Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 753/9569/16-ц
провадження № 61-8653св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
представник позивача -Таран Владислав Анатолійович,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Лужецької О. Р. від 05 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коцюрби О. П.,
Білич І. М., Сержанюка А. С., від 24 листопада 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»
(далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 червня 2008 року між
ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL5954, відповідно до умов якого банк зобов'язався надавати позичальниці кредитні послуги у валютах, зазначених у цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого у базовій валюті, що дорівнювало 186 000 доларів США. Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлювалися додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальниці за вказаним кредитним договором 21 листопада 2013 року між банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з кожним окремо було укладено договори поруки, відповідно до яких поручителі прийняли на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне виконання зобов'язань
ОСОБА_1 за кредитним договором. Позивач вказував, що позичальниця належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 18 лютого 2016 року утворилася заборгованість за додатковою угодою від 26 червня 2008 року
№ BL5954/K-1 у розмірі 41 324,06 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 38 872,09 доларів США; відсотки - 2 430,09 доларів США; підвищені відсотки - 21,88 доларів США; а також заборгованість за додатковою угодою від 28 липня 2008 року № BL7513/KL+ у розмірі
54 325,36 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі
47 615,86 доларів США; відсотки - 6 610,33 доларів США; підвищені
відсотки - 99,17 доларів США; всього - 95 649,42 доларів США.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути солідарно з позичальниці та з кожного з поручителів окремо вказану заборгованість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та інших судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг від 26 червня 2008 року № BL5954, додатковою угодою від 26 червня 2008 року № BL5954/K-1 у сумі 41 324,06 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 38 872,09 доларів США, відсотки - 2 430,09 доларів США, підвищені відсотки - 21,88 долар США; та за додатковою угодою від 28 липня 2008 року № BL7513/KL+ у сумі
54 325,36 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі
47 615,86 доларів США, відсотки - 6 610,33 доларів США, підвищені
відсотки - 99,17 доларів США, всього - 95 649,42 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь
ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг від 26 червня 2008 року № BL5954, додатковою угодою від 26 червня 2008 року № BL5954/K-1 у сумі 41 324,06 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 38 872,09 доларів США, відсотки - 2 430,09 доларів США, підвищені відсотки - 21,88 долар США; та за додатковою угодою від 28 липня 2008 року № BL7513/KL+ у сумі
54 325,36 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі
47 615,86 доларів США, відсотки - 6 610,33 доларів США, підвищені
відсотки - 99,17 доларів США, всього - 95 649,42 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь
ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг від 26 червня 2008 року № BL5954, додатковою угодою від 26 червня 2008 року № BL5954/K-1 у сумі 41 324,06 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 38 872,09 доларів США, відсотки - 2 430,09 доларів США, підвищені відсотки - 21,88 долар США; та за додатковою угодою від 28 липня 2008 року № BL7513/KL+ у сумі
54 325,36 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі
47 615,86 доларів США, відсотки - 6 610,33 доларів США, підвищені
відсотки - 99,17 доларів США, всього - 95 649,42 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в касаційному порядку не оскаржувалося, тому Верховним Судом не переглядалося.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані докази, зокрема розрахунок заборгованості за кредитним договором і не звернув уваги на те, що банк реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, після чого не мав права нараховувати відсотки за користування кредитними коштами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року
в частині вирішення позову ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано
і ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість
за генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5954
від 26 червня 2008 року, додатковою угодою № ВL5954/К-1 від 26 червня 2008 року в сумі 40 988 долари США 08 центів, з яких: заборгованість по кредиту 39 629, 39 долари США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 1 869, 95 доларів США, відсотки - 1 358, 03 доларів США, підвищені відсотки - 0, 66 доларів США, та за додатковою угодою № ВL7513/КL+ від 28 липня 2008 року в сумі 54 879, 19 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 48 524, 53 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 925, 47 доларів США, відсотки - 6 310, 39 доларів США, підвищені відсотки - 44, 27 доларів США, а всього 95 867, 27 доларів США.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи вимогу банка про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, суд першої інстанції не врахував, що у банка відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти після закінчення строку його дії, тобто після 14 серпня 2015 року (змінений строк виконання зобов'язання). Крім того, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції помилково поклав в основу висновку щодо розміру заборгованості обчислення, наведені банком у первинному розрахунку заборгованості, в якому не відображено сплачених ОСОБА_1 платежів на погашення заборгованості після зміни кредитором строку кредитування.Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та подальший рух справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в частині стягнення з неї на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявницею вказано неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, з посиланням на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 31 жовтня 2019 року у справі № 753/9569/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що банк не надав належні виписки по особових рахунках заявниці та меморіальні ордери на підтвердження розміру заборгованості за весь період розрахунку, а суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування зазначених доказів у позивача. На думку заявниці, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував сплачені нею кошти після настання строку виконання зобов'язання у розмірі 9 205,85 доларів США, які вона сплачувала до лютого 2017 року. Також суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином наданий банком розрахунок заборгованості, не врахував вказівки, викладені у постанові суду касаційної інстанції, не призначив економічну експертизу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
У письмових поясненнях АТ «Універсал Банк» зазначає, що під час розгляду справи ним було надано належним чином завірені виписки з особового рахунку позичальниці з 26 липня 2008 року по 05 жовтня 2015 року, а також з 28 липня 2008 року по 05 жовтня 2015 року. Вважає, що банком було виконано умови кредитного договору, проте відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання.
До Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких заявниця стверджує, що позивач не надав первинних документів на підтвердження розміру заборгованості.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір № BL5954, згідно з умовами якого банк зобов'язався надавати позичальниці кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого у базовій валюті, що дорівнює 186 000 доларів США.
Відповідно до пункту 1.1.1 генерального договору умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 1.2.1 генерального договору позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01 червня 2028 року і виконати всі зобов'язання, передбачені індивідуальними угодами, в терміни, встановлені цими угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший коротший термін виконання зобов'язань, встановлений цим договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.
26 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду
№ BL5954/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг
№ BL5954 від 26 червня 2008 року, відповідно до умов якої позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 66 000 доларів США, зі сплатою 13,45 % річних за користування кредитними коштами, строком на 120 місяців до 01 червня 2018 року, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з вказаною угодою у повному обсязі.
28 липня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду
№ BL7513/КL+ до генерального договору про надання кредитних послуг
№ BL5954 від 26 червня 2008 року, відповідно до умов якої банк зобов'язується встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 50 тис. доларів США зі сплатою 16,45 % річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення до 30 червня 2009 року, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов'язання згідно з вказаною угодою у повному обсязі.
21 листопада 2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2 до генерального договору про надання кредитних послуг від 26 червня 2008 року № BL5954, відповідно до умов яких станом на 21 листопада 2013 року фактична заборгованість позичальниці за додатковою угодою від 26 червня
2008 року № BL5954/К-1 становить 43 502,27 доларів США, та з 21 листопада 2013 року до 31 жовтня 2014 року встановлено процентну ставку в розмірі 11,5 % річних, а з 01 листопада 2014 року - 13,5 % річних.
12 серпня 2014 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 та додаткову угоду № 4 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL5954 від 26 червня 2008 року, відповідно до умов яких станом на 12 серпня 2014 року фактична заборгованість позичальниці за додатковою угодою від 26 червня
2008 року № BL5954/К-1 становить 42 749,31 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість у розмірі 3 762 доларів США, та з 12 серпня 2014 року до 31 січня 2015 року встановлено процентну ставку в розмірі 11,5 % річних, а з 01 лютого 2015 року - 13,5 % річних.
12 серпня 2014 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 5 та додаткову угоду № 6 до генерального договору про надання кредитних послуг від 26 червня 2008 року № BL5954, відповідно до умов яких станом на 12 серпня 2014 року фактична заборгованість позичальника за додатковою угодою № BL7513/КL+
від 28 липня 2008 року становить 52 460,31 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість в розмірі 3 501,72 доларів США, та з 12 серпня 2014 року до 31 січня 2015 року встановлено процентну ставку в розмірі 11,5 % річних, а з 01 лютого 2015 року - 16,45 % річних.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за генеральним договором про надання кредитних послуг від 26 червня 2008 року № BL5954 та додатковими угодами до нього.
Відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами у передбачені генеральним договором та додатковими угодами строки.
Згідно наданого банком розрахунку станом на 18 лютого 2016 року сума заборгованості за додатковою угодою від 26 червня 2008 року
№ BL5954/K-1 становить 41 324,06 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 38 872,09 доларів США; відсотки - 2 430,09 доларів США; підвищені відсотки - 21,99 долар США, сума заборгованості за додатковою угодою від 28 липня 2008 року № BL7513/KL+ становить 54 325,36 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 47 615,86 доларів США; відсотки - 6 610,33 доларів США; підвищені відсотки - 99,17 доларів США, всього - 95 649,42 доларів США.
Апеляційним судом також встановлено, що 08 липня 2015 року банк направив позичальниці вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості, яку відповідачка отримала 14 липня 2015 року. Отже, строк кредитування на підставі генерального договору та додаткових угод до нього змінився з моменту отримання ОСОБА_1 цієї вимоги про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі 14 серпня 2015 року (з тридцять першого дня після отримання вимоги).
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем надано уточнений розрахунок заборгованості в межах строку кредитування, виконаний станом на 14 серпня 2015 року за додатковою угодою
№ BL5954/K-1 до генерального договору № BL5954, укладеного між банком та ОСОБА_1 26 червня 2008 року, з якого слідує, що заборгованість по вказаному договору станом на дату розрахунку складає 40 988,08 доларів США, в тому числі: заборгованість по сумі кредиту - 39 629,39 доларів США, яка включає у себе прострочену заборгованість по кредиту -
1 869,95 доларів США; відсотки - 1 358,03 доларів США; підвищені
відсотки - 0,66 доларів США, а також за додатковою угодою № BL7513/+
від 28 липня 2008 року - 54 879,19 доларів США, яка складається із: заборгованості по сумі кредиту - 48 524,53 доларів США, у тому числі простроченої заборгованості по кредиту - 925,47 доларів США; відсотки -
6 310,39 доларів США; підвищені відсотки - 44,27 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення виконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За умови пред'явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання (правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18).
Таким чином, у разі пред'явлення банком до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Вирішуючи спір, взявши до уваги вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов'язання перед банком за генеральним договором
№ ВL5954 від 26 червня 2008 року та додатковими угодами до нього, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед банком.
Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із розміром заборгованості, стягнутої судом апеляційної інстанції з позичальниці на користь банку, оскільки при визначенні її розміру судом апеляційної інстанції залишено поза увагою межі заявлених позовних вимог.
Прийнявши за основу розрахунок заборгованості, складений банком станом на 14 серпня 2015 року, який був наданий позивачем під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що розмір заборгованості по основній сумі кредиту, визначений у розрахунку, перевищує суму заборгованості, зазначену у позовній заяві.
У розрахунку заборгованості станом на 14 серпня 2015 року, наданому банком суду апеляційної інстанції, заборгованість по кредиту визначена у розмірі: 39 629,39 доларів США за додатковою угодою № BL5954/K-1
та 48 524,53 доларів США за додатковою угодою № BL7513/+, і є такою, що перевищує розмір заборгованості по кредиту, розрахованої станом
на 18 лютого 2016 року та заявленої до стягнення у позові: 38 872,09 доларів США за додатковою угодою № BL5954/K-1 та 47 615,86 доларів США за додатковою угодою № BL7513/+ року. Суд апеляційної інстанції на зазначене увагу не звернув, розрахунок заборгованості не перевірив, не дотримався положень частини першої статті 13, частини першої
статті 367 ЦПК України.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але неправильно застосовано норми процесуального права, постанову Київського апеляційного судув частині визначення розміру заборгованості необхідно змінити.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року
у частині визначення розміру заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5954 від 26 червня 2008 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», змінити, виклавши резолютивну частину постанови у наступній редакції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL5954 від 26 червня 2008 року, додатковою угодою № ВL5954/К-1 від 26 червня 2008 року в сумі 40 230,78 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту 38 872,09 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 1 869,95 доларів США,
відсотки - 1 358,03 доларів США, підвищені відсотки - 0, 66 доларів США, та за додатковою угодою № ВL7513/КL+ від 28 липня 2008 року
в сумі 53 970,52 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом -
47 615,86 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 925,47 доларів США, відсотки - 6 310,39 доларів США, підвищені відсотки - 44, 27 доларів США, а всього 94 201,30 доларів США.
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович