10 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 215/764/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (головуючий суддя - Турлакова Н.В.) про повернення позовної заяви в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із позовом до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради (далі - Відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху на підставі ст.ст.161, 169, 171 КАС України та зобов'язано позивача у десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання ним даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом:
- викладення позовних вимог щодо предмету спору із зазначенням належного способу захисту прав позивача та навести їх обґрунтування із наданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- наданням засвідчених належним чином у відповідній кількості сторін доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача (у т.ч докази направлення/звернення до відповідача із заявою вх С-748 від 24.12.2020р.);
- подання адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у позові викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, з урахуванням повноважень відповідача, із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини та зазначенням норм матеріального права у відповідності до вимог п.4, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- наданням доказів на підтвердження місця проживання (перебування) позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, п.4 ч.1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України;
- наданням копії паспорта громадянина України на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача;
- наданням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- наданням відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- наданням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- відповідно до п.8 ч.5 ст.169 КАС України зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року по справі №215/764/21 позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто (а.с. 15).
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку (а.с. 18).
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу Позивач фактично висловлює незгоду з ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та зазначає про те, що копію такої ухвали він не отримував.
Відповідач право подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року направлена на адресу позивача зазначену в позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, на адресу суду першої інстанції 30 квітня 2021 року повернувся конверт із поштовою відміткою - «За закінченням терміну зберігання».
Крім того, 19 березня 2021 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 скарги без руху (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 95606116).
З огляду на викладене судом першої інстанції вжито необхідні заходи щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №?270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Згідно з частиною 1статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Таким чином, у встановлений судом процесуальний строк, а також станом на день постановлення оскаржуваної ухвали недоліки позовної заяви Позивачем не усунуто, клопотання про продовження строку на усунення недоліків не заявлено, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив у цій справі обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви на підставі ст. 169 КАС України без порушень норм чинного процесуального законодавства, а тому ухвалу суду першої інстанції від 01 червня 2021 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року по справі №215/764/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.М. Іванов