Постанова
Іменем України
08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 646/5658/19
провадження № 61-11130св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Харківська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: слідчий прокуратури Харківської області Чередник Сергій Олександрович, слідчий прокуратури Харківської області Богінський Олег Валерійович, процесуальний прокуратури Харківської області Хихля Олександр Павлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді Шелест І. М. від 02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
від 18 травня 2021 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: слідчий прокуратури Харківської області Чередник С. О., слідчий прокуратури Харківської області Богінський О. В., процесуальний прокурор прокуратури Харківської області Хихля О. П., про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 вересня 2016 року він звернувся із заявою про кримінальні правопорушення, вчинені слідчим прокуратури Харківської області. Відомості, викладені в його заяві, внесені відповідачем до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002294 лише
18 липня 2017 року на виконання ухвали слідчого судді від 05 січня
2017 року. ОСОБА_1 вказував, що постановою слідчого від 03 серпня 2017 року незаконно відмовлено у визнанні його потерпілим. Зазначена постанова слідчого скасована ухвалою слідчого судді від 14 серпня
2017 року. Позивач наголошував на тому, що слідчі прокуратури, не проводячи будь-яких слідчих дій, неодноразово закривали кримінальне провадження № 42017000000002294 постановами від 19 вересня 2017 року, від 20 квітня 2018 року, від 19 жовтня 2018 року, від 13 грудня 2018 року,
від 19 лютого 2019 року. Зазначені постанови слідчих прокуратури про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 скасовані ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 14 березня 2018 року, від 10 вересня 2018 року, від 27 листопада
2017 року, від 25 січня 2019 року, від 27 червня 2019 року. Ухвали слідчих суддів мотивовані тим, що висновки про закриття кримінального провадження невмотивовані та передчасні, а постанови винесені без всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження. Позивач вказував, що протягом тривалого часу він змушений звертатися за захистом своїх прав, що позбавило його можливості реалізації свої звички і бажання, унеможливило продовження активного життя, викликало сумнів в особистій репутації, у власній безпеці, у впевненості в собі та у майбутньому, у недоторканості невід'ємних прав і свобод, викликало почуття несправедливості, вимагало докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позбавило його конституційного права на доступ до правосуддя. Крім того, зазначав, що він є людиною похилого віку з інвалідністю та низкою захворювань, вимушений звертатися до суду зі скаргами, позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, спричиненої неправомірною тривалою бездіяльністю органів прокуратури при імітації розслідування кримінальної справи № 42017000000002294, та стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди, завданої тривалою бездіяльністю органів прокуратури, у розмірі
1 267 548 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого
2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що тривалою бездіяльністю органів прокуратури, яка полягала у нездійсненні досудового розслідування належним чином, позивачу спричинено моральну шкоду. Розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням принципів розумності і справедливості, визначено судом першої інстанції у розмірі 3 000 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого
2021 року в оскарженій частині змінено та викладено в іншій редакції.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши тривалу протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження та їх скасування, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши розмір відшкодування відповідно до характеру та ступеню душевних страждань, завданих потерпілому, враховувавши принципи розумності і справедливості. Також апеляційний суд зазначив, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення органу, через який грошові кошти мають бути перераховані - Державної казначейської служби України, та виду рахунку, з якого має бути здійснено списання коштів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить суд скасувати рішення Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень Харківська обласна прокуратура зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від ЗО січня 2019 року у справі № 199/1478/17, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 211/7655/15-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц, від 13 травня 2020 року у справі № 638/8636/17-ц, від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19,від 16 грудня 2020 року у справі № 638/1414/17, від 03 березня 2021 року у справі № 638/17962/15, від 04 квітня 2021 року у справі № 646/5261/19 та від 14 квітня 2021 року у справі № 646/7688/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що посилання позивача на задоволення судами його скарг та зобов'язання вчинити певні процесуальні дії не свідчить про протиправність дій працівників органів Харківської обласної прокуратури та заподіяння моральної шкоди позивачу, враховуючи те, що його права та інтереси були поновлені. На думку Харківської обласної прокуратури, позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) працівників Харківської обласної прокуратури та шкодою, яка заподіяна. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що факт незгоди позивача з прийнятими посадовими особами Харківської обласної прокуратури рішеннями, які були оскаржені у передбаченому КПК України порядку, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
Судові рішення оскаржуються лише у частині задоволення позову, тому в іншій частині касаційному оскарженню не підлягають в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить суд залишити касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Позивач стверджує, що судами попередніх інстанцій встановлено завдання йому моральної шкоди, внаслідок протиправної бездіяльності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про вчинення кримінального правопорушення слідчим прокуратури Харківської області.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 січня 2017 року Генеральну прокуратуру України зобов'язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за вищевказаною заявою
ОСОБА_1
18 липня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 січня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000002294 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною статті 364 КК України.
