08 листопада 2021 року справа №360/4741/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 360/4741/20 (головуючий І інстанції В.С. Шембелян ) за позовом адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа - Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області в частині не видання наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень на підставі розпорядження Управління Служби безпеки України в Луганській області від 10 квітня 2017 року № 32 д "Щодо надання та скасування допуску до державної таємниці" в розмірі 15 % посадового окладу за посадою старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Луганській області з 10 квітня 2017 року;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області встановити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень на підставі розпорядження Управління Служби безпеки України в Луганській області від 10 квітня 2017 року № 32 д "Щодо надання та скасування допуску до державної таємниці" в розмірі 15 % посадового окладу за посадою старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Луганській області з 10 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (момент звільнення з органів внутрішніх справ);
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки в розмірі 15 % до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень, за період з 10.04.2017 по 30.09.2017;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку в розмірі 15 % до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень, за період з 10.04.2017 по 30.09.2017.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 26.12.2016 по 30.09.2017 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми ГУНП в Луганській області. Згідно листа відповідача № 6257/111/12/03-2020 зазначена посада включена до номенклатури посад працівників Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Луганській області перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці.
На думку позивача, він мав право на отримання надбавки до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень в розмірі 15 % за весь час перебування на вказаній посаді: з 26.12.2016 по 30.09.2017, яка відповідачем йому протиправно не нараховувалася і не виплачувалася в цей період.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмолено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Суд першої інстанції не надав конкретних доводів щодо необхідності оскарження наказу Відповідача від 22.04.2017 року №56 о/с замість визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не видання наказу про встановлення надбавки.
Відповідач під час розгляду справи належними та допустимими доказами не довів, що позивач постійно не працював з відомостями, які становлять державну таємницю.
Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.
Суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.05.2020 року у справі №812/2925/18, від 27.05.2020 року у справі №821/146/16.
Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (арк. спр. 8-9).
Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 05.10.2015 позивач має статус учасника бойових дій (арк. спр. 10).
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 , він з 30.07.1994 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 30.09.2017 - в поліції (арк. спр. 11-12).
ОСОБА_1 в період з 26.12.2016 по 30.09.2017 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Луганській області.
Під час служби на цій посаді виплата надбавки за роботу в умовах режимних обмежень відповідачем позивачу не призначалася та не здійснювалася, про що свідчать їх заяви у справі.
На підставі розпорядження Управління Служби безпеки України в Луганській області від 10 квітня 2017 року № 32д “Щодо надання та скасування допуску до державної таємниці” на підставі ст. 22, ст. 26 Закону України “Про державну таємницю” та п. 59, п. 80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939: надано допуск до державної таємниці за формою 2 ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Луганській області (арк. спр. 14 зв.).
Наказом ГУНП в Луганській області від 22.04.2017 № 56 о/с визначено: надати доступ до державної таємниці за другою формою (для роботи з інформацією, що має ступені секретності “Цілком таємно” та “Таємно”) без встановлення надбавки до посадового окладу підполковнику поліції ОСОБА_1 (арк. спр. 148).
Наказом ГУНП в Луганській області від 06.10.2017 № 135 о/с припинено доступ до державної таємниці за другою формою (для роботи з інформацією, що має ступені секретності “Цілком таємно” та “Таємно”) підполковнику поліції ОСОБА_1 (арк. спр. 147).
Таким чином позивач мав допуск та доступ до державної таємниці за другою формою (для роботи з інформацією, що має ступені секретності “Цілком таємно” та “Таємно”) в період часу з 22.04.2017 по 06.10.2017.
Наказом ГУНП в Луганській області від 29.09.2017 № 688 о/с (по особовому складу) відповідно до Закону України “Про національну поліцію” звільнено зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу), з 30.09.2017 (арк. спр. 19).
Згідно відповіді ГУНП в Луганській області на адвокатський запит від 15.07.2020 № 5133/111/19/05-2020 під час перебування на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з торгівлею людьми та злочинами у сфері суспільної моралі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 працював з відомостями, що становлять державну таємницю, які мали ступень секретності “цілком таємно” (арк. спр. 16).
Відповідно до листа ГУНП в Луганській області від 14.01.2020 № 47/1/111/22-2020 позивачу при звільнені зі служби в поліції 30.09.2017 було сплачено грошове забезпечення за вересень та грошова допомога за участь в АТО за серпень 2017 року, компенсація невикористаної відпустки у повному обсязі, до складу вказаної допомоги не включено надбавку за службу в умовах режимних обмежень (арк. спр. 13).
В листі Управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми в Луганській області Головного управління Національної поліції України від 21.12.2020 № 133/111/15-2020ДСК зазначено, що наказ про встановлення ОСОБА_1 надбавок за роботу в умовах режимних обмежень в ГУНП в Луганській області, не видавався. Рапорти керівництва УБЗПТЛ ГУНП в Луганській області про встановлення ОСОБА_1 відповідних надбавок до керівництва ГУНП не надходили. Крім того відповідно до наявних обліків УБЗПТЛ ГУНП (журнал обліку машинних носіїв інформації від 10.03.2017 № 15 дек) колишнім співробітником УБЗПТЛ ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 , жодного разу не надавались на реєстрацію, подальший облік та використання флеш-накопичувач для роботи із секретною документацією; ОСОБА_1 жодного разу не отримував та не здавав робочу папку (секретну валізу) для перевезення секретної документації; в УБЗПТЛ ГУНП в Луганській області в період з 26.12.2016 по 30.09.2017 був відсутній обчислювальний комплекс, який створюється на базі однієї не під'єднаної до комп'ютерної мережі ПЕОМ, призначеної для оброблення інформації однієї або кількох категорій конфіденційності (захищеного комп'ютера та принтера), тому відсутні факти здійснення доступу ОСОБА_1 до режимного приміщення (секретної) кімнати з метою роботи на захищеному комп'ютері та принтері відсутні; ОСОБА_1 в період з 26.12.2016 по 30.09.2017 за обліками УБЗПТЛ ГУНП в Луганській області не складав, не оформлював, а також не перевозив до Луганського апеляційного суду секретну документацію (для проведення реалізації НСРД); відповідно до наявних обліків УБЗПТЛ ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 в період часу з 26.12.2016 по 30.09.2017 не отримував на виконання доручень слідчого та відповідно не складав та не оформлював секретних документів для подальшого проведення НСРД; ОСОБА_1 19.07.2017 отримав печатку № 703 та здав її 30.09.2017 (арк. спр. 43-44).
Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області від 21.12.2020 № 1372/111/22-2020, відповідно до розділу ІІ п. 7 наказу МВС від 06.04.2016 № 260 “Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських” установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю у розмірі від 0 до 20 відсотків. У зв'язку з відсутністю в УФЗБО будь-яких наказів щодо встановлення надбавки за службу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 відсутні підстави для нарахування та виплати надбавки за період з 26.12.2016 по 30.09.2017. (арк. спр. 48).
Згідно із довідкою про доходи ОСОБА_1 , у період з грудня 2016 року по вересень 2017 року надбавка за службу в режимі обмеження позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (арк. спр. 49).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідно до наказу №56 о/с від 22.04.2017 року доступ до державної таємниці відповідач надавав без встановлення надбавки до посадового окладу, цей наказ позивач не оскаржував, тому відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Оцінка суду.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
За правилами частини 1 статті 3 Закону "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом МВС від 06.04.2016 № 260 (Порядок №260) визначено, що до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення (абз.2 п.3 роз.І).
Пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 260 (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) затверджені такі положення щодо підстав та порядку виплати поліцейським надбавки за проходження служби в умовах режимних обмежень:
- поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов'язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:
- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;
- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;
- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків;
- поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень і безпосередньо виконують науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, що містять державну таємницю і передбачені державним замовленням (контрактом), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності та обсягу інформації:
- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 70 - 100 відсотків;
- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 30 - 70 відсотків;
- відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 - 30 відсотків.
Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями.
Надбавка за службу в умовах режимних обмежень керівнику Національної поліції встановлюється наказом Міністра внутрішніх справ України.
Виплата надбавки за службу в умовах режимних обмежень припиняється з дня:
- звільнення з посади, за якою вона була встановлена;
- припинення доступу до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці;
- закінчення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.
Припинення виплати встановленої раніше надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється на підставі відповідного наказу керівника органу поліції.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ “Про державну таємницю” (далі - Закон № 3855-ХІІ).
За приписами частини першої статті 23 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності “особливої важливості”, “цілком таємно” та “таємно”; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності “цілком таємно” та “таємно”; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності “таємно”, а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3 - 15 років.
Статтею 30 Закону № 3855-ХІІ визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15 червня 1994 року № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 (далі - Положення № 414).
Пунктом 2 зазначеної Постанови № 414 визначено установити, що витрати на виплату зазначеної компенсації державні органи та інші бюджетні установи і організації здійснюють у межах бюджетних асигнувань, виділених на їх утримання, а госпрозрахункові підприємства і організації - за рахунок власних коштів з віднесенням цих витрат на собівартість продукції (робіт, послуг).
У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).
Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності “особливої важливості”, - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності “цілком таємно”, - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності “таємно”, - 10 відсотків.
Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Відповідно до пункту 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що надбавка у відсотковому розмірі від посадового окладу мала призначатися за рішенням керівника особам, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю.
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що доступ до державної таємниці відповідач надавав без встановлення позивачу надбавки до посадового окладу.
При цьому, наказ ГУНП в Луганській області від 22.04.2017 № 56 о/с про надання доступу позивачу до державної таємниці він не оскаржує.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що позивач постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю в період надання йому такого доступу, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції не приймає посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07.05.2020 року у справі №812/2925/18, від 27.05.2020 року у справі №821/146/16, оскільки постанова Верховного Суду про направлення справи на новий розгляд відповідно до частини шостої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Відтак посилання на таку постанову як на таку, що містить висновок щодо застосування норм права, який відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинні враховувати суди при розгляді інших справ не має правової підстави.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 360/4741/20 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі № 360/4741/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 08 листопада 2021 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко