Справа № 282/1393/21
Провадження № 2/282/290/21
про залишення позовної заяви без руху
09 листопада 2021 року смт.Любар
Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Любарської селищної ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю,-
До Любарського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Любарської селищної ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці 0,25 га для ОЖБ та прилеглою земельною ділянкою 0,22 ОСГ за набувальною давністю.
Вивчивши дану позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, оскільки така не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.
Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 ЦПК України.
Так, у відповідності до п.3 ч.3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці та обґрунтування розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються.
На виконання приведених норм позивачем у позовній заяві вказано ціну позову у сумі 83925 гривень, однак остання не зазначає розрахунку ціни позову та відповідної вартості (оцінки) майна на момент подачі позовної заяви з урахуванням оцінки всього нерухомого майна на яке просить визнати право власності.
Разом з тим, за вимогами пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна, тоді як відповідно до пункту 9 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пунктах 11, 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.
Відповідно до пункту а" пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» від 12 липня 2001 року №2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, позивачем на виконання приведених вище положень має бути приведена ціна позову, що має бути розрахована виходячи з ринкової вартості майна, з врахуванням приведених вище положень. Однак на підтвердження визначення ціни позову позивач додає копію Довідки №138 від 26.01.2021 року виданої начальником Бердичівського МБТІ Пасічник О.М. з зазначенням оціночної вартості житлового будинку та господарських будівель в сумі 83925грн., що не відповідає вищевказаним нормам закону щодо оцінки майна. Крім того, позивач просить визнати право власності не тільки на житловий будинок в АДРЕСА_1 , а й на земельні ділянки площею 0,25га для ОЖБ та 0,22 га для ОСГ, але їх оцінки чи визначення вартості не вказує і не надає відповідних доказів, що суперечить ціні позову визначеній позивачем. Отже, позивачу необхідно уточнити ціну позову, та вказати відповідний її розрахунок, пояснивши визначений у позовній заяві розмір відповідно до дійсної вартості нерухомого майна як житлового будинку з господарськими спорудами так із з врахуванням земельних ділянок, оскільки саме із ціни позову здійснюється підрахунок судового збору, який має бути сплачено позивачем за звернення до суду.
Також, згідно відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.
Однак, в порушення цих вимог позивач додає квитанцію про оплату судового збору в сумі 908,00грн., і в позовній заяві зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які він поніс (понесе) складається з судового збору у розмірі 908,00грн. Однак, вказана сума не відповідає дійсній ціні позову з вищевказаним обґрунтуванням.
Згідно пунктів 4, 5 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, позовну заяву в частині визначення відповідача ОСОБА_2 слід залишити без руху, оскільки вона подана без додержання вимог, викладених у пунктах 4, 5 статті 175 ЦПК України, а саме, пред'являючи позов до ОСОБА_2 , позивач лише зазначає, що він є спадкоємцем даного нерухомого майна. Однак на яких підставах та чи є інші особи, які можуть бути спадкоємцями і відповідачами не вказує та не підтверджує це відповідними доказами, відтак, не належним чином викладає обставини, якими обґрунтовує свої вимоги із зазначенням відповідних доказів, що підтверджують вказані ним обставини.
Перелічені недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про прийняття позовної заяви та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Також, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні.
Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, вважаю за необхідне надати позивачу семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Любарської селищної ради про визнання права власності на майно за набувальною давністю - залишити без руху.
Надати позивачу семиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків позовної заяви зазначених в описовій частині цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву вважати не поданою та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя: В. В. Вальчук