10 листопада 2021 року Справа №160/3363/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.12.2020р. та виплатити заборгованість, що утворилася з 23 грудня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди з 14.10.2011р. по 17.01.2013р., з 01.10.2013р. по 13.08.2015р., з 17.08.2015р. по 27.07.2016р., з 01.09.2016р. по 16.02.2017р., з 15.05.2017р. по 22.12.2020р.
Ухвалою суду від 10.03.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо призначення та виплати пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років, періоди з 14.10.2011р. по 17.01.2013р., з 01.10.2013р. по 13.08.2015р., з 17.08.2015р. по 27.07.2016р., з 15.05.2017р. по 22.12.2020р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії від 23.12.2020 року, з урахуванням висновків суду; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) сплачену суму судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).
Судове рішення набрало законної сили 18.06.2021року та 28.09.2021 року по адміністративній справі були видані виконавчі листи.
28.10.2021 року позивач звернувся до суду із клопотанням, в якому просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по справі 160/3363/21;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати у встановлений судом строк з дня набрання законної сили ухвали суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі № 160/3363/21.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначила, що виконавчі листи, видані у даній справі, відповідно до заяви про примусове виконання від 31.09.2021 року перебувають на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Однак, на теперішній час рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/3363/21 від 18.05.2021 року не виконано.
Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи ОСОБА_1 , прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз вищевикладеного вказує, що наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що рішення суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Цей принцип знайшов подальше закріплення і у нормах КАС України, зокрема, у ст. 14 КАС України, в якій зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 03.01.2003 року, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, яке неможливе без виконання судового рішення в різних видах судочинства.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, у п. 40 зазначається, що, зокрема, право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
З огляду на те, що рішення суду від 18.06.2021 року у справі № 160/3363/21 перебуває на стадії примусового виконання, то для нього встановлена спеціальна процедура, визначена Законом України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.
При цьому, у розділі Х цього Закону визначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Зокрема, у ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тому, у випадку, якщо заявник не погоджується з бездіяльністю державного виконавця, він не позбавлений права оскаржувати таку бездіяльність в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вже зверталася з аналогічним клопотанням та ухвалою суду від 13.10.2021 року їй було роз'яснено порядок примусового виконання рішення.
Тому, з огляду на вищевикладене, з урахуванням встановленого певного порядку примусового виконання судового рішення відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», та оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, суд дійшов висновку, що клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені ст. 295 КАС України.
Текст ухвали складений 10.11.2021 року.
Суддя І.О. Лозицька