Справа № 626/3149/21
Провадження № 6/626/112/2021
Іменем України
05.11.2021 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Гусар П.І., за участю секретаря Івашкіної Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді подання старшого державного виконавця Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляміної Анни Вікторівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,
Старший державний виконавець Красноградського ВДВС у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ляміна Анна Вікторівна звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань покладених на нього виконавчим документом.
В обґрунтування подання посилається на те, що на виконанні в Красноградському ВДВС знаходиться виконавче провадження №65150602 з примусового виконання постанови БАБ №054573 виданої 11.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 102,00 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».
Під час виконання виконавчого документа встановлено, що згідно інформації наданої на запит боржнику на праві власності належать транспортні засоби: ВАЗ 2121 - 1981 року випуску, ВАЗ 210994-20 - 2007 року випуску та ВАЗ 2103 - 1981 року випуску, однак ОСОБА_2 постанову не виконує.
Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання виконавчого документа, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця. Боржник ухиляється від виконання постанови у зв'язку з чим, державний виконавець просить суд вирішити питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Представник Красноградського ВДВС в судове засідання не з'явився.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути подання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України без участі представника заявника, оскільки його відсутність не перешкоджає розгляду заявленого подання.
На обґрунтування свого подання державний виконавець зазначав, що на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження №65150602 з примусового виконання постанови БАБ №054573 видано11.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 102,00 грн, боржник у виконавчому провадженні ухиляється від виконання постанови.
Вивчивши матеріали справи, на підставі наданих доказів та доведення їхньої переконливості, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання виходячи з наступного.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Заявник в свої доводах посилається на положеннями ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України ".
Отже, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України " громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Тобто, лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17 квітня 2012 та затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 № 512/5, містить окремий розділ XІІІ "Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну", в якому передбачено зміст подання державного виконавця при зверненні до суду.
Відповідно до приписів вище вказаної Інструкції встановлено, що подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду за межі України повинно містити підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов'язань боржником, а також інформацію про перетинання боржником державного кордону України. Крім того, копії документів, що додаються до подання мають бути належним чином засвідчені.
Як вбачається з матеріалів справи, до подання державним виконавцем не додано жодного документу, який би вказував на факт ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Тобто, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
З огляду на матеріали справи, не можливо зробити висновок щодо повноти вчинення виконавчих дій, натомість вбачається відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В матеріалах справи не містяться беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки щодо невиконання боржником зобов'язання через виїзд до іншої країни, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів третьої особи без вжиття таких заходів обмеження боржника у праві виїзду за межі України не містяться в матеріалах справи та не вбачаються в письмових доводах заявника.
З огляду на викладене можна зробити висновок про необґрунтованість подання ДВС через недоведеність обставин, на які посилається заявник. Тобто, останній не обґрунтував необхідність вжиття заходів щодо обмеження боржника у праві виїзду відповідно до встановленого законодавством порядку, не вказав в чому полягає очевидна небезпека залишення країни боржником та ухилення останнього від виконання обов'язків покладених на нього судовим рішенням.
За змістом ст.441 ЦПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця будується на активній позиції заявника щодо обґрунтування заявлених вимог, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Проаналізувавши викладене, а також оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом. Крім того, відсутні докази про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів щодо виконання постанови про стягнення коштів на користь держави за рахунок майна та коштів на які накладено арешт.
Керуючись ст.ст. 258, 260, 441 ЦПК України,
Старшому державному виконавцю Красноградського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Ляміній Анні Вікторівні у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя: