29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" жовтня 2021 р. Справа № 924/620/21
Гоподарський суд Хмельницької області у складі судді І.В.Заярнюка, за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" Дніпропетровська обл., м. Кам'янське,
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") м. Нетішин, Хмельницької області,
про стягнення 7 591,44 грн.
Представники сторін не з'явились
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення про стягнення 7591,44 грн. на підставі договору поставки № 16853/53-124-01-20-12640 від 21.10.2020р.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 21.10.2020р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (постачальником) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька Атомна Електрична Станція" (покупцем) укладено договір поставки № 16853/53-124-01-20-12640. Згідно п. 3.2. поставка Товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі Вантажоотримувача за адресою (30100, м. Нетішин, Хмельницька область, Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство», склад № 3; вул. Енергетиків, 36). Ціна Товару по Договору становить: 5 043, 00 грн., крім того ПДВ 20 %: 1 008, 60 грн. Всього ціна договору: 6 051, 60 грн.
Також, як вказує позивач, умовами договору, зокрема п. 11.1. визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов'язань Сторонами.
Як стверджує позивач, на виконання вищезазначеного договору Позивач поставив, а Покупець прийняв Товар, що підтверджується видатковою накладною № 400 від 17.11.2020 р. на суму 6 051, 60 грн. Товар за видатковою накладною № 400 від 17.11.2020 р. поставлений Відповідачу 18.11.2020p., що підтверджується експрес-накладною № 59000590953529 від 17.11.2020 р. Позивач виставив Відповідачу рахунок № 428 від 17.11.2020 р. на суму 6 051, 60 грн. Термін оплати по видатковій накладній № 400 від 17.11.2020 р. сплинув 18.12.2020 р. Прострочка оплати складає 133 календарних днів. Однак, на момент пред'явлення цього позову оплата за поставлений товар відповідачем не здійснена.
При цьому, позивач, посилаючись на положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України зазначив, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
У відповіді на відзив, поданій 23.07.2021р. позивач відзначив, зокрема, що неможливо погодитися з доводами відповідача стосовно того, що не підлягають стягненню штраф та пеня, нараховані позивачем відповідно до ч. 4 ст. 232. ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки щодо відповідача договором не передбачено нарахування штрафу та пені. При цьому, позивач, посилаючись на умови укладеного між сторонами договору, а саме пункту 8.1., а також п. 1 Листа Міністерства юстиції України № Н-35267-18 від 30.01.2009р., п. 3 ч. 1 ст. 85, ст.ст. 92, 106, ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України, Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002р. № 17-рп позивач вважає, що скористався своїм правом на застосування штрафних санкції, наданим йому чинним законодавством.
Позивач не погоджується з доводом відповідача щодо того, що вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідача сум податку на додану вартість безпідставні. По-перше, як вказує позивач, відповідач взагалі не сплатив позивачу вартість поставленого товару, а не лише суму ПДВ. По-друге, 29.01.2021 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі № 160/16037/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі Головного управління ДПС в Дніпропетровській області № 29419 від 24.07.2020p.; зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням ТОВ "Компанія "Діом" подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2021р. у справі № 160/16037/19. 19.05.2021р. Третім апеляційним адміністративним судом винесено постанову у справі № 160/16037/20, якою апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2021р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії скасовано. Позов задоволено. Як вказує позивач, на сьогодні активно ведуться дії щодо виключення ТОВ "Компанія "Діом" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку та реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено з цих підстав. Позивач вважає, оскільки судом визнано ТОВ "Компанія "Діом" таким, що не відповідає критеріям ризиковості платника податку, не реєстрація податкових накладних сталася не з вини позивача, а відтак, стягненню підлягає вся сума заборгованості за поставлений товар, 3 % річних, інфляційні втрати, штраф і неня. Крім того, позивач зауважив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, позивач посилається, на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.05.2019р. по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019р. по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019р. по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019р. по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019р. по справі № 905/305/18, від 21.05.2018р. по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018р. по справі № 927/467/17. Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві на позов, поданому 09.07.2021р. відповідач проти позову заперечує, відзначивши, що відповідач вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, оскільки такі вимоги позивача не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору та приписах чинного законодавства України. Як стверджує відповідач укладений між сторонами договір не містить умов щодо покладення на покупця зобов'язань зі сплати штрафних санкцій (пені або штрафу) за несвоєчасну оплату вартості поставленого постачальником і прийнятого покупцем товару, так само як і не містить жодних умов щодо розміру таких штрафних санкцій або порядку їх нарахування. Враховуючи наведене, а також те, що укладений між сторонами договір не містять умов щодо покладення на покупця зобов'язань зі сплати штрафних санкцій (пені або штрафу) за несвоєчасну оплату вартості поставленого постачальником і прийнятого покупцем товару, так само як і не містить жодних умов щодо розміру таких штрафних санкцій або порядку їх нарахування, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є безпідставними, необгрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги позивача не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору та приписах чинного законодавства України. Крім того, відповідач вважає безпідставними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідача сум податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 1008,60 грн. Враховуючи наведене, та оскільки постачальником не виконано вимоги пункту 5.2. договору щодо усього поставленого товару за договором, постачальник не має права на отримання від покупця суми ПДВ у розмірі 1008,60 грн., що включено до вартості 6051,60 грн. поставленого і прийнятого відповідачем товару згідно з видатковою накладною. Водночас, відповідач зазначив, що у своїй позовній заяві позивач застосовує неправильні математичні методики для здійснення розрахунку інфляційних втрат за договором, а також для обрахунку суми 3% річних, в результаті чого необгрунтованою є сума заявлених ним до стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних за вказаний у позовній заяві період. Разом з тим, відповідач посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі № 918/631/20, від 19.06.2019р. у справі № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 та положення розділу V Податкового Кодексу України вважає безпідставним та такими, що не відповідають призначенню та суті самих нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, що передбачено статтею 625 ЦК України, а проведення позивачем таких нарахувань на суму ПДВ, що включена до вартості товару, не відповідає змісту, призначенню та суті самих нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, що передбачені статтею 625 ЦК України. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що нарахування кредитором для боржника 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України може здійснюватись лише на суму простроченого грошового зобов'язання з оплати вартості товару без врахування суми ПДВ, що включений до вартості такого товару за договором, а проведення таких нарахувань на суму ПДВ, що включено до вартості товару, не відповідає змісту, призначенню та суті самих нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, що передбачені статтею 625 ЦК України, тому просить у позові відмовити.
Представники сторін у судове засідання не з'явились. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено та враховується наступне.
21.10.2020р. між публічним акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (постачальником) було укладено договір поставки 16853/53-124-01-20-12640 від 21.10.2020р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити склотканинк ТСР-140 згідно з найменуванням, в кількості, за ціною та по коду УКТЗЕД товару, який зазначається в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору). Згідно із п. 3.1. договору строк поставки товару - протягом 20-ти календарних днів з дати укладання сторонами договору.
Як передбачено п. 4.1. договору ціна товару по договору становить 5043 грн., крім того ПДВ 20% -1008,60 грн. Всього: 6051,60 грн.Відповідно до п. 4.2. договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна вартість товару по договору визначається специфікацією №1.
Згідно із п. 5.1. договору оплату за поставлений товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.
Як передбачено п. 5.2. договору постачальник зобов'язаний надати покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством України порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Відповідно до п. 5.3. договору у випадку ненадання постачальником покупцю відповідно до п. 5.2 договору електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, на суму ПДВ, на яку не було надано податкову накладну.
Згідно із п. 5.4. договору датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця. Як передбачено 6.3. договору, датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.
Як передбачено п. 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 8.2. договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості
Пунктом 11.1. визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов'язань Сторонами. Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
До договору доданий додаток № 1 "Специфікація № 1", де визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, ціну за одиницю, суму та виробника та вказано, що вартість товару становить 6051,60грн., підписана представниками сторін та скріплена відтиском печаток сторін.
Матеріалами справи (зокрема, копією видаткової накладної № 400 від 17.11.2020р. на суму 6051,60 грн., рахунку на оплату № 428 від 17.11.2020р. на суму 6051,60 грн., експрес накладною від 17.11.2020р. тощо) підтверджено наявність у відповідача перед товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" основної заборгованості за вищезазначеним договором на суму 6051,60 грн.
В матеріалах справи також наявна копія Статуту ТОВ "Компанія "Діом", затверджена рішенням учасника ТОВ "Компанія "Діом" № 15 від 16.08.2019р.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином, згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.
Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2020р. між публічним акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (постачальником) було укладено договір поставки 16853/53-124-01-20-12640 від 21.10.2020р., відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити склотканинк ТСР-140 згідно з найменуванням, в кількості, за ціною та по коду УКТЗЕД товару, який зазначається в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).
Згідно ст. 629 цього Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним договору від 21.10.2020р.
Факт отримання відповідачем товару на суму 6051,60 грн. на підставі договору поставки від 21.10.2020р. матеріалами справи підтверджується.
Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України визначено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 5.1. договору сторони узгодили, що оплату за поставлений товару покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.
Разом з тим, п. 5.4. договору сторони встановили, що датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця. Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує заборгованість перед позивачем у сумі 6051,60 грн. Відповідачем не надано доказів на підтвердження проведення оплати суми заборгованості заявленої до стягнення.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Судом відзначається, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини щодо прострочення оплати поставленого товару згідно договору, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 6051,60 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 66,14 грн. 3% річних, 245,23 грн. інфляційних втрат, судом враховується наступне.
Згідно із приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірним та арифметично вірним нарахування 66,14 грн. 3% річних, 245,23 грн. інфляційних втрат, з огляду на що позовні вимоги в цих сумах підлягають задоволенню.
Щодо заперечення відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість суд зазначає наступне.
В силу положень чинного податкового законодавства, а також статей 625, 627 , 629, 632 ЦК України, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних здійснюється на загальну суму заборгованості за договором, навіть за умови, що така заборгованість включає суму ПДВ. При цьому, нараховані на суму ПДВ інфляційні втрати та 3 % річних не включаються до суми ПДВ, визначеної договором, оскільки незалежно від нарахування їх на суму ПДВ становлять відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, судом зауважується, що у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем з оплати вартості отриманого товару на суму 6051,60 грн. і зазначена вартість товару визначена та погоджена сторонами з урахуванням податку на додану вартість, тому доводи відповідача щодо необґрунтованого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних на договірну вартість, з врахуванням ПДВ, є безпідставними, оскільки ст. 625 ЦК передбачає стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, виходячи з простроченої суми боргу.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 804,86 грн. пені, 432,61 грн. штрафу, судом враховується наступне.
За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас, судом відзначається, що ч.6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, судом звертається увага на те, що якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019р. у справі № 908/1501/18.
Також, суд зауважує, що згідно із ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Умови укладеного між сторонами договору не містять способу забезпечення виконання зобов'язань щодо сплати вартості товарів, як і не містять розміру пені, яка підлягає нарахуванню за прострочення строку виконання грошового зобов'язання.
При цьому, п. 8.1 договору не містить чіткої конкретизації видів відповідальності, які підлягають застосуванню у випадку порушення грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення пеня у сумі 804,86 грн. нарахована неправомірно, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Разом з тим, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 423,61 грн. штрафу судом зауважується, що позивач при нарахуванні штрафу посилається на ч. 2 ст. 231 ГПК України, що також судом оцінюється критично з вищенаведених підстав, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 6051,60 грн. основного боргу, 66,14 грн. 3% річних, 245,23 грн. інфляційних втрат. У решті суми позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Також позивачем заявлено до стягнення 7000 грн. витрат на правничу допомогу.
Як встановлено судом, 21.04.2021р. між адвокатом Шевер Юлією Миколаївною (адвокатом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (клієнтом) укладено договір № 21/04/21 (далі договір), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справі про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, пені з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька Атомна Електрична Станція») в суді першої, другої та третьої інстанцій, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. Повноваження адвоката посвідчується як даним договором, ордером та/або окремо виданою та нотаріально посвідченою довіреністю (п. 1.1. договору). Згідно із п. 1.2. договору на виконання п. 1.1. даного договору клієнт надає право (уповноважує) адвоката при здійсненні своїх повноважень: представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції (місцевих, апеляційних, Вищих спеціалізованих, Верховному суді, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, потерпілому, затриманому, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, свідку, стороні виконавчого провадження та захиснику клієнта незалежно від його процесуального статусу; представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта у державних органах влади та органах місцевого самоврядування, органах соціального захисту, службах у справах дітей, в банках, банківських установах, в правоохоронних та контролюючих органах, органах нотаріату, органах, Державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та будь-якими фізичними особами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення питань в Україні та за 51 межами. Для вчинення вищезазначених дій адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: одержувати необхідні довідки та документи, складати, підписувати та подавати від імені клієнта заяви, скарги, клопотання, претензії, вимоги, листи, позовні заяви, заяви про видачу судових наказів та виконавчих листів, апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про повну або часткову відмову від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладати та подавати мирові угоди, заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, про визнання клієнта кредитором у справах про банкрутство, розписуватись на них від імені клієнта, інші правові документи, подавати виконавчі листи до стягнення, сплачувати від імені клієнта судовий збір, а також знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії,з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженнях доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитись з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи не повноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи не повноти, оскаржувати рішення (вироки, рішення, постанови, ухвали) судів, збирати будь-які відомості про факти, що можуть використовуватись як докази у справі, а також користуватись всіма іншими правами, наданими законодавством України для того роду повноваження та цим договором адвокату; звертатись з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); здійснювати та застосовувати в інтересах Клієнта усі види адвокатської діяльності та використовувати усі професійні права адвоката, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно із п. 2.1. договору адвокат зобов'язується надавати правову допомогу клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, в банках, в правоохоронних та контролюючих органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, органах Державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору.
Як передбачено п. 2.2. договору адвокат має права, надані йому клієнтом та передбачені п. 1.2. даного договору. Адвокат має право вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат та надання правової допомоги в розмірі та в порядку, передбаченому договором; звертатись за допомогою до експертів (спеціалістів) з питань, що стосуються справи; відмовитись від виконання окремих доручень клієнта, якщо вони є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики, виходять за межі професійних прав та обов'язків адвоката чи не пов'язані зі справою. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного його виконання в межах визначеного сторонами окремо обумовленого терміну (п. 4.1.). Детальний перелік видів правової допомоги, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов'язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися описом наданих послуг, додатковою угодою до цього договору, які є невід'ємною частиною договору (п. 6.1.). Договір скріплений підписами та печатками обох сторін. 21.04.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" та адвокатом Шевер Юлією Миколаївною складено та скріпленого підписами сторін опис наданих послуг виконаних адвокатом за договором № 21/04/21 від про надання правничої допомоги адвоката від 21.04.2021р., про те, що відповідно до договору № 21/04/21 від 21.04.2021р. адвокат виконав наступні послуги: 1. Вивчення документів щодо складення позовної заяви адвокатом - 1 год., вартість послуги 1000 грн. 2. Склала позовну заяву про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька Атомна Електрична Станція»), затративши 3 години, вартість послуг склала 3000 грн. 3. Розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат, пені, штрафу - 1 год., вартість послуги склала 1000 грн. 4. Збір доказів та документів для суду, направлення позовної заяви відповідачу - 2 год., вартість - склала 2000 грн. Загальна вартість наданих правничих послуг станом на 21.04.2021р. склала 7000 грн., які були сплачені клієнтом 21.04.2021p., що підтверджується квитанцією № 21/04/21 від 21.04.2021р. За даним описом наданих послуг відносно виконаних робіт та розміру оплати за виконані роботи претензій у сторін немає. Розрахунок адвокатського гонорару за годину роботи становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. На підтвердження оплати товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" 7000 грн. за надання правової допомоги по договору № 21/04/21 від 21.04.2021р. надано копію квитанції № 21/04/21 від 21.04.2021р. Також додано: ордер на надання правничої допомоги від 21.04.2021р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (в копіях). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України). Згідно із ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається із доданого до матеріалів заяви опису наданих послуг виконаних адвокатом за договором № 21/04/21 від про надання правничої допомоги адвоката від 21.04.2021р., складеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" та адвокатом Шевер Юлією Миколаївною, відповідно до договору № 21/04/21 від 21.04.2021р. адвокат виконав наступні послуги: 1. Вивчення документів щодо складення позовної заяви адвокатом - 1 год., вартість послуги 1000 грн. 2. Склала позовну заяву про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька Атомна Електрична Станція»), затративши 3 години, вартість послуг склала 3000 грн.3. Розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат, пені, штрафу - 1 год., вартість послуги склала 1000 грн.4. Збір доказів та документів для суду, направлення позовної заяви відповідачу - 2 год., вартість - склала 2000 грн. Загальна вартість наданих правничих послуг станом на 21.04.2021р. склала 7000 грн., які були сплачені клієнтом 21.04.2021p., що підтверджується квитанцією № 21/04/21 від 21.04.2021р.
Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання відповідачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.
Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.
Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як передбачено ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
За таких обставин, зважаючи на зміст ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" 5867 грн. витрат на правничу допомогу (тобто у сумі, пропорційній до розміру задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 6051,60 грн. основного боргу, 66,14 грн. 3% річних, 245,23 грн. інфляційних втрат, 804,86 грн. пені, 423,61 грн. штрафу задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3, код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Хмельницька область, місто Нетішин, вулиця Енергетиків, будинок 20, код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (Дніпропетровська область, місто Кам'янське, тупик Прохідний, будинок 2, офіс 9, код 41853226) 6051,60 грн. основного боргу, 66,14 грн. 3% річних, 245,23 грн. інфляційних втрат, 1902,66 грн. відшкодування судового збору, 5867 грн. витрат на правничу допомогу
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст рішення (враховуючи зміст положень ст.233 ГПК України) складено 01.11.2021р.
Суддя І.В.Заярнюк
Віддрук. 3 прим. : реком з повід.
1 - до справи;
2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом»
Електронна адреса: diom-company@ukr.net
3- Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") office@khnpp.atom.gov.ua