Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" листопада 2021 р. Справа № 922/3660/21
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Байбак О.І.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" (адреса: 61045, Харківська обл., місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 18, офіс 303; код ЄДРПОУ: 39712901)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс" (адреса: 61038, Харківська обл., місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 28 А; код ЄДРПОУ: 37660108)
про стягнення 91667,30 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Гур'єв А.А. (ордер серії АХ № 1040603 від 23.04.2021);
відповідача - Паркулаб А.В. (ордер серії АР № 1063460 від 24.09.2021).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозсфера", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 91677,30 грн., з яких:
82431,94 грн. загальна сума боргу;
2120,68 грн. 3% річних;
7124,68 грн. інфляційних.
Заявлений позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції за видатковими накладними № 209 від 23.07.2020, № 267 від 01.09.2020, № 329 від 30.09.2020, № 393 від 31.10.2020, № 439 від 30.11.2020 та № 439 від 30.11.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2021 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено розгляд справи по суті на 11.10.2021.
Протокольними ухвалами Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 та від 25.10.2021 розгляд справи відкладався.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 22590 від 27.09.2021), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з посиланням на те, що зобов'язання по сплаті заборгованості за поставлену продукцію відповідно до видаткових накладних № 209 від 23.07.2020, № 267 від 01.09.2020, № 329 від 30.09.2020, № 393 від 31.10.2020, № 439 від 30.11.2020 та № 439 від 30.11.2020 припинилось 23.09.2021 на підставі ст. 601 ЦК України в зв'язку зі зверненням відповідача до позивача з відповідною заявою від 23.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідач зазначає, що станом на дату звернення з вказаною заявою позивач мав перед позивачем невиконані грошові зобов'язання за укладеним між сторонами договором № 06/05/2020 від 06.05.2020 та складеними на його виконання актами прийому та здачі ремонтних робіт від 19.06.2020 та від 30.07.2020 № 730/027 на загальну суму яка перевищує суму боргу за вказаними видатковими накладними.
Позивач надіслав адресу суду відповідь на відзив (вх. № 25766 від 02.11.2021), в якій просить суд прийняти її до розгляду та розгляд справи продовжити з урахуванням її змісту. Зокрема позивач не згоден з зарахуванням зустрічних вимог на підставі заяви від 23.09.2021 оскільки така заява була направлена вже після відкриття провадження у даній справі, а до цього відповідач протягом більше ніж року після надання послуг за договором № 06/05/2020 від 06.05.2020 не заявляв до позивача будь-яких вимог про сплату існуючої заборгованості.
Позивач надіслав електронну адресу суду заперечення (вх. № 6935 від 08.11.2021) в яких наполягає на правомірності зарахування ним зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 23.09.2021.
На судове засідання 08.11.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача заперечує проти задоволення позову, просить суд в його задоволенні відмовити.
Крім того, представниками сторін також заявлено клопотання про розподіл судових витрат на підставі доказів які будуть надані протягом 5 днів з дня винесення рішення.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, за видатковими накладними № 209 від 23.07.2020 на суму 11250 грн., № 267 від 01.09.2020 на суму 11250 грн., № 329 від 30.09.2020 на суму 14703,30 грн., № 393 від 31.10.2020 на суму 11606,18 грн., № 439 від 30.11.2020 на суму 15182,94 грн., № 491 від 31.12.2020 на суму 18439,53 грн. позивачем було передано у власність відповідача нафтопродукти (дизельне паливо, Бензин А-95 Евро 5 - Е5) на загальну суму 82431,94 грн.
Жодних заперечень від відповідача щодо неналежної якості товару, асортименту або його нестачі не надходило.
Однак, відповідач вартість отриманих нафтопродуктів на користь позивача не сплатив.
Як свідчать матеріали справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист вих.. № 19/07-2 від 19.07.2021 з вимогою погасити існуючу заборгованість у сумі 82431,94 грн.
Однак відповідачем вимоги викладені в претензії виконані не були.
Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення існуючої заборгованості у сумі 82431,94 грн.
Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також нараховано до стягнення з відповідача 2120.68 грн. 3% річних та 7124 грн. інфляційних.
Відповідач в процесі розгляду даної справи факт несплати отриманих нафтопродуктів не заперечував.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, між позивачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем також було укладено договір про надання послуг від 06.05.2020 № 06/05/2020 (далі: Договір).
Відповідно до п 1.1 Договору його предметом є постачання запасних частин, агрегатів та комплектуючих, мастил, олив та технічних рідин до автомобілів, тракторів і спецтехніки.
Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунки здійснюються Замовником шляхом зарахування на рахунок Виконавця грошових коштів на протязі п'яти днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.
На виконання умов зазначеного договору відповідач надав позивачу послуги на загальну суму 236186,93 грн. відповідно до актів прийому та здачі ремонтних робіт від 12.05.2020, від 19.06.2020, від 30.07.2020, від 30.07.2020, від 26.10.2020, від 16.11.2020, від 22.01.2021.
Однак, надані послуги за договором були оплачені позивачем лише частково на суму 52258,22 грн., відповідно до платіжних доручень .№ 794 від 27.05.2020, та № 1000 від 29.07.2020.
Таким чином, станом на 23.09.2021 заборгованість позивача перед відповідачем за виконані роботи за Договором складала 183928,71 грн.
Позивач в процесі розгляду даної справи існування зазначеної заборгованості не спростовує, доказів її оплати суду також не надав.
Разом з тим, після винесення судом ухвали від 13.09.2021 про відкриття провадження у даній справі відповідач в порядку ст. 601 ЦК України звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.09.2021 в якій заявило про зарахування зустрічних і однорідних вимог і повідомило що:
- зобов'язання ТОВ "Еталонтехсервіс" перед ТОВ "Хозсфера" по сплаті заборгованості за поставлене паливо відповідно до видаткових накладних № 209 від 23.07.2020, № 267 від 01.09.2020, № 329 від 30.09.2020, № 393 від 31.10.2020, № 439 від 30.11.2020 та № 439 від 30.11.2020 у сумі 82431 грн., 2120,68 грн. 3% річних, 7124,68 грн. інфляційних нарахувань, а всього 91677,30 грн. - припинилось 23.09.2021 відповідно до ст. 601 ЦК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог;
- зобов'язання ТОВ "Хозсфера" перед ТОВ "Еталонтехсервіс" по сплаті заборгованості відповідно до акту прийому та здачі ремонтних робіт від 19.06.2020 у сумі 35504,62 грн., відповідно до акту прийому та здачі ремонтних робіт від 30.07.2020 № 730/027 у сумі 56172,68 грн. припинилось 23.09.2021 відповідно до ст. 601 ЦК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
В процесі розгляду даної справи позивач вважає, що оскільки його зобов'язання перед позивачем по сплаті заборгованості за нафтопродукти та нарахованих в зв'язку з його простроченням інфляційних та річних припинилося в силу положень ст. 601 ЦК України, зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 601 цього ж кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
Крім того, в постанові Верховного суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 по справі № 910/11116/19 (п. 47-51) зокрема зазначено наступне:
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
В даному випадку, зобов'язання позивача перед відповідачем щодо сплати боргу відповідно до актів прийому та здачі ремонтних робіт від 19.06.2020 та від 30.07.2020 № 730/027 а так само зобов'язання відповідача перед відповідачем щодо сплати заборгованості за видатковими накладними № 209 від 23.07.2020, № 267 від 01.09.2020, № 329 від 30.09.2020, № 393 від 31.10.2020, № 439 від 30.11.2020, № 491 від 31.12.2020 мають грошовий характер, тобто є однорідними та зустрічними.
Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві від 23.09.2021, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, суд приходить до про безспірність заборгованості.
Враховуючи вимоги статей 202 та 601 ЦК України заява відповідача від 23.09.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
З поданням цієї заяви зобов'язання відповідача перед позивачем щодо сплати заборгованості за поставлені нафтопродукти відповідно до видаткових накладних № 209 від 23.07.2020, № 267 від 01.09.2020, № 329 від 30.09.2020, № 393 від 31.10.2020, № 439 від 30.11.2020 та № 439 від 30.11.2020 у сумі 82431 грн., 2120,68 грн. 3% річних, 7124,68 грн. інфляційних нарахувань, а всього 91677,30 грн. - припинилось 23.09.2021 відповідно до ст. 601 ЦК України зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Фактично, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Отже, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічне тлумачення зазначених правових положень викладене у пунктах 4.8. - 4.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.
В даному випадку, станом на час відкриття провадження у даній справі згідно з ухвалою від 13.09.2021 предмет спору (наявність у відповідача боргу) існував, проте в процесі розгляду справи зобов'язання відповідача зі сплати боргу припинилися в зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог згідно з заявою від 23.09.2021. Зазначене в свою чергу свідчить про відсутність між сторонами предмету судового спору, а тому провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, - у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Керуючись ст. ст. 231-235 ГПК України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі № 922/3660/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозсфера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс" про стягнення 91677,30 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ст. ст. 254-259 та п. 17.5. Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак