Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 210/663/21
провадження № 61-9898св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
суб'єкт оскарження -головний державний виконавець Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петручок Оксана Олександрівна,
зацікавлена особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанови Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 15 червня 2021 року.
Короткий зміст скарги та її обґрунтування
У лютому 2021 року представник стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) Петручок О. О., зацікавлена особа ОСОБА_3 .
Скарга мотивована тим, що рішенням Дзержинського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2018 року у справі № 210/4854/18 стягнуто з приватного акціонерного товариства «Криворіжіндустрбуд» (далі - ПрАТ «Криворіжіндустрбуд») на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 69 759,57 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у розмірі
43 461,60 грн, вихідну допомогу у розмірі 22 355,70 грн, моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн, а також судові витрати - 3 704,80 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2019 року у справі № 210/3184/19 стягнуто
з ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» на його користь середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 02 жовтня 2018 року
по 23 вересня 2019 року у розмірі 100 599,57 грн, а також судові витрати -
4 768,40 грн. Вказував, що за його заявами Металургійним відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) були відкриті виконавчі провадження від 19 березня 2019 року № 58655044, від 02 липня 2019 року № 59448172, від 15 листопада 2019 року № 60622616. Зазначені виконавчі провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 56620870. Заявник зазначав, що у січні 2021 року йому стало відомо, що державним виконавцем в межах зведеного виконавчого провадження
№ 56620870 всупереч вимог частини другої статті 46, статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та в порушення інтересів інших стягувачів, зокрема його, в рахунок погашення заборгованості перед головою правління ПрАТ «Криворіжіндустрбуд» ОСОБА_3 передано останньому у власність вантажно-розвантажувальний кран МДК-504,
1978 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 132 100 грн, як такий, що нереалізовано на третіх електронних торгах. На думку заявника, державний виконавець позачергово та протиправно, в обхід інтересів інших учасників зведеного виконавчого провадження, задовольнила вимоги керівника підприємства-боржника ОСОБА_3 , від якого фактично залежала господарська діяльність підприємства і очевидний непрофесіоналізм якого призвів до утворення багатомільйонних боргів підприємства.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
Петручок О. О., які проявилися у неповідомленні ОСОБА_1 про факт нереалізації вантажно-розвантажувального крану МДК-504, 1978 року випуску, на третіх електронних торгах; ненаданні ОСОБА_1 можливості залишити за собою нереалізований на третіх електронних торгах кран; задоволенні з пропуском строку, визначеного частиною сьомою
статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», заяви ОСОБА_3 про передачу йому у власність нереалізованого на третіх електронних торгах крану; передачі ОСОБА_3 нереалізованого на третіх електронних торгах крану з порушенням частини другої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», а також скасувати постанову головного державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петручок О. О. від 09 жовтня 2019 року про передачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу крану; скасувати акт головного державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петручок О. О. від 09 жовтня 2019 року про передачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу крану.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Сільченко В. Є. від 17 лютого 2021 року скаргу представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано незаконними дії головного державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
Петручок О. О. щодо: задоволення з пропуском строку, визначеного частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», заяви ОСОБА_3 про передачу йому у власність нереалізованого на третіх електронних торгах крану; передачі ОСОБА_3 нереалізованого на третіх електронних торгах крану з порушенням частини другої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження».
Скасовано постанову головного державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петручок О. О. від 09 жовтня 2019року про передачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу крану.
Скасовано акт головного державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
Петручок О. О. від 09 жовтня 2019 року про передачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу крану.
У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що повідомлення про факт нереалізації майна було направлено державним виконавцем 30 серпня
2019 року, а заяву про бажання залишити за собою нереалізоване майно ОСОБА_3 подав до державної виконавчої служби 01 жовтня 2019 року, проте строк, визначений частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», є присічним.Відмовляючи у задоволенні скарги
у частині визнання дій головного державного виконавця Петручок О. О., які проявилися у неповідомленні ОСОБА_1 про факт нереалізації вантажно-розвантажувального крану на третіх електронних торгах; ненаданні
ОСОБА_1 можливості залишити за собою нереалізований на третіх електронних торгах вантажно-розвантажувальний кран МДК-504, суд першої інстанції виходив з того, що надані державним виконавцем копії повідомлень про направлення документів виконавчого провадження стягувачам підтверджують їх надсилання стягувачам та боржнику за їхніми адресами простою кореспонденцією.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано документів на підтвердження факту понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу Металургійного відділу державної виконавчої служби
м. Кривого Рогу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року в частині задоволення скарги скасовано
і ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи дату отримання ОСОБА_3 повідомлення державного виконавця
від 30 серпня 2019 року, а саме 23 вересня 2019 року і дату звернення до відділу державної виконавчої служби - 01 жовтня 2019 року, (сьомий робочий день з дня отримання повідомлення), строк звернення до державного виконавця відповідно до частини сьомої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_3 порушено не було. На думку суду апеляційної інстанції, головний державний виконавець Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) Петручок О. О. діяла в межах своїх повноважень, відповідно до закону і права ОСОБА_1 її діями порушено не було, тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року змінено, підставою для відмови
в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат вказано відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час вирішення питання щодо розподілу судових витрат, закон не встановлює обов'язковість сплати стороною витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, а наголошує на наданні доказів на підтвердження розміру сплачених коштів або таких, що має в подальшому сплатити сторона по справі у зв'язку із розглядом справи. Разом з тим апеляційний суд вважав, що підстави для задоволення апеляційної скарги представника заявника відсутні, оскільки у задоволенні скарги відмовлено, тому судові витрати покладаються на заявника.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка їх подала
У касаційних скаргах представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня
2021 року по суті вирішення скарги і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 17 лютого 2021 року, а також змінити постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року щодо вирішення питання про розподіл судових витрат та задовольнити вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що визначений частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» десятиденний строк є присічним та продовженню чи перериванню не підлягає. Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції прийняв нові докази на підтвердження дати отримання
ОСОБА_3 повідомлення державного виконавця, не врахувавши, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ані державний виконавець, ані ОСОБА_3 не надавали інформацію щодо дати отримання останнім повідомленням державного виконавця. Заявник наголошує на тому, що на законодавчому рівні встановлено строк у 2 дні для пересилання простої кореспонденції.
У частині оскарження постанови суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення заявник вказує, що у випадку скасування судом касаційної інстанції постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатами розгляду скарги по суті, відмову суду апеляційної інстанції у відшкодуванні витрат на правничу допомогу не можна буде вважати законною.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Металургійний відділ державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) просить суд у задоволенні касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовити. Вважає, що суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , оскільки останнім пропущено строк на її подання та не заявлено клопотання про поновлення цього строку.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, ухвалену за результатами перегляду ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року, ухвалену за результатами перегляду ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні у Металургійному відділі державної виконавчої служби
у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває зведене виконавче провадження
№ 56620870 від 15 червня 2021 року, до складу якого станом на 15 лютого
2021 року входять 465 виконавчих документа на загальну суму стягнення у розмірі 32 226 992 грн, у тому числі відкрите на підставі виконавчого листа від 19 лютого 2019 року у справі № 210/4854/18, стягувачем за яким є ОСОБА_1 .
У ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було описано та арештовано майно боржника, яке було передано до державного підприємства «Сетам» для подальшої реалізації.
Згідно протоколу від 21 серпня 2019 року рухоме майно - вантажно-розвантажувальний кран МДК-504, 1978 року випуску, номер кузова 8/4115/175, не реалізовано у зв'язку з відмовою від сплати належної грошової суми, стартова ціна - 132 100 грн.
Головним державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петручок О. О. усім стягувачам по зведеному виконавчому провадженню № 56620870, у тому числі ОСОБА_1 , було направлено повідомлення від 30 серпня 2019 року про нереалізацію арештованого рухомого майна на третіх електронних торгах та запропоновано стягувачам вирішити питання про залишення нереалізованого майна за собою.
У повідомленні державним виконавцем зазначені норми статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», роз'яснено положення статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» щодо передачі майна в порядку черговості, а також роз'яснено про необхідність повідомлення державного виконавця про бажання скористатись своїм правом на залишення за собою нереалізованого майна у визначений частиною восьмою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» строк.
01 жовтня 2019 року до відділу державної виконавчої служби надійшла заява одного із стягувачів за зведеним виконавчим провадженням
№ 56620870 - ОСОБА_3 про бажання залишити за собою нереалізоване майно - вантажно-розвантажувальний кран МДК-504 в рахунок погашення боргу по заробітній платі.
09 жовтня 2019 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 головним державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Петручок О. О. була винесена постанова про передачу ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу вантажно-розвантажувального крану МДК-504, 1978 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , а також складено у цей день акт передачі ОСОБА_3 вантажно-розвантажувального крану.
Згідно копії заяви ОСОБА_3 від 01 жовтня 2019 року повідомлення державного виконавця він отримав 23 вересня 2019 року та просив державну виконавчу службу передати йому це нереалізоване майно вартістю 132 100 грн в рахунок погашення боргу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
У відповідності до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Частиною першою, другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно із частинами першою, шостою-десятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону України «Про іпотеку»), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крімвипадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, оскільки встановив, що державний виконавець діяла у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», а стягувач ОСОБА_3 подав заяву про залишення за собою нереалізованого майна боржника у строк, передбачений частиною сьомою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», а саме протягом десяти робочих днів з моменту отримання повідомлення державного виконавця про нереалізацію майна боржника на третіх прилюдних торгах. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку заяві ОСОБА_3 від 01 жовтня 2019 року про бажання залишити нереалізоване майно за собою в рахунок погашення боргу, в якій вказана дата отримання повідомлення державного виконавця, а саме - 23 вересня 2019 року.
Державний виконавець у відповідності до положень статті 28, частини шостої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» надіслала на адресу усіх стягувачів, які зазначені у виконавчих документах, у тому числі на адресу стягувача ОСОБА_1 , повідомлення про нереалізацію майна на третьому електронному аукціоні, що було встановлено рішенням суду першої інстанції, яке в цій частині ОСОБА_1 не оскаржувалось.
ОСОБА_1 не оспорив факт отримання ним повідомлення державного виконавця про нереалізацію майна боржника, а також не виявляв бажання залишити за собою нереалізоване майно.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм Закону України «Про виконавче провадження», ЦПК України, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судом апеляційної інстанції зроблена належна правова оцінка доказів.
З урахуванням того, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови та акту відмовлено, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу є правильними.
За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, а також межі касаційного оскарження, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення: постанова Дніпровського апеляційного суду
від 15 червня 2021 рокупо суті вирішення скарги і постанова Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, - залишенню без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович