ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 листопада 2021 року м. Київ № 640/14848/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
ОСОБА_2
про скасування рішення
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі по тексту - відповідач), адреса: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 15, в якій позивач просить:
- скасувати рішення №92/2021 від 19 травня 2021 року Дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю та застосувати реституцію.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване ним рішення містить в собі недостовірні дані та базується на неповному й невсебічному дослідженні доказів, які були покладені в основу цього рішення, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідачем досліджено усі докази, які мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі, допитано свідків, прийнято до уваги характеристику позивача, у зв'язку з чим, на переконання представника відповідача, рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Третя особа у своїх письмових поясненнях вказала, що позивачем у позовній заяві наведене недостовірні відомості, у зв'язку з чим вважає, що прийняте відповідачем рішення є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року у задоволенні заяв ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та про виклик свідків відмовлено.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 15 травня 1996 року здійснює адвокатську діяльність згідно свідоцтва № 397 про право на заняття адвокатською діяльністю.
За наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_1 рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області №92/2021 від 19 травня 2021 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 5, 7 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з дня винесення цього рішення, шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №397, видане Луганською обласною КДКА 15 травня 1996 року та вирішено протягом трьох робочих днів з дня прийняття цього рішення надіслати його копію у тому числі до Ради адвокатів Київської області для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України.
Як на підставу застосування до позивача дисциплінарного стягнення вказано порушення
- пункту 3 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: позивач допустив нетактовні висловлювання, а саме, «старая проститутка», «психічно хворі», які були спрямовані у бік інших учасників судового провадження, зокрема, ОСОБА_2 , що, як зазначено у рішенні, підтверджується наданими скаржником відеозаписом та протоколами опитування;
- пункту 5, 7 частини 2 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: неналежне виконання своїх професійних обов'язків адвокатом, зокрема, вчинення дій з матеріалами судової справи, виймання та вкладання "щось" в неї під час відсутності судді в залі судового засідання.
Також у рішенні зазначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення, яке може бути застосовано до позивача, дисциплінарна палата врахувала, обставини, які характеризують особу позивача, зокрема, систематичне не підвищення останнім кваліфікаційного рівня та не сплату щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.
Крім того, дисциплінарна палата послалась й на те, що рішенням від 19 травня 2021 року в дисциплінарній справі за скаргою ОСОБА_3 , позивач вже притягувався до дисциплінарної відповідальності і до нього вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці.
Незгода позивача з вказаним вище рішенням стала підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі по тексту - Закон).
Частиною 1 статті 34 Закону встановлено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Згідно пунктами 3, 5, 7 частини 2 статті 34 Закону Дисциплінарним проступком адвоката є: порушення правил адвокатської етики; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
У відповідності до частини 2 статті 32 Закону накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) порушення присяги адвоката України; 2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов'язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили; 4) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону у разі повторної неявки адвоката на засідання палати розгляд справи здійснюється за його відсутності незалежно від причин неявки.
Згідно частини 1 статті 41 Закону за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
У відповідності до статті 45 Правил адвокатської етики у відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен: бути стриманим і коректним; реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо; бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.
Так, зі змісту заперечень позивача на довідку щодо здійснення дисциплінарної перевірки від 22 лютого 2021 року (Т.1, арк. 134-136) вбачається, що позивач обгрунтовуючи свої заперечення зазначив (дослівно): «…Якщо я і сказав на цю Степанівну, що вона «стара проститутка», то це була моя особиста реакція на хуліганські дії вказаної особи. Хай скаже мені спасибі, що я не вибив їй всі зуби, хоча вона цього заслуговує…Вона ці істоти забрали у мене особисто досить багато часу, який я би витратив на більш корисні речі.»
Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач самостійно підтверджує такі свої вислови в адресу інших учасників судового процесу, що відповідно свідчить про порушення останнім статті 45 Правил адвокатської етики, а тому суд погоджується з доводами відповідача, викладеними в оскаржуваному рішенні, щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 34 Закону.
Крім того, згідно зі статтею 7 Правил адвокатської етики у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
Так, зі змісту рішення вбачається, що дисциплінарною палатою було встановлено, що позивач "вчиняв якісь дії з матеріалами судової справи, виймав і вкладав щось у неї, під час відсутності судді", що також підтверджується відеозаписом.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до пункту 1 розділу Х Інструкції з діловодства в місцевих і апеляційних судах України справи (матеріали кримінального провадження) видаються для ознайомлення апаратом суду за резолюцією судді (судді-доповідача), або голови суду, або заступника голови суду, або секретаря відповідної судової палати на підставі письмової вимоги (заяви) таким особам: адвокатам, які беруть участь у розгляді справ (після пред'явлення документа, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, зокрема: посвідчення адвоката, договору про надання правової допомоги; довіреності; ордера; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги).
Пунктом 2 цього ж розділу передбачено, що ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження) проводиться виключно у приміщенні суду, у визначеному наказом голови суду місці, протягом усього робочого часу суду та в присутності працівника апарату суду. Ознайомлення з матеріалами справи (кримінального провадження) та протоколом (журналом) судового засідання особи, яка перебуває під вартою (підозрюваної, обвинуваченої або засудженої), відбувається у спеціально відведеному місці приміщення суду, визначеному головою суду.
В свою чергу, дисциплінарна палата, приходячи до висновку, що обставини щодо неналежного виконання своїх професійних обов'язків позивачем підтверджені належними та допустимими доказами, послалась виключно на протокол опитування від 12 березня 2021 року ОСОБА_4 , опитування здійснювалось ОСОБА_5 , та на наданий відеозапис.
