10 листопада 2021 року Справа № 160/9100/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Віхрової В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
07.06.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якій позивач просить стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052264) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2020 року по 25.05.2021 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року у справі №160/2799/21 позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено. Поновлено позивача на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. Рішення суду підлягало негайному виконанню в частині поновлення на посаді. Станом на день звернення позивача до суду з позовом, позивача не поновлено на посаді. Таким чином позивач вважає, що з 10.12.2020 року перебуває у вимушеному прогулі з причини незаконних дій відповідача. З огляду на вищевказане, позивач вважає, що має право па стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строку для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 30.06.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/9100/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Витребувано від Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (станом на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням коефіцієнту підвищення).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
27.07.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обгрунтування своєї правової позиції зазначив, що не погоджуючись із судовим рішенням у справі №160/2799/21 відповідач 29.06.2021 року направив засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вважає, що обидва позови взаємопов'язані, розгляд справи №160/9100/21 є можливим тільки після перегляду судом апеляційної інстанції рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2799/21, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Дніпровської райдержадміністрації, з урахуванням зазначених обставин справи та прийняттям законного рішення.
27.07.2021 року до суду надійшло клопотання Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі №160/9100/21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року клопотання Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі №160/9100/21 задоволено; зупинено провадження у справі №160/9100/21 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/2799/21.
05.11.2021 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №160/9100/21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року поновлено провадження у справі №160/9100/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу зі стадії, на якій його було зупинено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 у період з 23.11.2006 року по 04.12.2015 року працював на посадах в Дніпропетровській районній адміністрації. Зокрема, з 11.10.2011 року по 04.12.2015 року перебував на посаді першого заступника голови райдержадміністрації на підставі розпорядження від 10.10.2011 року № 251-к.
04.12.2015 року ОСОБА_1 звільнений з посади першого заступника голови райдержадміністрації, у зв'язку з обранням головою Дніпропетровської районної ради.
У період з 27.11.2015 року по 09.12.2020 року ОСОБА_1 перебував на посаді голови Дніпропетровської районної ради Дніпропетровської області (в подальшому перейменовано на Дніпровську районну раду Дніпропетровської області).
09.12.2020 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв'язку з закінченням строку повноважень відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
09.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою вх. № 3553/0/289-20 від 10.12.2020 року, в якій просив поновити його на посаді першого заступника голови райдержадміністрації у зв'язку з закінченням терміну повноважень голови Дніпровської районної ради.
Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області листом №1-51-25/0/290-21 від 06.01.2021 року відмовлено позивачу у поновленні на посаді, оскільки на цей час посада першого заступника голови райдержадміністрації зайнята працівником з безстроковим трудовим договором. Іншої рівноцінної роботи (посади) не має. Крім того, у своєму листі відповідач зазначив, що звільнити працівника, з яким укладено договір на невизначений строк у зв'язку з закінченням повноважень за виборною посадою його попередника, не можна.
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у поновленні його на посаді першого заступника голови райдержадміністрації, у зв'язку з закінченням терміну повноважень голови Дніпровської районної ради, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року у справі №160/2799/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено:
- визнано протиправними дії Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яку ОСОБА_1 займав до призначення на виборну посаду;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області;
- рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 року у справі №160/2799/21 апеляційну скаргу Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області - залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року по справі №160/2799/21 - залишено без змін.
Таким чином, станом на день розгляду цієї справи судом, є таке, що набрало законної сили рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року у справі №160/2799/21, яким вирішено питання поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, в рамках розгляду цієї адміністративної справи не досліджується питання правомірності поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Факт протиправності дій Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 в поновленні на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яку ОСОБА_1 займав до призначення на виборну посаду, є встановленим рішенням суду, яке набрало законної сили.
Положеннями частини 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати, що необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
Слід звернути увагу суду, що нормами КЗпІІ України чітко розмежовано підстави стягнення «середнього заробітку за час вимушеного прогулу», який згідно норм частини 2 статті 235 КЗпП України стягується одночасно з ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, та підстави стягнення «середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі», який за нормами ст. 236 КЗпП України стягується за період затримки виконання рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №243/2748/16-ц, у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року по справі №821/1678/16 та у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №760/9521/15-ц.
З урахуванням викладеного, можна зробити наступний висновок, що приписи статті 235 КЗпП України підлягають застосуванню до правовідносин щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу, згідно норм частини 2 статті 235 КЗпП України стягується одночасно з ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника.
Оскільки 25.05.2021 року прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії задоволено, проте, судом не вирішено питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вимушеним прогулом позивача слід вважати період з 10.12.2020 року по 25.05.2021 року (з моменту звільненим позивача у зв'язку з закінченням строку повноважень відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні до ухвалення рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом про поновлення позивача на посаді).
Відповідні вимоги заявлені позивачем в поданій до суду позовній заяві.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частинами 1, 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Суд зауважує, що належним виконанням рішення суду про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. Виконання вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ про поновлення на роботі та фактично допущено до роботи такого працівника.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.06.2020 р. у справі №521/1892/18 (провадження №61-3974осв18).
Частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Як встановлено судом вище, 09.12.2020 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади у зв'язку з закінченням строку повноважень відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
09.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області із заявою вх. № 3553/0/289-20 від 10.12.2020 року, в якій просив поновити його на посаді першого заступника голови райдержадміністрації, у зв'язку із закінченням терміну повноважень голови Дніпровської районної ради.
Дніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області листом №1-51-25/0/290-21 від 06.01.2021 року відмовлено позивачу у поновленні на посаді, оскільки на цей час посада першого заступника голови райдержадміністрації зайнята працівником з безстроковим трудовим договором.
Отже, строк, з якого має бути здійснено розрахунок середнього заробітку, має відраховуватись з 10.12.2020 року - наступний день після звільнення позивача.
При цьому, суд зазначає, що в останні 2 місяці, що передують звільненню, позивач займав посаду голови Дніпровської районної ради, в той час як рішенням суду від 25.05.2021 року у справі №160/2799/21 визначено, що позивач мав бути повновлений з 10.12.2020 року на посаді першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
Отже, заробітна плата позивача за останні 2 місяці, що передують даті звільнення, не відповідає заробітній платі, яку мав би отримувати позивач, перебуваючи на посаді заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
А тому не є правомірним здійснення розрахунку середнього заробітку, виходячи із заробітної плати позивача за останні 2 місяці, що передують даті звільнення.
З метою проведення належного розрахунку, судом було витребувано від Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати першого заступника голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (станом на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням коефіцієнту підвищення).
23.07.2021 року представником відповідача було подано розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати першого заступника голови райдержадміністрації від 19.07.2021 року, відповідно до якого посадовий оклад становить - 13580 грн., ймовірна надбавка за вислугу років на 10.12.2020 року за постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №305 - 50% становить - 6790 грн. Всього заробітна плата у місяць 20370 грн.
За період з 10.12.2020 року по 25.05.2021 року вимушений прогул позивача склав 112 робочих днів. Тобто середньомісячно 19 робочих днів. Отже, середньоденна заробітна плата становить 1072,10 грн.
Отже, середній заробіток позивача за час вимішеного прогулу з 10.12.2020 року по 25.05.2021 року (з моменту звільненим позивача у зв'язку з закінченням строку повноважень відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні до ухвалення рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 25.05.2021 року у справі №160/2799/21 про поновлення позивача на посаді), складає 120075,20 грн. (112 робочих днів х 1072,10 грн.)
Отже стягненню з Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.12.2020 року по 25.05.2021 року у розмірі 120075,20 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувались би податки і збори.
Відповідна правова позиція визначена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 359/10023/16-ц.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілу не підлягають, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (вул.Теплична, 5, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 04052264) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052264) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2020 року по 25.05.2021 року у розмірі 120075 грн. 20 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
У задоволенні вимоги про встановлення судового контролю - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова