10 листопада 2021 р.Справа №160/13223/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Романюка Івана Миколайовича про забезпечення позову, -
04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) прийняти у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та видати паспорт громадянина України.
- стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243).
Ухвалою суду від 11.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/12381/21 за правилами спрощеного позовного провадження без учасників справи (у письмовому провадженні).
08.11.2021 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від представника позивача - адвоката Романюка Івана Миколайовича надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить: вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Державної міграційної служби в Дніпропетровській області вчиняти дії щодо скасування рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Вказану заяву обґрунтовано тим, що за змістом позову ОСОБА_1 перебуваючи в громадянстві Російської Федерації (надалі - РФ) та відповідно до рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 25.11.2019 набув громадянство України за територіальним походженням на підставі ст.8 Закону України «Про громадянство України». За змістом даної статті іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. При цьому, 25.11.2019 ОСОБА_1 також отримав тимчасове посвідчення громадянина України, строк дії якого на даний час зазначено до 25.11.2021. За пунктом 92 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень №215 від 27.03.2001 року до повноважень територіальних органів державної міграційної служби України також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону. З аналізу наведених норм права вбачається, що відповідачем може бути прийнято рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 по спливу двох років з дня набуття громадянства, тобто після 25.11.2021, оскільки, як вбачається зі змісту оскаржуваних дій відповідача по даній справі, ним не визнається наявність незалежних від ОСОБА_1 причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства та не приймається відповідна декларація. У зв'язку з цим, наявні підстави вважати, що відповідачем будуть вчинятися дії щодо скасування рішення про набуття громадянства ОСОБА_1 , що в свою чергу унеможливить виконання рішення по даній справі, а саме прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації та видання паспорту громадянина України, тому за таких обставин просить суд забезпечити позов, шляхом заборони вчиняти дії щодо скасування рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За змістом частини 1 статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому, частиною 2 статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ” розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендаціями N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.
Оцінивши усі докази, досліджені судом у їх сукупності, та виходячи з положень частини 2 статті 150 КАС України, суд вважає, що в разі забезпечення позову в даній справі шляхом, зазначеним позивачем, суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб'єкта владних повноважень, втрутившись у його повноваження без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
Не доведено заявником в поданій заяві про забезпечення позову і мотивів та підстав очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Встановлення ж протиправності дій та рішень суб'єкта владних повноважень - відповідача, є предметом розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у поданій заяві хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених КАС України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
Враховуючи наведене вище, заяву позивача про забезпечення позову необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Романюка Івана Миколайовича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева