Справа № 2а- 7898/10/2070
Україна
про відмову у відкритті провадження
22 червня 2010 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до судді Комінтернівського районного суду міста Харкова Колодяжної Інни Миколаївни, третя особа: голова Комінтернівського районного суду міста Харкова суддя Буцький В.В про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії,-
Позивач ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - судді Комінтернівського районного суду міста Харкова Колодяжної Інни Миколаївни, третя особа: голова Комінтернівського районного суду міста Харкова суддя Буцький В.В., в якому просить: визнати, що діями (бездіяльністю) відповідача порушені права позивача на отримання ухвали суду по справі (від 20 травня 2010 року, ас-......) в п"ятиденний термін; визнати, що діями (бездіяльністю) відповідача порушені вимоги чинного законодавства, чим порушена і присяга судді; визнати те, що у зв'язку із тим, що зазначеними діями (бездіяльністю) відповідача, всупереч вимог чинного законодавства, було порушено право позивача на отримання ухвали суду від 20 травня 2010 року та ії належне оскарження, позивач зазнав душевних страждань; визнати, що внаслідок того, що позивач зазнав душевних страждань, він зазнав відповідної моральної шкоди. Розміри грошових відшкодувань позивачу, зазначеної моральної шкоди, визначити судом, а також просить зобов'язати відповідача відшкодувати моральні ушкодження позивача; на дії (бездіяльність) відповідача, що привели до порушення відповідачем присяги (судді) постановити окрему ухвалу щодо порушення проти нього дисциплінарного провадження, зовов»язати відповідача забезпечити позивача належною відповіддю.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач, 11 січня 2010 року, вх. № ..... , а/с -....., подав до Комінтернівського районного суду міста Харкова позовну заяву та уточнення до неї від 27.05.2010 року по справи № в порядку ст. 34 (ч. 1, 2) ЦПК України, як третя особа що має самостійні позовні вимоги до однієї чи обох сторін та має право вступити у Справу (у будь-який час) до закінчення її судового розгляду. Позивач довідався про те, що 26.05.2010 року відбулося судове засідання по справі, в якому у його відсутність суд постановив ухвалу від 20.05.10 року по справі. Ухвалу суду до цього часу він не отримав, про що подав 27.05.2010 року з/скаргу №1 від 26.05.2010р. на ім»я Голови суду будь-яку відповідь на заяву/скаргу від Голови суду.
На думку позивача, такі дії/бездіяльність голови суду є порушенням порядку ст.20 (ч.1) Закону України «Про зверненння громадян» та інших вимог чинного законодавства,так як відповідь позивач мав отримати у 15 - ти денний термін. Вищевказані обставини привели позивача до стану тяжкого засмучення та відчування відповідних тяжких душевних страждань, в результаті може привести до хибного вирішення справи в цілому. Тому позивач вважає, що вказані душевні страждання завдали йому тяжких моральних ушкоджень, які необхідно відшкодувати.
З позовної заяви вбачається, що позивач фактично оскаржує дії судді Комінтернівського районного суду міста Харкова, під час здійснення ним правосуддя.
Дослідивши матеріали позову, суд, дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке:
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт -владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі -на виконання делегованих повноважень.
Особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно -правовий характер, пов'язаність з із сферою реалізації публічної влади.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України “Про судоустрій України”.
Суд - це судова установа, що спеціалізується на розгляді окремих категорій справ, це орган держави для здійснення правосуддя. Структура, повноваження та процесуальні правила діяльності судів в Україні визначені Конституцією України, Законом України “Про судоустрій України”, КПК, ЦПК, КАСУ та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст.ст. 126 та 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Суд є органом, що вирішує спори за позовами осіб на підставі чинного законодавства. Рішення суду оскаржується в порядку, визначеному ст.129 Конституції і законодавством про судочинство. Оскарження дій або бездіяльності судів під час здійснення правосуддя шляхом звернення до іншого суду першої інстанції є порушенням конституційного принципу їх незалежності.
В розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Скарги на дії, бездіяльність і рішення суддів при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних та адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення мають розглядатися в порядку, визначеному відповідно Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінально -процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України (в частині апеляційного чи касаційного оскарження), Кодексом України про адміністративні правопорушення. Компетенція адміністративних судів на розгляд таких спорів згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюється.
Скарги на дії чи бездіяльність суддів при розгляді ними судових справ у порядку і передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність суддів (частина друга статті 97 Закону України “Про судоустрій України”), суб'єктами звернення щодо подання про звільнення суддів за порушення присяги та суб'єктом внесення таких подань (статті 30, 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції”) та органами, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо суддів (стаття 98 Закону України “Про судоустрій України”).
Тому, на думку суду, законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
А отже, посилання ОСОБА_1 на те, що дії (бездіяльність) відповідача у вказаних обставинах є порушенням вимог чинного законодавства та присяги судді, що привело до стану тяжкого засмучення та відчування відповідних тяжких душевних страждань, в результаті може привести до хибного вирішення справи в цілому є безпідставним, оскільки оскарження рішення, процесуальних дій або бездіяльності суду в передбаченому законом апеляційному або касаційному порядку є одним з видів захисту прав і свобод громадянина у судовому порядку відповідно.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він випливає не з дій чи бездіяльності судді як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а з його процесуальної діяльності, пов'язаної з відправленням правосуддя відповідно до процесуальних норм, що передбачають процедуру, порядок вирішення суддею цивільної справи.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, суддя вважає, що подання до адміністративного суду позову про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії не є належним способом оскарження судового рішення у цивільній справі; подання вказаного позову до судді Комінтернівського районного суду міста Харкова Колодяжної І.М. є спробою оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком, що, на думку судді, є неприпустимим.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суддя прийшов до висновку, що дана вимога також не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 126, 129 Конституції України, ч.1, 2 ст.2, п.1, ч.1 ст.17, ч.3 ст. 50, п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, Законом України “Про судоустрій України”, Законом України “Про Вищу раду юстиції”, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Комінтернівського районного суду міста Харкова Колодяжної Інни Миколаївни, третя особа: голова Комінтернівського районного суду міста Харкова суддя Буцький В.В. про визнання дій (бездіяльності) неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали заяви про апеляційне оскарження, а далі - протягом наступних 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Заічко