Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
17 червня 2010 р. Справа № 2-а- 2519/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,
за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Бовдуй О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000091700/0 від 26 лютого 2010 р., № 0000081700/0 від 26 лютого 2010 р., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону Україна «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік -це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. Таким чином, відповідно до діючого законодавства ФОП не тільки має право на ведення бухгалтерського обліку, а і зобов'язана його вести з урахуванням особливостей, встановлених законодавством, що регулює діяльність фізичних осіб -підприємців.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
ФОП ОСОБА_3 податковий кредит у розмірі 17550 грн. за вересень 2008 р. сформований на підставі сплаченої суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням основних фондів, а саме - обладнання для АГНКС колонку КЗМ200 та роботи з обв'язки двадцяти 400 літрових балонів у блок акумуляторний.
На підставі викладеного, позивач мав всі підстави застосовувати поняття основні фонди у своїй господарській діяльності та формувати податковий кредит на підставі операцій з ними.
У 2008 р. ФОП ОСОБА_5 перебувала на спрощеній системі оподаткування. За наслідками господарської діяльності у 4 квартал 2008 р. сума виручки наростаючим підсумком перевищила 500000 грн., що має своїм наслідком перехід підприємця на загальну систему оподаткування.
Відповідно до ст.2 указу про спрощену систему оподаткування, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого підприємця та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Відповідно до ст.6 Указу усі фізичні особи, що сплачують єдиний податок, не є платниками податку з доходів фізичних осіб при отриманні доходів від підприємницької діяльності, зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку; при цьому в згаданому Указі не зазначено, що такий підприємець не є платником податку з доходів фізичних осіб виключно в межах 500 тис. виручки.
Тобто, доходи, отримані підприємцем під час перебування на спрощеній системі оподаткування та сума перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не повинні включатися до загального сукупного оподатковуваного доходу. Єдиним наслідком перевищення 500-тисячного обмеження щодо виручки є перехід приватного підприємця на звичайну (загальну) систему оподаткування з кварталу, наступного за тим, в якому було перевищено граничний розмір виручки. Інших наслідків невиконання умови статті 1 Указу чинне законодавство не містить.
Отже, допущене позивачем перевищення виручки не тягне за собою наслідку у вигляді включення до складу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб суми, а лише необхідність переходу на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду, а саме з 1 кварталу 2009 р., що і було зроблено ФОП ОСОБА_3
Таким чином, в діях позивача відсутні порушення норм податкового законодавства. На підставі викладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі, додатково пояснивши суду наступне.
За результатами перевірки позивача Лозівською ОДПІ у Харківській області складений акт № 22/17-213/НОМЕР_1 від 15 лютого 2010 р., яким встановлено порушення позивачем ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 р. № 13-92, що виявилось у внесенні до податкової декларації за 4 квартал 2008 р. перекручених даних про фактично отриманий валовий дохід, одночасно позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 9202,88 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9691 грн.
Позивачем за 2008 р. отримано виручки наростаючим підсумком в сумі 610703 грн., що перевищує визначений ст. 1 Указу Президента України від 03.07 1998 р. граничний розмір 500000 грн.
Згідно зі ст.5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог встановлених ст. 1 цього Указу, платник податку починаючи з наступного звітного періоду, тобто з І кварталу 2009 р. повинен перейти на загальну систему оподаткування, та подати декларацію про доходи за IV кв. 2008 р. на суму перевищення.
У зв'язку з наведеним Лозівська ОДПІ у Харківській області стверджує про необхідність оподаткування суми перевищення за загальною системою.
ФОП ОСОБА_3 у червні 2007 р. було придбано у ТОВ Інженерно-технічний центр ОРІОН-Д обладнання для АГНКС колонку КЗМ200 та роботи з обв'язки двадцяти 400 літрових балонів у блок акумуляторний, про що між сторонами укладений договір № 05/07 ПК від 14 лютого 2007 р.
У зв'язку з таким придбанням, сплачена сума податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 включена до складу податкового кредиту у вересні 2008 р
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Поняття «Основні засоби»визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509.
Ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб -суб'єктів господарювання не передбачено. Враховуючи наведене, поняття основні фонди (основні засоби) в обов'язковому порядку на фізичних осіб -суб'єктів господарювання не розповсюджується.
