08.11.2021 Справа № 904/4302/21
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 року у справі №904/4302/21 (суддя Бондарєв Е.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про стягнення 3 934,00 грн. пені, 771,36 грн. 3% річних, 59 844,92 грн. збитків, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 року у справі №904/4302/21 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду.
Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 934,00 грн. пені, 771,36 грн. 3% річних та 165,47 грн. витрат зі сплати судового збору.
В частині стягнення з відповідача збитків в сумі 59 844,92 грн. в позові відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що:
- у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за поставлений природний газ вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних у вказаних вище сумах є обґрунтованими;
- позивачем не надано жодних доказів в підтвердження понесення ним збитків та не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитки та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у цій частині.
Справа розглядалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.
Не погодившись з рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у стягненні з відповідача 59 844,92 грн. збитків та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає про прийняття оскаржуваного рішення у відповідній частині при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що незалежно від загальних правил відшкодування збитків, викладених в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб"єктам ринку природного газу у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Законом України "Про ринок природного газу", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
Апелянт вважає неправильними висновки місцевого господарського суду про те, що наявність передбаченого Правилами постачання природного газу права на стягнення збитків не звільняє позивача від обов"язку доведення їх наявності та розміру, оскільки вони протирічать вищезазначеним нормам.
При цьому скаржник вказує на те, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору про постачання природного газу №3482/18-БО-3 від 05.10.2018, а ст.204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину.
Також в апеляційній скарзі йдеться про те, що:
- відповідачем не надано доказів відсутності його вини у порушенні договірного зобов"язання, за яке передбачено стягнення збитків;
- за своєю правовою природою заявлені збитки є компенсацією за упущену вигоду продавця товару у зв"язку з відмовою покупця від його прийняття, а розмір такої компенсації сторони самостійно визначили в договорі;
- відповідач не отримав та не спожив обсяги природного газу, які він замовив, тим самим порушив умови договору, у зв"язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що позов у частині стягнення збитків на користь позивача є необґрунтованим.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні скарги, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін.
Відповідач посилається на те, що зменшення кількості фактично відпущеної теплової енергії проти прогнозованої величини призвела до зменшення фактичного обсягу витрат природного газу на відпуск теплової енергії по відношенню до замовленого з причин, що не залежали від АТ "Дніпровська ТЕЦ", а застосування до підприємства штрафних санкцій призведе до прямих необґрунтованих збитків, механізм компенсації яких не передбачений чинним законодавством.
Крім того відповідач зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв"язку між протиправною поведінкою та збитками та вини. Відсутність хоча б одного з вказаних елементів не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Вважає, що в даному випадку позивачем не доведено заподіяння йому збитків відповідачем, а тому не доведено й існування повного складу цивільного правопорушення.
Згідно з ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положенням ч.1 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2021 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2018 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (споживачем) укладено договір постачання природного газу №3482/18-БО-3, відповідно до п. 1.1. якого в редакції додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року, постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами/ організаціями.
В п. 2.1 договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу у період 01.10.2018 року по 30.04.20019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 3847,161 тис.куб.м.
Відповідно до п. 3.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 року постачальник передає споживачеві газ у загальному потоці газу у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8. договору з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року).
Відповідно до умов п. 3.13. договору (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:
3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vn) х Ц х К, )
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання - передачі природного газу;
Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. цього договору;
Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу (п.4.3. договору з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1. договору, з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року).
Підпунктом 2 п. 5.3. договору (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року), передбачено, що в будь-якому випадку споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1. цього договору;
Згідно з п. 5.7. договору (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року) відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 13 цього договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі використання газу, за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;
Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п.п. 8 п.6.2 договору споживач зобов"язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13 цього договору.
Згідно з п.п.4 п.6.3 договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
На виконання умов договору в період з листопада 2018 року по березень 2019 року позивач поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 26829518,90 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, позивачем нарахована пеня в сумі 3934,00 грн. за період з 27.12.2018 року по 26.02.2019 року та за період з 26.03.2019 року по 01.04.2019 року, а також три проценти річних в сумі 771,36 грн. за ті самі періоди.
20.05.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача акт-претензію від 16.05.2019 року з вимогою сплатити збитки в розмірі 704 625,71 грн. на підставі п. 3.13 та 5.7. договору, яка залишена відповідачем без задоволення.
02.12.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено лист щодо перерахунку по акту- претензії.
Згідно з цим перерахунком замовлений обсяг природного газу у березні 2019 року складав 802,000 тис. куб.м, фактичний обсяг спожитого газу склав 540,421 тис. куб.м.
Відтак, відповідач у березні 2019 року спожив природний газ в обсязі меншому на 261,579 тис. куб.м, ніж було узгоджено сторонами у п.2.1 договору.
З огляду на викладене позивачем були нараховані збитки в сумі 59 844,92 грн., завдані йому неналежним виконанням відповідачем п.2.1 договору, розраховані на підставі п.3.13 та 5.7 договору та п.1 Розділу VІ Правил.
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в цій частині.
В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на наступне:
Пунктом 1 ч.2, ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків.
Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з обмеженням його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.
Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов'язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
Враховуючи положення ст.74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Проте, як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення ним збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу.
З огляду на викладене місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 59 844,92 грн. є недоведеними і задоволенню не підлягають.
Доводи позивача колегією суддів визнані необґрунтованими.
Положення п.3.13 договору та п.п.2 п.1 розд. VI Правил постачання природного газу передбачають можливість щодо відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.03.2021 року у справі №910/4608/20, від 21.09.2021 року у справі №904/6992/20.
Доводи скаржника про неправильне застосування судом при вирішенні цього спору положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду апеляційної скарги.
Інші аргументи скаржника апеляційний суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позову у відповідній частині.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи суду в частині відмови з стягненні збитків апелянт не спростував
Апеляційна скарга є недоведеною та не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2021 року у справі №904/4302/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б.Парусніков