04 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/8807/20
головуючий суддя І інстанції - Сіпака А.В.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року в адміністративній справі №280/8807/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальна установа “Запорізька станція екстреної (швидкої) медичної допомоги” Запорізької обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальна установа “Запорізька станція екстреної (швидкої) медичної допомоги” Запорізької обласної ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу для ознайомлення усіх матеріалів службової перевірки за його заявою;
- зобов'язати відповідача надати всі наявні матеріали щодо проведення службового розслідування позивачу за його заявою від 20.11.2019 № 03.П/1087.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Запорізької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальна установа “Запорізька станція екстреної (швидкої) медичної допомоги” Запорізької обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно було закрито провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки позивачем оскаржується бездіяльність відповідача саме на момент її вчинення.
Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною в контексті заявлених позивачем підстав позову, за умови виправлення суб'єктом владних повноважень допущеного ним порушення щодо надання всіх матеріалів службового розслідування, не може бути окремим і самостійним об'єктом судового контролю, оскільки розгляд і вирішення такого позову судом не матиме своїм правовим наслідком відновлення порушеного права позивача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Так, у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовував позовні вимоги посиланням на порушенням його прав внаслідок ненадання у встановлені законом строки інформації на його запит, тобто станом на 23.10.2020 року.
Також, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно закриття провадження по справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що право на доступ особи до інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб'єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб'єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до інформації є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб'єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб'єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов'язків.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 26.06.2018 року по справі № 800/369/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що в разі відсутності в розпорядженні відповідача на дату спірного періоду певних документів, у зв'язку з їх пізнішим прийняттям, останнє не може підставою для закриття провадження у справі, а повинно вирішуватись судом при розгляді справи по суті з прийняттям відповідного судового рішення.
Щодо вимог апеляційної скарги відносно задоволення адміністративного позову та розподілу судових витрат, то колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів ст. 320 КАС України, у разі скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, справа направляється для подальшого розгляду до суду першої інстанції, який і здійснює розподіл судових витрат при розгляді справи по суті у відповідності до ст. 139 КАС України.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийнята судом першої інстанції ухвала про закриття провадження є безпідставною та такою, що прийнята ним з порушенням норм процесуального права, а відповідно остання підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є :1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст, ст.308, ст. 310, ст. 316, ст. 320 КАС України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року в адміністративній справі №280/8807/20 - скасувати.
Матеріали справи № 280/8807/20 направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко