вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про залишення адміністративного позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову без розгляду
08 листопада 2021 року Справа № 480/5335/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської обласної прокуратури, в якому просить стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за не виплачену компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 27.08.2012 року до 23.02.2015 року у розмірі 74 651,76 грн за 1938 днів за період з 28.02.2017 року до 17.06.2021 року з одноденного заробітку в сумі 38,76 грн, як визначено Верховним Судом.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що постановою Верховного суду від 24.02.2021 року скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 року у частині стягнення з прокуратури Сумської області на користь позивача компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року в розмірі 5975,47 грн, відмови у задоволенні вимог про стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 228048,09 грн. Ухвалено нове рішення у цій частині, яким адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за 93 дні невикористаної щорічної відпустки за період з 28 серпня 2012 року по 23 лютого 2015 року у розмірі 5086 грн 17 коп, а також стягнуто з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23227 грн. 56 коп. за період з 03 жовтня 2015 року до 28 лютого 2017 року. В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року залишено без змін. Оскільки з моменту звільнення і до цього часу, до заявлення адміністративного позову, Сумською обласною прокуратурою не проведено повного розрахунку зі звільненим, адже не виплачена компенсація за 93 дні невикористаної щорічної відпустки за період з 28 серпня 2012 року до 23.02.2015 року у розмірі 5086 грн 17 коп, що підтверджено постановою Верховного суду від 24.02.2021 року, на думку позивача, є потреба у захисті своїх прав в судовому порядку та в необхідності стягнення середнього заробітку за період з 28.02.2017 року до 17.06.2021 року за 1938 днів, тобто в сумі 74651 грн 76 коп.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
Представником відповідача було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропущенням позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України. Клопотання обгрунтовується тим, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за не виплачену компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 27.08.2012 до 23.02.2015 вже було предметом судового розгляду у справі № 818/1551/17 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення коштів. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 позов ОСОБА_1 задоволено частково. На користь ОСОБА_1 з прокуратури Сумської області з відрахуванням необхідних податків і зборів стягнуто компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 28.08.2012 по 23.02.2015 у сумі 5975,47 грн, а також в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. За наслідками отримання 09.10.2018 за вхідним № 18876вх заяви позивача від 02.10.2018 та розгляду вищевказаної заяви, а також на виконання рішення суду у цій справі, яке набрало законної сили прокуратурою Сумської області платіжним дорученням від 24.10.2018 № 1635 ОСОБА_1 у добровільному порядку сплачено кошти в сумі 4810,26 грн. Ця сума складалась з компенсації за невикористану щорічну основну відпустку 5975,47 грн з відрахуванням обов'язкових податків і зборів (ПДФО у розмірі 18% - 1075,58 грн платіжне доручення № 1636 та військового збору у розмірі 1,5% - 89,63 грн платіжне доручення № 1637). Також платіжним дорученням від 24.10.2018 № 1639 ОСОБА_1 перераховано кошти у відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн. У відповідності до виписки з розрахункового рахунку прокуратури Сумської області від 25.10.2018, кошти у вищевказаних сумах перераховано ОСОБА_1 на його картковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк». Крім того про здійснення відповідних виплат ОСОБА_1 був повідомлений належним чином рекомендованим листом від 26.10.2018 за вихідним № 18-547вих18. Таким чином прокуратурою Сумської області ще у жовтні 2018 року, за наслідками вирішення спору щодо суми коштів, що підлягала до виплати здійснено повний та остаточний розрахунок із ОСОБА_1 у вигляді виплати йому компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу за період з 28.08.2012 по 23.02.2015 у сумі 5975,47 грн, із повідомленням позивача про здійснення таких виплат. Отже на думку відповідача, про факт здійснення із позивачем остаточного розрахунку ОСОБА_1 повинен був дізнатись принаймні з 26-27.11.2018 - у місячний строк з моменту направлення (отримання) обласною прокуратурою повідомлення (у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються протягом одного місяця з дня їх надходження - пункт 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270) чи з моменту фактичного зарахування на його картковий рахунок у АТ КБ "Приватбанк» коштів в сумі 4810,26 грн. - 25.10.2018 на виконання рішень суду у справі № 818/1551/17.
У зв'язку з поданням відповідачем клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, судом було направлено до позивача лист, в якому запропоновано ОСОБА_1 надати свої пояснення та заперечення щодо заявленого клопотання.
Позивачем було надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить поновити місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав в зв'язку з поважними причинами його пропуску у справі N 480/5335/21. Заява мотивована тим, що факт повного розрахунку не можливо прийняти, адже перерахунок відповідачем здійснювався за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018, яке позивачем було оскаржено до касаційної інстанції. При цьому за постановою Верховного суду від 24.02.2021 прийнято інші стягнення. Крім того після 24.02.2021 року позивачем вживались заходи до заміни сторони у виконавчому провадженні. Отже враховуючи пройдені судові процеси по заміні сторони, а також враховуючи постанову Кабінету Міністрів України по заходах протидії по боротьбі з корона вірусом, діяли певні обмеження та заборони, які перешкоджали у реалізації прав по захисту своїх прав в судовому порядку, на думку позивача, є поважними причинами по пропуску строків.
В подальшому позивачем було уточнено позовні вимоги шляхом подання адміністративного позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову, в якому просить винести рішення, яким стягнути з Сумської обласної прокуратури на його користь, з урахуванням збільшених позовних вимог, без зміни підстав та предмету позову, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за не виплачену компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу з 27.08.2012 року до 23.02.2015 року у розмірі 509842 грн 84 коп за 1938 днів за період з 28.02.2017 року до 17.06.2021 року з одноденного заробітку в сумі 263,18 грн.
Оскільки після відкриття провадження у даній справі, судом було встановлено, що позивачем подано адміністративний позов в первинній редакції та, відповідно, адміністративний позов з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову, з пропуском строку звернення до суду, а суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також враховуючи те, що позивачем разом із адміністративним позовом з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову не було надано суду докази доплати судового збору у розмірі 4 190,43 грн., на підставі ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду було залишено без руху адміністративний позов з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову та надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання повного тексту даної ухвали для усунення недоліків адміністративного позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, у якій зазначити інші поважні причини пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку, а також доказів сплати недоплаченої суми судового збору у розмірі 4 190,43 грн.
Копії ухвал про залишення адміністративного позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову без руху направлялися позивачу рекомендованою кореспонденцією на адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та отримані позивачем 22.10.2021 року та відповідно 23.10.2021 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 124-125).
Суд звертає увагу, що станом на 08.11.2021 року ухвала Сумського окружного адміністративного суду про залишення адміністративного позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову без руху не виконана, позивачем не було надано суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску такого строку, а також доказів сплати недоплаченої суми судового збору у розмірі 4 190,43 грн.
Суд зазначає, що за правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
При цьому суд враховує, що в постанові від 11.02.2021 року по справі № 240/532/20 Верховний Суд зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обмеження права особи на звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних особі у день звільнення та стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства. У зв'язку з цим Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п'ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).
А відтак суд зазначає, що в даному випадку на вимоги про стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за не виплачену компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за час вимушеного прогулу розповсюджується строк звернення до суду, визначений частиною 5 ст. 122 КАС України, який необхідно обраховувати з дня проведення остаточного розрахунку.
Суд зазначає, що судом було досліджено матеріали справи № 818/1551/17 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про стягнення коштів. При цьому зі змісту уточненого адміністративного позову по справі № 818/1551/17 судом встановлено, що позивач, зокрема, просив стягнути з прокуратури Сумської області на свою користь компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 24.02.2015 року по 27.02.2018 року в сумі 228 048,09 грн. (а.с. 133-140). Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року по справі №818/1551/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 року, було відмовлено в задоволенні вище зазначеної позовної вимоги.
При цьому, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд постановою від 24.02.2021 року скасував ці рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 228 048,09 грн. та ухвалив у цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково, а саме стягнув з Прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.10.2015 року по 28.02.2017 року у розмірі 23 227,56 грн. (а.с. 31-39).
Отже суд зазначає, що предметом розгляду у справі № 818/1551/17, зокрема, був період несвоєчасного розрахунку, який самостійно визначений позивачем у позові з 24.02.2015 року по 27.02.2018 року і саме ця позовна вимога розглядалася Верховним Судом і досліджувалася при прийнятті постанови від 24.02.2021 року.
Разом з тим з матеріалів справи судом встановлено, що згідно з випискою банку від 25.10.2018 року, прокуратурою Сумської області було здійснено перерахунок на картковий рахунок позивача, самостійно зазначений ним у заяві від 02.10.2018 року (а.с. 70), грошових коштів у розмірі 4 810,26 грн (компенсація за невикористану щорічну основну відпустку з відрахуванням податків та зборів) та у розмірі 2 000,00 грн (моральна шкода). Даний факт також підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2018 року (а.с. 71) та списком перерахувань в банк заробітної плати за жовтень 2018 року (а.с. 74), які були надані суду Сумською обласною прокуратурою на підтвердження виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 818/1551/17, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018. Про перерахування зазначених коштів, позивача було повідомлено листом прокуратури Сумської області від 26.10.2018 № 18-547вих18 (а.с. 73). Отже про розмір перерахованих коштів позивач дізнався в жовтні 2018 році, тобто фактично про порушення своїх прав позивач дізнався в жовтні 2018 року з моменту отримання коштів. В свою чергу, відповідно до штемпеля на конверті, адміністративний позов в первинній редакції, був відправлений позивачем засобами поштового зв'язку 17.06.2021 року.
При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача, що про порушення своїх прав дізнався після постановлення Верховним Судом постанови від 24.02.2021 року по справі № 818/1551/17, оскільки фактично Верховним Судом було зменшено суму компенсації за невикористану щорічну основну відпустку з 5 975,47 грн. до 5 086,17 грн., яка на момент перегляду Верховним Судом рішень першої та апеляційної інстанції вже була виплачена позивачу у більшому розмірі, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року по справі №818/1551/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 року. Крім того, суд вважає, що перегляд вказаних рішень суду Верховним Судом, не позбавляло можливості позивача звернутися до суду з іншим позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасну виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період, який не був предметом розгляду у справі № 818/1551/17 (з 28.02.2018 року (наступна дата після дати, зазначеної позивачем у позовній заяві по справі № 818/1551/17) до часу фактичного розрахунку.
Суд також враховує, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 року у справі № 818/1551/17 було задоволено заяву Сумської обласної прокуратури та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 818/1551/17, виданий Сумським окружним адміністративним судом 12 травня 2021 року на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.02.2021 в частині стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 , компенсації за 93 дні невикористаної відпустки за період з 28.12.2012 по 23.02.2015 у розмірі 5086,17 грн., оскільки в цій частині рішення суду виконане (а.с. 141-142).
Суд звертає увагу також на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
А відтак суд зазначає, що в даному випадку позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом в первинній редакції, та відповідно, з адміністративним позовом з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
В силу положень ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вище викладене та беручи до уваги те, що позивачем не було виконано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду про залишення адміністративного позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову без руху та не було надано суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, аніж зазначених в заяві про поновлення строку звернення до суду від 27.08.2021 року, та доказів поважності причин пропуску такого строку, а також не було надано доказів сплати недоплаченої суми судового збору у розмірі 4 190,43 грн., суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову, без розгляду.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ч. 4 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов з урахуванням збільшення розміру позовних вимог без зміни підстав та предмету позову ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Суддя В.О. Павлічек