Таким чином, фізична особа -підприємець не є платником податку на прибуток, отже не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому за відсутності такого обліку підприємець, який фактично не є суб'єктом права власності на таке майно, немає законних підстав щодо податкового кредиту з податку на додану вартість.
На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
У період з 29 січня 2010 р. по 10 лютого 2010 р. фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області проведена виїзна планова документальна перевірка з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою -підприємства ОСОБА_3 за період з 01 липня 2008 р. по 30 вересня 2009 р.
За результатами перевірки складений акт № 22/17-213/НОМЕР_1 від 15 лютого 2010 р., яким встановлено порушення позивачем ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 р. № 13-92, що виявилось у внесенні до податкової декларації за 4 квартал 2008 р. перекручених даних про фактично отриманий валовий дохід, одночасно позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 9202,88 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 р. у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9691 грн., у тому числі: за липень 2008 р. -656 грн., за серпень 2008 р. -450 грн., за жовтень 2008 р. -47 грн., за листопад 2008 р. -50 грн., за грудень 2008 р. -67 грн., за січень 2009 р. -67 грн., за лютий 2009 р. -72 грн., за березень 2009 р. -1029 грн., за квітень 2009 р. -1000 грн., за травень 2009 р. -1167 грн., за червень 2009 р. -1058 грн., за липень 2009 р. -1028 грн., за серпень 2009 р. -1000 грн., за вересень 2009 р. -2000 грн., за результатами перевірки зменшено задекларовані суми залишку від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: за жовтень 2008 р. -17503 грн., за листопад 2008 р. -17453 грн., за грудень 2008 р. -17386 грн., за січень 2009 р. -17319 грн., за лютий 2009 р. -15622 грн., за березень 2009 р. -14593 грн., за квітень 2009 р. -13593 грн., за травень 2009 р. -12426 грн., за червень 2009 р. -11368 грн., за липень 2009 р. -10340 грн., за серпень 2009 р. -9340 грн., за вересень 2009 р. -7340 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення № 0000091700/0 від 26 лютого 2010 р., яким ФОП ОСОБА_3 донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14536,5 грн., з яких 9691 грн. -за основним платежем, 4845,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000081700/0 від 26 лютого 2010 р., яким ФОП ОСОБА_3 визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 9202,88 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що є обґрунтованими з огляду на наступне.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 у період з 01 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, про що останній видане свідоцтво про сплату єдиного податку від 01 січня 2008 р. серії Д № 783113 терміном дії на 2008 р.
Згідно з поданою ФОП ОСОБА_3 податковою звітністю, а саме звітом суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку за 3 квартал 2008 р. обсяг виручки позивача за період 1-3 кварталу 2008 р. склав 381800 грн.
У 4 кварталі 2008 р. обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році перевищив 500000 грн., що не заперечується сторонами, та склав за даними наданого позивачем звіту 537080 грн., за даними перевірки -610703 грн.
З наступного податкового періоду ФОП ОСОБА_3 перейшла на загальну систему оподаткування, про що надала до податкового органу заяву № 1001/1 від 10 січня 2009 р., яким відкликала попередню заяву про наміри застосовувати спрощену систему оподаткування у 2009 р.
У зв'язку з викладеним Лозівською ОДПІ у Харківській області зроблений висновок про необхідність оподаткування суми перевищення за загальною системою, на підставі чого визначено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 9202,88 грн.
З таким висновком Лозівської ОДПІ у Харківській області суд не погоджується з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 р. № 727/981 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з абз. 8 ст. 2 Указу Президента України та п.п. 4.3.25, 9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фі зичних осіб»№ 889-IV від 22 травня 2003 p. доходи, отримані від здійснення підприємни цької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу су купного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого підприємця, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку зага льних податкових зобов'язань.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента України усі фізичні особи, які сплачують єдиний податок, не є платниками податку з доходів фізичних осіб при отриманні доходів від підприємницької діяльності, зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку.
При цьому зазначений Указ Президента України не містить положень, що фізична особа, яка знаходиться на спрощеній системі оподаткування, не є платником податку з доходів фізичних осіб лише у межах 500000 грн. виручки.
Відповідно до п.п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержа ний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької діяльності, якщо та ка особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (при бутку) відповідно до закону.
Зазначені норми поширюються на суб'єкта підприємницької діяльності незале жно від отриманого обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), оскільки відповідно до ст.2 Указу Президента України такий суб'єкт авансом сплачує фіксований розмір ставки податку.
Суд аналізуючи вище зазначені положення приходить до висновку, що доходи, отримані підприємцем під час перебування на спрощеній системі оподаткування та сума перевищення граничного обсягу виручки від реалізації про дукції (товарів, робіт, послуг) не повинні включатися до загального сукупного опо датковуваного доходу.
Крім того, суд зазначає, що п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізич них осіб»передбачено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від про дажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької дія льності без створення юридичної особи, за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.
У даному випадку спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає порядок застосування спрощеної системи оподаткування підприємців, є саме Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який на теперішній час має силу закону.
Тому, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, суб'єкт підприємницької діяльності повинен оподатковувати результати від такої діяльності згідно з умовами, встановленими за значеним Указом.
Умови знаходження підприємця на спрощеній системі оподаткування зазначені у ст.1 Указу Президента України.
У свою чергу ст. 5 Указу містить положення, що у разі порушення вимог, передба чених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Із наведеного вбачається, що ні зазначеним Указом, ні будь-яким іншим законом не передбаче но положень щодо оподаткування суми перевищення граничного обсягу виручки від реалізації продукції, єдиним наслідком перевищення обсягу виручки є перехід під приємця на загальну систему оподаткування з кварталу, наступного за тим, в якому було перевищено граничний розмір виручки. Інших наслідків невико нання умови ст.1 зазначеного Указу законодавство не містить.
Висновок Лозівської ОДПІ у Харківській області про порушення пози вачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з гро мадян" від 26 грудня 1992 №13-92 оскільки, згідно з п.п. 10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», визнано та ким, що втратив чинність Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 зазначеного Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльнос ті.
Відповідно до п.п. 9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фі зичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленим спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Таким чином, опо даткування доходів, отриманих платником єдиного податку від продажу товарів у межах його підприємницької діяльності, здійснюється виключно за правилами Указу «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підпри ємництва».
Крім того, згідно з п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507 «Про роз'яс нення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727»на суб'єктів малого під приємництва - фізичних осіб, які відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 6 не є платниками податку на доходи фізичних осіб, не поширюються вимоги розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 13 "Про при бутковий податок з громадян" (у частині доходів від провадження підприємницької діяльності, що здійснюється відповідно до зазначеного Указу).
Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_3 перевищення граничного розміру виручки, що дозволяє застосовувати спрощену систему оподаткування, допущено у 4 кварталі 2008 р., після чого з наступного звітного періоду -2009 р. остання перейшла на загальну систему оподаткування.
Таким чином, позивачем виконані умови порушення ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що передбачені ст. 5 Указу Президента України.
Отже, висновок Лозівської ОДПІ у Харківській області про необхідність оподаткування суми перевищення доходу у 500000 грн. податком з доходу фізичних осіб є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення № 0000081700/0 від 26 лютого 2010 р., яким ФОП ОСОБА_3 визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 9202,88 грн., є таким, що має бути визнане недійсним.
Стосовно правомірності донарахування податковим повідомленням-рішення № 0000091700/0 від 26 лютого 2010 р. ФОП ОСОБА_3 податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
ФОП ОСОБА_3 у червні 2007 р. було придбано у ТОВ Інженерно-технічний центр ОРІОН-Д обладнання для АГНКС колонку КЗМ200 та роботи з обв'язки двадцяти 400 літрових балонів у блок акумуляторний, про що між сторонами укладений договір № 05/07 ПК від 14 лютого 2007 р.
На підтвердження зазначених операцій позивачу надана податкова накладна № ННОР-00130 від 26 червня 2007 р. на загальну суму 105300 грн., у тому числі ПДВ -17550 грн.
У відповідності до п.п. 5.2 п. 5 зазначеного договору право власності та всі ризики на обладнання, що поставляється, переходять до замовника після підписання ним відповідного акту про приймання -передачу обладнання.
Матеріали справи містять акт приймки-передачі № 1 від 01 червня 2007 р., згідно з яким ФОП ОСОБА_3 прийнято технологічне обладнання для АГНКС згідно «Специфікації»до договору № 05/07 ПК від 14 лютого 2007 р.
Таким чином, позивач набув права власності на придбані товари.
У зв'язку з таким придбанням, сплачена сума податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 включена до складу податкового кредиту у вересні 2008 р.
За висновками Лозівської ОДПІ у Харківській області такий розрахунок податкового кредиту позивачем мав наслідком заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з липня 2008 р. по вересень 2009 р. у сумі 9691 грн., а саме: за липень 2008 р. -656 грн., за серпень 2008 р. -450 грн., за жовтень 2008 р. -47 грн., за листопад 2008 р. -50 грн., за грудень 2008 р. -67 грн., за січень 2009 р. -67 грн., за лютий 2009 р. -72 грн., за березень 2009 р. -1029 грн., за квітень 2009 р. -1000 грн., за травень 2009 р. -1167 грн., за червень 2009 р. -1058 грн., за липень 2009 р. -1028 грн., за серпень 2009 р. -1000 грн., за вересень 2009 р. -2000 грн.
Зазначене твердження Лозівської ОДПІ у Харківській області ґрунтується на висновку, що фізична особа -підприємець не є платником податку на прибуток, отже не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому за відсутності такого обліку підприємець, який фактично не є суб'єктом права власності на таке майно, не мА законних підстав щодо податкового кредиту з податку на додану вартість.
З такими висновками відповідача суд не може погодитись з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.
Склад валових витрат наведено у п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, згідно з яким до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) охороною праці, з урахуванням певних обмежень.
Фізична особа -підприємець не є платником податку на прибуток. Крім того, підприємець не має обов'язку вести бухгалтерський облік. Склад витрат підприємця формується згідно з переліком статті 5 «Валові витрати»зазначеного Закону.
Крім того, поняття «Основні засоби»визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509.
Відповідно до п. 1 Положення, основні засоби -матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Згідно вимог п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР основні фонди визначено як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарської діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн., і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб -суб'єктів господарювання не передбачено. Враховуючи наведене, поняття основні фонди (основні засоби) в обов'язковому порядку на фізичних осіб -суб'єктів господарювання не розповсюджується.
Однак, із суті правовідносин, які складаються за участі фізичних осіб -підприємців, не випливає неможливості використання ними в процесі організації власної господарської діяльності матеріальних цінностей протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, тому висновок податкового органу про неможливість визнати придбане позивачем обладнання основним фондом лише з тих підстав, що це обладнання належить фізичній особі -підприємцю та використовується суб'єктом господарювання - фізичною особою є вірним.
Крім того, безпідставним є твердження податкового органу, що фізична особа -підприємець не може мати основних фондів внаслідок відсутності у неї обов'язку вести бухгалтерській облік, так як бухгалтерській облік за своєю суттю є похідним від обставин господарських операцій і через це не може змінювати їх суті.
Судом встановлено, що після монтажу обладнання, введення в експлуатацію об'єкту АГНКС, позивачем 01 січня 2008 року укладено договір оренди № 8 вказаного обладнання з ФОП ОСОБА_6 У відповідності до даного договору оренди позивач отримує орендну плату, яка є її податковим зобов'язанням, з якого сплачує всі передбачені законом податки, в тому числі податок на додану вартість.
Таким чином відповідач прийшов до помилкового висновку, що оскільки поняття основні фонди на фізичних осіб -суб'єктів господарювання не розповсюджується, то також не розповсюджуються положення і п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо включення до податкового кредиту сум, пов'язаних з придбанням основних фондів.
Факт придбання ФОП ОСОБА_3 основних фондів для здійснення господарської діяльності знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджено долученими до матеріалів справи документами.
Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0000091700/0 від 26 лютого 2010 р., № 0000081700/0 від 26 лютого 2010 р. належним чином не довів.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у свою чергу податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 4, 8, 11, 71, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000091700/0 та № 0000081700/0 від 26 лютого 2010 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, постанову проголошену у відсутності особи, яка бере участь у справі, з дня отримання нею копії постанови, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Постанову у повному обсязі виготовлено 22 червня 2010 р.
Суддя О.В. Присяжнюк