Згідно протоколу опитування ОСОБА_4 , він пояснив наступне: 25 серпня 2020 року, перебуваючи у Дарницькому районному суді міста Києва, він проводив відеозйомку у приміщенні зали судових засідань - кабінет №118 та зафільмував те, що адвокат Чертков І.В. після виходу судді до нарадчої кімнати, почав «хазяйнувати» на столі судді, став копирсатись в матеріалах справи, які суддя залишила на своєму столі, вкладав у матеріали справи, щось витягав з матеріалів справи, щось випадало, відкривав сторінки по закладках.
На переконання дисциплінарної палати, факт порушення позивачем пунктів 5,7 частини 2 статті 34 Закону знайшов своє підтвердження, адже на розгляд палаті було надано повний відеозапис.
При цьому, у відповідності до пунктів 51, 57 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини. Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та її члени зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати заяви (скарги), перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства України і забезпечувати їх виконання.
В свою чергу, слід зауважити, що матеріали справи не містять відомостей щодо вчинення дисциплінарною палатою будь-яких дій для витребування інформації з Дарницького районного суду міста Києва з приводу наданих ОСОБА_4 пояснень щодо вчинених позивачем дій під час перебування судді у нарадчій кімнаті, зокрема, не витребувано відомостей щодо можливого проведення службового розслідування з того приводу, що матеріали справи знаходились у залі судових засідань, в якому був відсутній працівник суду та чи дійсно мали місце такі події, адже з самого протоколу опитування ОСОБА_4 вбачається, що він є знайомим ОСОБА_5 , яка доводиться рідною донькою ОСОБА_2 , що, відповідно, може свідчити про його певну заінтересованість у розгляді скарги.
Більш того, слід звернути увагу, що є досить незрозумілим, чому ОСОБА_4 , який виявив факт порушення вимог законодавства з боку адвоката та, як зазначено у протоколі опитування, виявив можливе втручання у діяльність судді, повідомив про ці обставини саме ОСОБА_2 та її доньку, а не суддю, після виходу останньої з нарадчої кімнати, адже, як зазначає сам ОСОБА_4 , він був присутній у судовому засіданні 25 серпня 2020 року, як вільний слухач.
Встановлення цих обставин, з урахуванням предмета спору, мають важливе значення для вирішення питання щодо застосування до позивача справедливого дисциплінарного стягнення, оскільки позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю із наступним виключенням відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України є найсуворішим дисциплінарним стягненням для адвоката у розумінні вимог законодавства, а тому, приймаючи саме таке рішення та застосовуючи найсуворіше дисциплінарне стягнення, дисциплінарна палата зобов'язана була належним чином обгрунтувати такий свій висновок, опираючись на докази, подані не лише стороною скаржника, а й у тому числі, з'ясувавши вказані обставини й у суду, в якому позивач, за твердженнями скаржника та дисциплінарної палати, скоїв дисциплінарні проступки.
Щодо зазначення у оскаржуваному рішенні про наявність ще одного рішення від 19 травня 2021 року за наслідками розгляду дисциплінарної скарги на адвоката ОСОБА_6 , то слід зазначити, що це рішення прийнято в один день з оскаржуваним позивачем рішенням та матеріалами справи не підтверджено, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення вже було відомо, яке було прийнято рішення за результатом розгляду ншої дисциплінарної скарги.
В свою чергу, слід наголосити, що можливе порушення вимог пунктів 4,5 частини 1 статті 21 Закону, як зазначено в оскаржуваному рішенні, не є належним обгрунтуванням обставин, які характеризують позивача в даному випадку.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не повно та не всебічно розглянуто матеріали дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 , відповідно, дисциплінарна палата дійшла передчасного висновку щодо застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю із наступним виключенням відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України.
За таких підстав, суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської області №92/2021 від 19 травня 2021 року та зобов'язати останню повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, задовольнивши, відповідно, позовні вимоги в частині скасування зазначеного рішення.
Більш того, з урахуванням встановлених судом обставин, а також враховуючи те, що рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської області №92/2021 від 19 травня 2021 року визнано протиправним та скасовано, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача після набрання рішення суду законної сили вчинити дії щодо включення до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про адвоката ОСОБА_1 та поновити дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №397, виданого Луганською обласною КДКА 15 травня 1996 року.
Стосовно клопотань позивача про зупинення дії оскаржуваного рішення, суд зазначає, що фактично позивачем були подані заяви про забезпечення позову, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому, вказані клопотання позивача не розглядались судом по суті з прийняттям будь-якого процесуального рішення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Більш того, суд зазначає, що у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн, натомість останній сплатив його у більшому розмірі, а тому, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд роз'яснює позивачу його право на звернення до суду з відповідною заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської області №92/2021 від 19 травня 2021 року.
3. Зобов'язати Дисциплінарну палату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 15, код ЄДРПОУ 23243231) повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 від 18 січня 2021 року вх.№46, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. Зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Київської області (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 15, код ЄДРПОУ 23243231) після набрання рішення суду законної сили вчинити дії щодо включення до Єдиного реєстру адвокатів України відомостей про адвоката ОСОБА_1 та поновити дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №397, виданого Луганською обласною КДКА 15 травня 1996 року.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Київської області (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 15, код ЄДРПОУ 23243231).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник