового збору.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції дотримано норми процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив у цій справі обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України без порушень норм чинного процесуального законодавства, а тому ухвалу суду першої інстанції від 09 листопада 2020 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року по справі №160/11197/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун