15.06.2010 Справа № 3/118
За позовом малого приватного виробничо - комерційного підприємства „Ріпекс”, м. Київ
до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача 2 Іршавської державної бавовняно -ткацької фабрики, м.Іршава
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -спільне підприємство „Сандерс -Іршава ГмБХ”, м.Іршава
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - фірма “Гебр.Сандерс ГмбХ і Ко. КГ”, ФРН, м.Брамше,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство промислової політики України, м.Київ
про визнання п.1.2 договору купівлі - продажу №346 від 21.11.04 частково недійсним
Суддя -І.В. Івашкович
Представники:
від позивача -не з”явився
від відповідача 1 - Джуган Н.Б., начальник юридичного відділу, довіреність №1 від 11.01.2010р.
від відповідача 2 - не з”явився
від третьої особи спільного підприємства „Сандерс -Іршава ГмБХ" - Маркусь М.І., довіреність від 08.12.08
від третьої особи фірми “Гебр.Сандерс ГмбХ і Ко. КГ”- Бахтин В.В., довіреність від 18.12.10, Радь І.І., довіреність від 18.01.10
від третьої особи Міністерства промислової політики України - не з"явився
СУТЬ СПОРУ: мале приватне виробничо-комерційне підприємство „Ріпекс”, м.Київ звернулось з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород, до Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, м.Іршава за участю спільного підприємства „Сандерс-Іршава ГмбХ”, м.Іршава як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, про визнання частково недійсним п.1.2 договору№346 від 26.11.2004р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, проданої на аукціоні. (з урахуванням поданої в порядку ст.22 ГПК України заяви позивача від 13.09.05).
Позовні вимоги мотивовано з посиланням на незаконність викладеної у п.1.2 договору умови, відповідно до якої покупець з моменту переходу права власності на об'єкт стає правонаступником всіх прав і обов'язків Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, за винятком довгострокових фінансових вкладень підприємства в СП ”Сандерс Іршава ГмбХ”. Вважає, що така умова договору суперечить вимогам ст.22 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, відповідно до якої після придбання об'єкта приватизації новий власник стає правонаступником прав і обов'язків приватизованого підприємства. Стверджує, що таким чином, відповідач (продавець). Передаючи покупцеві (позивачу) у власність цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, повинен був передати у власність все майно, в т.ч. і майно, яке є внеском у статутний фонд СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” вартістю 4287,07 грн. та складає в цілому 20% його розміру.
Під час нового судового розгляду справи позивач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі (в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення позивачу рекомендованих поштових відправлень разом з ухвалами суду), на неодноразові вимоги суду участь уповноваженого представника для участі в судових засіданнях (окрім судового засідання 09.02.10) не забезпечив, будь-які заяви чи клопотання від позивача не надходили.
Відповідач регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області згідно з поданим під час нового судового розгляду письмовим відзивом на позов проти позову заперечив, наголошуючи на тому, що в даному випадку відповідно до вимог п.10.2.2 ст.10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики підлягали продажу з дотриманням норм законодавства з питань приватизації. Зазначає, що відповідно до Закону України від 18.05.2000р. №1723-ІІІ „Про державну програму приватизації” акції (частки,паї), що належать державі у статутних фондах господарських товариств
( у т.ч. підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за кордоном, віднесено до групи”Е”. Зазначає, що відповідно до п.19 Державної програми приватизації на 2000-2002роки, затвердженої вказаним Законом, передприватизаційна підготовка підприємств може передбачати визначення доцільності приватизації довгострокових фінансових вкладень у складі цілісного майнового комплексу державних підприємств. Окрім того, звертає увагу на положення п.п.90, 92, 94 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, згідно з якими приватизація акцій (часток,паїв), що належать державі в статутних фондах господарських товариств (в т.ч. підприємств з іноземними інвестиціями), здійснюється відповідно до установчих документів цих підприємств, з дотриманням встановленого порядку. При цьому, лише у разі відсутності згоди інших засновників (учасників) підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, на викуп державної частки (паю) за ціною, визначеною відповідно до п.92, державна частка (пай) цього підприємства приватизується шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом чи іншими конкурентними способами в установленому порядку.
Посилаючись на викладені у письмовому відзиві на позов обґрунтування. Відповідач регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській області стверджує про дотримання всіх вимог чинного законодавства при продажі майна за спірним договором.
Відповідач Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика, м. Іршава під час нового судового розгляду письмовий відзив на позов не надіслав,його уповноважений представник для участі в судових засіданнях не з'являвся. Натомість до матеріалів справи представником відповідача регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області подано копію Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджено внесення до Єдиного державного реєстру запису від 09.02.2008р. №1 313 112 0005 000069 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (Іршавський район, м.Іршава, вул.Гагаріна,49, і.к.00306517).
Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, СП „Сандерс -Іршава ГмБХ”, м. Іршава подано письмові пояснення по суті спору (заява від 14.05.10). Згідно з викладеною у письмових поясненнях позицією, третя особа СП „Сандерс -Іршава ГмБХ” вважає позовні вимоги безпідставними. При цьому третя особа звертає увагу на регламентацію норм пп.10.2.2 п.10.2 ст.10 закону України № 2181, згідно з якою для спірного випадку продаж цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики мав здійснювати та здійснював орган приватизації (відповідач 1), а податковий орган в такому випадку звертається до органу приватизації виключно з поданням. При цьому укладення договорів доручення з органами приватизації чинним законодавством не передбачено.
Посилаючись на приписи норм п.10.2.5 ,п.10.2.2 Закону №2181. а також з урахуванням положень законодавства про приватизацію (ч.2 ст. 20 Закону України „Про приватизацію державного майна”, кореспондуюча їй ст. 9 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, наголошує, що позивач в даному випадку не міг набути на підставі спірного договору майно держави, яке не було оцінено та відповідно оплачено, а тому неспроможними є його доводи, що він міг набути права на довгострокові фінансові вкладення відповідно до ст.59 ГК України.
Наголошує, що частка (корпоративні права держави) є самостійним об'єктом приватизації та підлягала приватизації в порядку, визначеному пп.90-94 Закону України „Про Державну програму приватизації” №1723-ІІІ від 18.05.2000р. Зазначає, що фірма „Герб. Сандерс Ко.КГ”, як учасник СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” відповідно до п.92 вказаного Закону та Статуту СП ”Сандерс-Іршава ГмбХ” володіла правом на викуп такої державної частки за експертною оцінкою.
Окрім того, вказано на те, що позивач при заявленні позову про визнання недійсним договору в частині умов п.1.2, не приймає до уваги приписи ст..217 ЦК України, відповідно до яких недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Наголошує, що в даному випадку спірний договір не міг бути укладеним без включення до нього оспорюваної позивачем умови.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що містяться у постанові від 23.12.2009р. та відповідно до ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.01.2010р. залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Міністерство промислової політики України та фірму „Герб. Сандерс ГмбХ і Ко.КГ”.
Третьою особою Міністерством промислової політики України надіслано письмові пояснення по суті спору (заява №20/1-6-264 від 11.06.2010р.), згідно з якими зазначено лише про фактичні обставини, пов'язані із здійсненням продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики. Правову позицію стосовно мотивів вимог позивача про визнання частково недійсним п.1.2 купівлі-продажу №346 від 21.11.2004. договору не викладено. Згідно з надісланою до суду заявою третя особа Міністерство промислової політик України просить розглянути справу без участі представника Міністерства.
Третьою особою Фірмою „Герб. Сандерс ГмбХ і Ко.КГ” подано письмові пояснення по суті спору (заява за вх. №305/1-17-3968 від 21.05.10), згідно з якими викладено стосовно позовних вимог правову позицію, аналогічну доводам третьої особи СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”.
Враховуючи те, що позивач під час нового розгляду справи на неодноразові вимоги суду участь свого уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань не подавав, хоча розгляд справи неодноразово відкладався, суд прийшов до висновку, що даний спір підлягає вирішенню по суті за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши та проаналізувавши під час нового розгляду фактичні обставини і матеріали справи, суд констатує такі висновки.
Як вбачається із фактичних обставин і матеріалів справи, 19.05.2004р. між ДПІ в Іршавському районі, як замовником, та регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області, як виконавцем, укладено договір-доручення на виконання послуг щодо реалізації в рахунок погашення податкової заборгованості цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, предметом якого передбачено здійснення всіх необхідних дій щодо реалізації цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають у податковій заставі, на аукціоні за початковою вартістю 57 384 грн., в т.ч. ПДВ 9564 грн.
На виконання договору-доручення замовник передав виконавцю Звіт про незалежну оцінку цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, погоджений попередньо органом, уповноваженим управляти майном державного підприємства -Міністерством промислової політики України (лист №14/9-2-921 від 20.04.04, т.1. а.с.76), а також щодо якого надано рецензію згідно з вимогами Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
За результатами аукціону, проведеного згідно наказу Регіонального відділення ФДМ України по Закарпатській області від 27.05.04 №09-01/156, оформленого протоколом №1 про хід торгів на аукціоні від 09.07.04, між Регіональним відділенням ФДМ України по Закарпатській області та малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою ”Ріпекс” укладено договір № 346 від 26.11.04 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, активи якої перебувають в податковій заставі, проданої на аукціоні.
За умовами вказаного договору у власність Покупця (позивача) перейшов цілісний майновий комплекс, до складу нерухомого майна якого увійшло майно, зазначене в п.1.1.
Умовами п.1.2 договору передбачено, що з моменту переходу права власності на об'єкт покупець стає правонаступником всіх прав і обов'язків Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, за винятком довгострокових фінансових вкладень підприємства в СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”.
Спір між сторонами виник з приводу правомірності умови п.1.2 договору в частині виключення права покупця на довгострокові фінансові вкладення в СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”.
Суд встановив, що довгострокові фінансові вкладення Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики є внеском до статутного фонду спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Сандерс-Іршава ГмбХ” в розмірі 428706975,0 крб.(куп.), що становить 20% статутного фонду (п.3.3 договору про створення та діяльність спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Сандерс-Іршава ГмбХ” від 17.11.1992р.,т.1,а.с.80-87). Передачу внеску оформлено передаточними відомостями від 01.07.1993р., а у балансі СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” він відображений у гр. „статутний капітал” разом з внеском іноземного учасника.
Оскільки Іршавською державною бавовняно-ткацькою фабрикою, як державним підприємством, здійснено зазначений внесок, то держава набула відповідну частку у статутному фонді СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”.
В даному випадку відчудження за спірним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики проведено в порядку та з дотриманням вимог згідно з Законом України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002р.№538.
Положеннями пп.10.2.2 п.10.2 ст.10 Закону №2181 передбачено, що продаж цілісного майнового комплексу підприємства, активи якого перебувають у державній власності, здійснюється з дотриманням норм законодавства з питань приватизації.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про приватизацію державного майна” (у чинній на момент укладення спірного договору редакції) частки, що належать державі у майні господарських товариств, є самостійними об'єктами приватизації. Згідно з п.5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України „Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000р. №1723-ІІІ, встановлено, що частки, що належать державі в статутних фондах господарських товариств (в т.ч. підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за кордоном, за класифікацією об'єктів приватизації відносяться до групи „Е”.
Положеннями п.90 Державної програми приватизації передбачено, що приватизація часток, що належать державі у статутних фондах господарських товариств (в т.ч. підприємств з іноземними інвестиціями), здійснюється відповідно до установчих документів цих підприємств у визначеному законодавством порядку.
Слід при цьому наголосити на положеннях п.94 Державної програми приватизації, якими передбачено, що державна частка в статутному фонді підприємства приватизується шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом та іншими конкурентними способами лише у разі відсутності згоди інших засновників (учасників) підприємства на викуп частки за ціною, визначеною відповідно до п.92 цієї Програми.
Із регламентації вищенаведених правових норм слідує, що в даному випадку довгострокові фінансові вкладення, про які зазначено у п.1.2 спірного договору, є окремим об'єктом приватизації, який належить до групи „Е” та який під дію Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” не підпадає.
Таким чином, доводи позивача про порушення норм ст.22 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” є безпідставними.
При оцінці фактичних обставин справи в їх сукупності судом також взято до уваги те, що спірні довгострокові фінансові вкладення не були об'єктом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики. За змістом Звіту про незалежну оцінку цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, складеного консалтинговою фірмою „Апстрм-Експерт”, м.Київ, довгострокові фінансові інвестиції до вартості активів по цілісному майновому комплексу не увійшли. Згідно листа №14/9-2-2-921 Міністерства промислової політики України, надісланого регіональному відділенню ФДМ України по Закарпатській області на стадії підготовки об'єкту до продажу, частка Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики у статутному фонді СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” підлягала роздільній оцінці та така частка, як об'єкт групи „Е”, підлягала передачі до Фонду державного майна України для подальшої приватизації з дотриманням чинного законодавства.
При вирішенні спору по суті суд бере до уваги доводи третьої особи СП „Сандерс-Іршава ГмбХ”, щодо невідповідності позовних вимог нормам ст. 217 ЦК України.
За змістом норм ст.217 Цивільного кодексу України частина правочину може бути визнана недійсною відповідно за умови, що правочин відбувся б і без зазначеної частини.
В даному випадку суд погоджується з доводами третьої особи СП „Сандерс-Іршава ГмбХ” про те, що спірний договір купівлі-продажу від №346 від 26.11.2004р. не міг бути укладений без включення до нього спірної частини п.1.2, згідно з якою в порядку правонаступництва до позивача не переходять довгострокові фінансові вкладення підприємства в СП”„Сандерс-Іршава ГмбХ”. Так, з огляду на особливий, про який зазначено вище, правовий статус таких прав Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики спірна умова п.1.2 є істотною для вказаного договору купівлі-продажу.
Таким чином, позовні вимоги в даному не відповідають приписам ст.217 ЦК України, що є безумовною підставою для відмови в їх задоволенні.
Виходячи з вищевикладених обґрунтувань, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з регламентацією норм ст.104 Цивільного кодексу України з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, юридична особа є такою, що припинилась.
З огляду на підтвердження згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (додано копію) внесення до Єдиного державного реєстру запису від 09.02.08 про державну реєстрацію припинення юридичної особи Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (відповідача 2), то на підставі п.6 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині вимог до вказаного відповідача слід припинити.
Керуючись ст.43, п.6 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову до відповідача регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатські області, м.Ужгород відмовити повністю.
2.Провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача Іршавської державної бавовняно -ткацької фабрики, м.Іршава припинити.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.
Суддя І.В.Івашкович
Повний текст рішення підписано 25.06.10