10 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2585/20 (910/16526/20)
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 (колегія суддів у складі : Остапенка О.М. - головуючий, Отрюх Б.В., Сотніков С.В. )
та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 (суддя Омельченко Л.В.)
у справі № 910/2585/20 (910/16526/20)
за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
до 1) Фізичної особи - підприємця Кисельова Дмитра В'ячеславовича; 2) ОСОБА_1
про визнання договору недійсним,
в межах справи № 910/2585/20
за заявою Фізичної особи - підприємця Кисельова Дмитра В'ячеславовича
про неплатоспроможність боржника фізичної особи-підприємця,
Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) 20.10.2021 подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/2585/20 (910/16526/20) разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 встановлений у розмірі 2102 грн.
Відповідно до п.п. 5, 10 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду (касаційних скарг у справі про банкрутство) становить 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; ставка судового збору за подання заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 8408 грн (2102 * 2 * 200%).
Належними реквізитами для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ у Верховному Суді є: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207 та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.
Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Натомість, у касаційній скарзі викладено клопотання ГУ ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору, в якій скаржник посилається на тривалість процедури отримання необхідної суми на сплату судового збору від органів казначейства.
Підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати визначені в ст.8 Закону України "Про судовий збір", яка надає суду право з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати лише за наявності викладених у вказаній статті умов.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов, передбачених в ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Також відповідно до ч. 1 ст. 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов'язком заявника касаційної скарги. Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Згідно зі ст. ст. 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.
До касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві не додано доказів направлення її копії сторонам у справі, чим порушено вимоги ст. 291 ГПК України.
Разом з тим встановлений у ч. 1 ст. 288 ГПК України строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 23.09.2021 (повний текст якої складено 28.09.2021) закінчився 18.10.2021, а касаційну скаргу подано 20.10.2021, тобто з пропуском цього строку.
Однак ГУ ДПС у м. Києві у касаційній скарзі не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження та не наводить підстав для поновлення цього строку, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху відповідно до ч. 3 ст. 292 ГПК України.
Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Проте касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві подана без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у п. 5 ч. 2 ст.290 ГПК України, оскільки скаржник не зазначив підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 287 зазначеного кодексу.
З огляду на викладене касаційна скарга ГУ ДПС у м. Києві підлягає залишенню без руху на підставі ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом: зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; надання суду доказів надсилання всім учасникам справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 8408 грн, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням підстав для поновлення цього строку.
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись нормами статей 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд,
1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги
2. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/2585/20 (910/16526/20) залишити без руху.
3. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.Картере