Справа № 645/7003/21
Провадження № 1-кп/645/713/21
іменем України
08 листопада 2021 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12021221190000648 від 17.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України
встановив:
До Фрунзенського районного суду м.Харкова з Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню№12021221190000648 від 17.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 17 серпня 2021 року застосовано відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 14 жовтня 2021 року включно, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді від 08 жовтня 2021 року продовжено підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 38 днів, а саме - до 14.11.2021 року включно, без визначення розміру застави. Строк дії ухвали з 08 жовтня 2021 року по 14 листопада 2021 року включно.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів, посилаючись на наявність ризиків та відсутність нових обставин, які б свідчили про необхідність скасування обраного запобіжного заходу або зміни його на більш м'який.
Захисник обвинуваченої та обвинувачена у судовому засіданні при вирішенні клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою поклалися на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченої, вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про обрання обвинуваченій, запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання в їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй кримінального прваопорушення може вдатися до відповідних дій.
Всі обставини справи на цій стадії процесу судом не встановлені, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на теперішній час не встановлено.
При вирішення питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Так, ОСОБА_5 не має постійного місця мешкання, може залишити та змінити своє теперішнє місце проживання;
- незаконно впливати на свідків, потерпілого, оскільки підозрюваній під час досудового розслідування в рамках чинного законодавства вручено копії відповідних процесуальних документів, серед яких є процесуальні документи з даними свідків, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрювана зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження. Так, ОСОБА_5 може вчиняти психологічний тиск на свідків та потерпілого, які є колом її знайомих та родичів;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не працює, а отже, маються достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити вчиняти нові злочини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, суд вважає, що у цьому судовому провадженні є наявним суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначені обставини свідчать про неможливість запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства, тобто спричинення тілесних ушкоджень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132,177, 183, 314 -316, 331, 369-372, 484-496 КПК України , суд -
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12021221190000648 від 17.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України- задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 05.01.2022 року включно, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського Апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 10 листопада 2021 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1