Зазначене кримінальне провадження направлено до прокуратури Харківської області для організації досудового розслідування.
Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 03 серпня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 14 серпня 2017 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 . Скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області
від 03 серпня 2017 року про відмову у визнанні його потерпілим.
Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 19 вересня 2017 року кримінальне провадження № 42017000000002294 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 14 березня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 19 вересня
2017 року про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року.
Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 20 квітня 2017 року кримінальне провадження № 42017000000002294 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 10 вересня 2018 року задоволено скаргу ОСОБА_1 . Скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 20 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017000000002294
від 18 липня 2017 року.
Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 19 жовтня 2018 року кримінальне провадження № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.
01 листопада 2018 року прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області Хихлею О. надано ОСОБА_1 відповідь на його скаргу на рішення слідчого, згідно якої постанову про закриття кримінального провадження від 19 жовтня 2018 року визнано обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 27 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 19 жовтня
2017 року про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року.
Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 13 грудня 2018 року кримінальне провадження № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.
14 січня 2019 року прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області Хихлею О. надано ОСОБА_1 відповідь на його скаргу на рішення слідчого, з якої слідує, що постанову про закриття кримінального провадження від 13 грудня 2018 року прийнято обґрунтовано, підстав для її скасування немає.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 25 січня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 13 грудня
2017 року про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року.
Постановою слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 19 лютого 2019 року кримінальне провадження № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України.
29 березня 2019 року прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області Хихлею О. надано ОСОБА_1 відповідь на його скаргу на рішення слідчого, з якої слідує, що постанова про закриття кримінального провадження від 19 лютого 2019 року прийнята обґрунтовано, підстав для її скасування немає.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 27 червня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 19 лютого
2019 року про закриття кримінального провадження № 42017000000002294 від 18 липня 2017 року.
Скасовуючи постанови слідчих та повертаючи кримінальне провадження для подальшого проведення досудового розслідування, слідчі судді виходили з того, що слідчими допущена неповнота, усунення якої потребує виконання низки слідчих та процесуальних дій, спрямованих на збирання та перевірку доказів. В ухвалах слідчих суддів зазначено, що формальне відношення слідчого до перевірки доводів, зазначених у заяві
ОСОБА_1 , потягло за собою порушення щодо проведення усіх передбачених законом заходів.
Згідно копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1879 неврологічного відділення ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у госпіталі державної установи «Територіальне медичне об'єднання» Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області в період з 08 вересня 2017 року по 20 вересня 2017 року із діагнозом: віддалені наслідки черепно-мозкової травми (1996 рік), посттравматична енцефалопатія з лікворно-гіпертензійним, вестибуло-атактичним і астенічним синдромами, вегето-судинними пароксизмами за змішаним типом. Хворий зазначав, що з початку 2017 року після будь-якої емоційної напруги відчуває погіршення стану.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені
в розділі І цієї Конвенції.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину.
Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування та незалежність слідства.
Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 (провадження
№ 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення ЇГ прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, оскільки позивач надав належні та достатні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв'язок між тривалим та неефективним розслідуванням кримінального провадження (неодноразово закривалося та відновлювалося на підставі судових рішень, якими встановлено невиконання слідчими достатніх і необхідних слідчих дій) та настанням негативних наслідків для нього.
Судами встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 триває з 2017 року, що на дату звернення позивача до суду у 2019 році становило більше двох років. За вищевказаний час відповідно до вимог КПК України орган досудового розслідування мав би прийняти обґрунтоване остаточне процесуальне рішення у кримінальному провадженні.
Судами попередніх інстанцій враховано, що за встановлених у цій справі обставин правовою підставою для відшкодування шкоди є не лише сам факт скасування процесуальних рішень, прийнятих слідчим, а протиправна бездіяльність посадових осіб Харківської обласної прокуратури, підтверджена судовими рішеннями, надмірна тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002294 за заявою ОСОБА_1 , що має негативні наслідки для заявника.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених Харківською обласною прокуратурою у касаційній скарзі постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого
2021 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович