Постанова
Іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 161/13853/20-ц
провадження № 61-13365св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець Виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Дехтярук Ірина Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», Товариство з обмеженою відповідальністю «Профкапітал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року у складі судді Кихтюк Р. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 01 липня 2021року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Карпук А. К.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного виконавця Виконавчого округу Волинської області Пироги С. С. (далі - приватний виконавець Пирога С. С.), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І. В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Профкапітал» (далі - ТОВ «Профкапітал»), про визнання електронних торгів недійсними, скасування свідоцтва про придбання майна та скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 28 січня 1982 року по 26 травня 2020 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За час перебування у шлюбі, за спільні кошти придбано нерухоме майно: незавершений будівництвом цех фруктових консервів, що знаходиться на АДРЕСА_1 . Договір від 14 вересня 2004 року підписаний ОСОБА_3 як покупцем; земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 31895 кв. м, для будівництва та обслуговування цеху з обслуговування цеху з виготовлення столярних виробів і піноблоків, розташовану на АДРЕСА_1 . Договір укладений 04 червня 2008 року. Вона надавала нотаріально посвідчену згоду на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
16 червня 2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 2-2971/09 ухвалено рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь АКБ «Форум» у сумі 272 781,25 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 2 076 247,21 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили та на його виконання виданий виконавчий лист № 2-2971/09. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 липня 2019 року у справі № 2-2971/09 вирішено замінити стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника ТОВ «ФК «Веста».
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 жовтня 2010 року у справі № 2-5407/2010 з неї та ОСОБА_3 стягнуто на користь AT «Західінкомбанк» 540 423,35 грн заборгованості за кредитним договором. Це рішення набрало законної сили та на його виконання видано виконавчий лист № 2-5407/2010. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12 серпня 2019 року у справі № 2-5407/10 вирішено замінити стягувача у виконавчому провадженні № 50176736 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-5407/10 з АТ «Західінкомбанк» на ТОВ «ФК «Профкапітал».
Постановою приватного виконавця Пироги С. С. від 09 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61786414 про стягнення заборгованості за виконавчим листом від 21 жовтня 2009 року № 2-2971/09 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». Постановою приватного виконавця Пирогою С. С. від 05 червня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 62274363 про стягнення заборгованості за виконавчим листом від 13 грудня 2010 року № 2-5407/10 на користь ТОВ «ФК Профкапітал». Постановою від 05 червня 2020 року виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження № 62284310. На виконання рішень суду приватним виконавцем Пирогою С. С. передано на примусову реалізацію належне їй на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме: земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 31895 кв. м, кадастровий номер: 0722880700:04:001:0798, цільове призначення - для будівництва та обслуговування цеху з виготовлення столярних виробів і піноблоків, що розташована на АДРЕСА_1 , та земельні поліпшення у вигляді незавершеної будівництвом нежитлової будівлі виробничого призначення (цеху з виготовлення столярних виробів і піноблоків) із допоміжними спорудами, загальною площею 4059,3 кв. м, розміщені на земельній ділянці, кадастровий номер: 0722880700:04:001:0798. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 12 серпня 2020 року № 496510, виданого ДП «Сетам», переможцем торгів визнаний ОСОБА_2 . Майно придбане за ціною 3 643 000,00 грн. 20 серпня 2020 року приватним виконавцем Пирогою С. С. складений акт про проведенні публічні електронні торги. На підставі акта приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В. видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних та зареєстроване право власності за набувачем вказаного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Вважає, що за результатами примусової реалізації вказаного нерухомого майна порушено її право власності на частку у такому майні, оскільки майно набуте за час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 , а отже, належало їм на праві спільної сумісної власності, згоди на відчуження майна вона не давала, приватний виконавець Пирога С. С. всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві спільної сумісної власності, а приватним нотаріусом видано та зареєстровано право власності всупереч ухвалі суду від 19 серпня 2020 року про таку заборону.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги з реалізації земельної ділянки незавершеної будівництвом нежитлової будівлі виробничого призначення; акт про проведені публічні електронні торги від 20 серпня 2020 року, складений приватним виконавцем Пирогою С. С. у зведеному виконавчому провадженні № 62284310, скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів серія та номер 1289 від 21 серпня 2020 року, видане приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І. В., скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 37863270 приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І. В.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено в судовому засіданні походження коштів на придбання спірного нерухомого майна, також не доведено, що кошти, отримані від підприємницької діяльності ОСОБА_3 використовувалися в інтересах сім'ї, спірне майно придбано ним у червні 2008 року саме для здійснення підприємницької діяльності, тобто використовував спірне майно для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
Постановою Волинського апеляційного суду від 01 липня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а також її прав. Спірне майно належало боржнику ОСОБА_3 як фізичній особі-підприємцю. В апеляційній скарзі позивач не спростувала цей висновок суду. ОСОБА_1 не зверталася в суд з позовом про визнання права власності на арештоване майно і про зняття з нього арешту, рішення суду про поділ майна подружжя не ухвалювалося.
Дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, а тому, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що приватний виконавець не звернувся з поданням для визначення частки у спільному майні.
Посилання позивача на відсутність у неї солідарного обов'язку з повернення боргу -це спростовується змістом судового рішення Луцького міськрайонного суду Волинській області від 07 жовтня 2010 року в цивільній справі № 2-5407/2010, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 540 423,35 грн на користь ПАТ «Західінкомбанк» і на виконання якого проведені електронні торги.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 липня 2021року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) та постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19).
У вересні 2021 року ДП «Сетам» подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку організатора торгів перевіряти законність дій державного чи приватного виконавця щодо передачі манна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна. Презумпція спільної сумісної власності подружжя не має ніякого відношення до правил проведення електронних торгів. Виконавцем вчинено всі необхідні заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності. Отже, виконавець вчинив дії з передачі спірного майна на реалізацію відповідно до вимог законодавства.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинській області від 16 червня 2009 року в цивільній справі № 2-2971/09 із ОСОБА_3 на користь АКБ «Форум» стягнуто 272 781,25 дол. США, заборгованості за кредитним договором № 0435/08/22-CLZv.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинській області від 07 жовтня 2010 року в цивільній справі № 2-5407/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Західінкомбанк» 540 423,35 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 15 липня 2019 року у справі № 2-2971/09 стягувача ПАТ «Банк Форум» замінено на правонаступника ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12 серпня 2019 року у справі № 2-5407/2010 вибулого стягувача ПАТ «Західінкомбанк» замінено на його правонаступника - ТОВ «ФК «Профкапітал».
Постановою приватного виконавця Пироги С. С. від 09 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 61786414 на примусове виконання судового рішення від 16 червня 2009 року в цивільній справі № 2-2971/09, стягувачем за яким є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».
Постановою приватного виконавця Пироги С. С. від 05 червня 2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 62274363 на примусове виконання судового рішення від 07 жовтня 2010 року в цивільній справі № 2-5407/2010, стягувачем за яким є ТОВ «ФК «Профкапітал».
Постановою приватного виконавця Пироги С. С. від 05 червня 2020 року виконавчі провадження № 61786414 і № 62274363 об'єднані у зведене виконавче провадження № 62284310.
12 серпня 2020 року проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна, за результатами яких реалізовано: земельну ділянку, загальною площею 3,1895 га, та незавершене будівництво нежитлової будівлі виробничого призначення, площею 4059,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів є ОСОБА_2
20 серпня 2020 року складено акт про проведені публічні електронні торги.
На підставі акта приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В. видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів серії та номер: 1289, виданого 21 серпня 2020 року та зареєстроване право власності за набувачем вказаного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Нормативно-правове обґрунтування
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Так, частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну.
Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц сформульовано висновок про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто такий акт є правочином.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення положень законупри проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала, що за результатами примусової реалізації нерухомого майна порушено її право власності на частку у такому майні, оскільки майно набуте за час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 , а отже, належало їм на праві спільної сумісної власності, згоди на відчуження майна вона не давала, приватний виконавець Пирога С. С., всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив заходи щодо з'ясування належності майна боржнику.
Установивши, що ОСОБА_1 також є боржником за зведеним виконавчим провадженням № 62284310, за яким приватним виконавцем Пирогою С. С. реалізовано майно, що належить подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник солідарний обов'язок із виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинській області від 07 жовтня 2010 року в цивільній справі № 2-5407/2010 про стягнення на користь ПАТ «Західінкомбанк» 540 423,35 грн.
Таким чином, для реалізації майна солідарних боржників, у виконавця була відсутня потреба для визначення частки кожного із боржників у майні, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, та яке передається на торги. З урахуванням наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
У своїй касаційній скарзі заявник стверджує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) та постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19).
Проте зазначена підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи у межах доводів касаційної скарги ОСОБА_1 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) висловлено позицію про те, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об'єктом цивільних прав, яка може бути об?єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об'єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.
Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону).
Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що судами не враховано висновки, висловлені у вказаній постанові.
У постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19) сформульовано висновок про те, що оскільки спільна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, тому відчуження належної позивачу частки у квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням прав позивача як співвласника вказаного майна.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційної провадження, не підтвердилися, оскільки у цій постанові Верховним Судом встановлено обставини, відмінні, від тих, які встановлено в оскаржуваних судових рішеннях судів у справі, що переглядається, а саме позивач не була учасником виконавчого провадження (боржником) у справі № 462/518/18, що у свою чергу стало підставою для задоволення її вимог судом першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 01 липня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко