23.06.2010 Справа №15/77
Суддя господарського суду Н.М. Ващиліна
розглянувши скаргу приватного підприємця Малярчук Андрія Васильовича від 12.04.10 на дії головного державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції по винесенню постанови про накладення арешту на майно та заборону його відчуження від 03.03.10 по справі №15/77 з участю представників: від скаржника -Малярчук А.В., приватний підприємець; від позивача -не з'явився; від органу ДВС -Секерні Є.М., головний державний виконавець міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції,
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01 жовтня 2008 року позовні вимоги прокурора м. Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Управління майном міста про стягнення 12455,14 грн., в тому числі 11608,94 грн. заборгованості по орендній платі по договору оренди нежилого приміщення №898/0 від 11.09.07 та 846,20 грн. пені задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача суми в розмірі 12041,90 грн., в тому числі 11608,94 грн. основного боргу та 432,96 грн. пені, а також суму 98,65 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 114,12 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вказаного рішення видано накази від 10.02.10, які позивачем пред'явлено до виконання в міський відділ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції.
Відповідач - приватний підприємець Малярчук Андрій Васильович звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції по винесенню постанови про накладення арешту на майно та заборону його відчуження від 03.03.10 по справі №15/77. Просить суд визнати дії головного державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Лукечі О.В. по накладенню арешту на належне йому нерухоме майно та оголошення заборони на його відчуження в частині, що перевищує суму боргу у сумі 13930,04 грн. по виконавчому документу -наказу господарського суду Закарпатської області №15/77 від 10.03.10 визнати неправомірними, а постанову про накладення арешту на майно та заборону його відчуження від 03.03.10 скасувати.
Вказує, що державним виконавцем накладено арешт на все наявне у боржника майно, замість накладення арешту тільки на майно, що еквівалентне присудженій на користь позивача сумі, тобто державним виконавцем порушено вимоги ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження” яка встановлює, що стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Відділ ДВС у письмовому відзиві на скаргу проти викладених обставин скаржника та скасування постанови від 03.03.10 заперечує в повному обсязі. Вказує, що постановою від 22.02.10 про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано час для добровільного виконання наказу суду, що останнім виконано не було. Достатньої кількості коштів на знайдених рахунках боржника не виявлено, рахунок вказаний у виконавчому документі заритий, у зв'язку з чим, службою ДВС вжито заходів до розшуку належного боржнику майна. За наслідками винесено постанову від 03.03.10 про накладення арешту на все наявне майно боржника в межах суми звернення стягнення 12041,90 грн. та оголошення заборони на його відчуження. Вважає, що боржнику надавалось достатньо часу для добровільного виконання вищевказаних постанов і ніщо не заважає зробити це йому зараз, з огляду на що, просить залишити скаргу без задоволення.
Суд дослідивши всі подані заявником та службою ДВС письмові пояснення з викладеними обґрунтуваннями та заперечення, прийшов до висновку про відмову в задоволенні скарги з огляду на наступне:
Стаття 1 Закону України „Про виконавче провадження” встановлює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Главою 5, яка регулює загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, зокрема статтею 50 Закону вказано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Статтею 55 Закону чітко зазначено, що Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.
Глава 6 яка регулює звернення стягнення на майно боржника -юридичної особи доповнює та уточнює викладені обставини в главі 5, а її вказівки ґрунтуються на загальних вказівках глави 5, які є обов'язковими для виконання сторонами та державним виконавцем.
Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем постановою від 22.02.10 відкрито виконавче провадження, боржнику було надано час для добровільного виконання наказу суду, який останнім виконано не було. Достатньої кількості коштів на знайдених рахунках боржника не виявлено, рахунок вказаний у виконавчому документі заритий, у зв'язку з чим, службою ДВС правомірно винесено постанову від 03.03.10 про накладення арешту на все наявне майно боржника в межах суми звернення стягнення 12041,90 грн. та оголошення заборони на його відчуження.
Вказане спростовує твердження скаржника, що державним виконавцем накладено арешт на все наявне у нього майно, що перевищує суму боргу -13 930,04 грн. по виконавчому документу господарського суду Закарпатської області від 10.03.10 у справі 15/77, оскільки у вищевказаній постанові накладено арешт на все майно в межах суми звернення стягнення 12041,90 грн.
Стягувачем представника в судове засідання не направлено, жодних заперечень про суті скарги не подано.
З огляду на викладене, заява приватного підприємця Малярчук Андрія Васильовича від 12.04.10 на дії головного державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції по винесенню постанови про накладення арешту на майно та заборону його відчуження від 03.03.10 по справі №15/77 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні скарги приватного підприємця Малярчук Андрія Васильовича від 12.04.10 на дії головного державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції по винесенню постанови про накладення арешту на майно та заборону його відчуження від 03.03.10 по справі №15/77 відмовити.
Суддя Н.М. Ващиліна