08 листопада 2021 року справа №200/10045/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
представника відповідача Пономарьова А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №200/10045/20-а (суддя 1-ї інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Донецькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій , -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 11 квітня 2019 року відповідача про застосування фінансових санкцій за № 100071/05-99-40-03/ НОМЕР_1 у розмірі 6800 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідачем 11 квітня 2019 року прийнято зазначене рішення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.
Між тим, фінансові санкції, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», застосовуються за відповідні порушення лише до суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність.
Проте, ще до прийняття податковим органом спірного рішення позивач припинила підприємницьку діяльність, про що внесено запис до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 08.01.2019 року.
Отже, відповідач безпідставно застосував до позивача фінансові санкції
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 11 квітня 2019 року Головного управління ДПС в Донецькій області про застосування фінансових санкцій за №100071/05-99-40-03/ НОМЕР_1 відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 6800 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат по справі.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Приписами абз.1 ст. 17 Закону №481 визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Тобто за порушення вимог Закону №481 відповідальність несуть як, юридичні особи, фізичні особи - підприємці та і громадяни.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 з 01 квітня 2016 року зареєстрована, як фізична особа - підприємець за номером НОМЕР_2 , місце обліку як платника податків єдиного внеску - Головне управління ДФС у Донецькій області, Маріупольське управління, Центральна ДПІ.
Як свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за власним рішенням ФОП ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця, дата запису: 08.01.2019 року, номер запису: 22740060002036845.
Відповідно до рапорту інспектора ЮП СП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ст. лейтенанта поліції Ніколаєва С.А. , 14.08.2018 о 13 год. 30 хв. громадянка ОСОБА_2 , знаходилась в торговому кіоску ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та реалізувала пачку цигарок «Філіп Моріс» за ціною 30 грн. 00 коп. неповнолітній ОСОБА_3 , 2001 року народження.
Постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради від №1827 від 05.09.2018 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення в сумі 1 700 грн.
На підставі вищезазначених адміністративних матеріалів: протоколу про адміністративне правопорушення від 14.08.2018 ГП 223952, доданих до нього матеріалів про адміністративне правопорушення, постанови №1827 від 05.09.2018 по справі про адміністративне правопорушення, - ГУ ДФС у Донецькій області було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 11.04.2019 № 100071/05-99-40-03/ НОМЕР_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що норми чинного законодавства не встановлюють можливість застосування контролюючим органом фінансових санкцій до фізичних осіб після державної реєстрації припинення їхньої підприємницької діяльності.
Оцінка суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
На підставі підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95 (далі - Закон № 481/95) закріплено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Частиною першою статті 15-3 Закону №481/95 встановлено заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, зокрема, особам, які не досягли 18 років.
На підставі частини першої статті 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно частини другої статті 17 Закону №481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
На підставі пункту другого частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як визначено частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Підприємництво - це, зокрема, безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності, що набувають або позбавляються статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію/припинення реєстрації підприємницької діяльності цією фізичною особою, та лише до суб'єктів господарювання можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону №481/95.
Таким чином, фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення норм Закону №481/95 можуть бути застосовані лише до суб'єктів господарювання, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, оскільки тільки після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).
Як свідчать матеріали справи державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено за власним рішенням, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 08 січня 2019 року.
Отже, з 08 січня 2019 року ОСОБА_4 позбавлена статусу фізичної особи-підприємця та на час прийняття головними управлінням ДПС України рішення від 11 квітня 2019 року вже не була суб'єктом господарювання, тому до неї, як до фізичної особи, фінансова статтею 17 Закону №481/95 не застосовуються.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що в діях позивача наявний склад правопорушення визначений частиною 2 статті 17 Закону, що підтверджується постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради від №1827 від 05.09.2018.
Проте податковим органом не враховано положення статті 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, відповідальність за порушення частини 2 статті 17 Закону повинна нести виключно фізична особа-підприємець, в даному випадку фізична особа-підприємець ОСОБА_4 .
Проте на момент прийняття спірного рішення підприємницька діяльність ОСОБА_1 вже було припинена.
Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом в постанові від 11.12.2018 у справі № 813/2113/16.
На підставі викладеного суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення та відсутності у відповідача правових підстав для його прийняття з огляду на припинення діяльності особи, яка повинна нести відповідальність за вчинене правопорушення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно дійшов висновку про протиправність та скасування рішення відповідача, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для її задоволення і скасування рішення.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись статтями 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №200/10045/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №200/10045/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 08 листопада 2021 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 листопада 2021 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар