28 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/1320/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
прокурор - Полякова С.О., службове посвідчення №057286 від 09.10.2020,
Міністерства освіти і науки України - не з'явився,
Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - не з'явився,
1-го відповідача - не з'явився,
2-го відповідача - Фірсова Н.В. на підставі ордеру серії ПТ №161014 від 09.09.2021, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2974 від 25.07.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №2401 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Сусловою В.В., час проголошення рішення - 14:56год., дата складання повного тексту рішення - 09.07.2021, у справі № 922/1320/21
за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, м. Дергачі, Харківська обл., в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,
до 1-го відповідача Харківської державної зооветеринарної академії, смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська обл., 2-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", смт. Мала Данилівка, Дергачівський район, Харківська обл.,
про визнання недійсними договорів та звільнення ділянок
Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської державної зооветеринарної академії та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", в якому просить:
- визнати недійсними договори №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень та №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці, укладені між Харківською державною зооветеринарною академією та ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет";
- зобов'язати ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" звільнити земельну ділянку площею 1 168га, що знаходиться на праві постійного користування та належить Харківській державній зооветеринарній академії за договором №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень, укладеного між Харківською державною зооветеринарною академією та ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет", а також звільнити земельну ділянку, що знаходиться на праві постійного користування та належить Харківській державній зооветеринарній академії загальною площею 387га за договором № 2/20 від 25.08.2020, укладеного між Харківською державною зооветеринарною академією та ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір №1/20 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень від 25.08.2020 та договір №2/20 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці від 25.08.2020 є удаваними правочинами та містять ознаки договорів оренди, оскільки метою договорів є обробіток земельних ділянок, збирання врожаю та його реалізація, а також платне володіння та користування ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" земельними ділянками протягом певного строку.
Позивач зазначає, що зміст укладених правочинів не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі" та нормам Земельного кодексу України, у зв'язку з чим, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 20, 207 Господарського кодексу України, договори №1/20 та №2/20 від 25.08.2020 підлягають визнанню недійсними.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у позові відмовлено; стягнуто з Харківської обласної прокуратури в дохід Державного бюджету України 4 540, 00грн судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у тексті договору №1/20 та договору №2/20 відсутні умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати, відповідальності за її несплату тощо; крім того, сторони в оспорюваних договорах не визначили питання щодо передачі земельних ділянок. За висновками суду, договори мають ознаки договорів про спільну діяльність.
Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" було створено на базі Харківської державної зооветеринарної академії з метою організації господарської та науково-практичної діяльності, в тому числі на земельних ділянках, що перебувають на праві постійного користування Харківської державної зооветеринарної академії.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1320/21 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідачів.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що зміст оспорюваних договорів свідчить, що, передаючи в користування ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" земельні ділянки, Харківська державна зооветеринарна академія фактично самоусунулась від права самостійного господарювання на земельних ділянках без будь-якого обґрунтування про неможливість самостійно займатись господарською діяльністю та надала право іншому підприємству на обробіток землі, збору та права першочергового викупу врожаю.
На думку прокурора, оспорювані договори містять такі істотні умови договору оренди землі, як об'єкт оренди, строк дії договору оренди, а також розмір орендної плати. Однак, як вказує прокурор, в порушення вимог чинного законодавства в договорах не зазначено інших істотних умов (індексації орендної плати, способів та умов розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати і її перегляду та відповідальності за несплату).
З огляду на викладене, прокурор вважає, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться та перебувають у власності Міністерства освіти і науки України та надані в постійне користування навчальному закладу, фактично вибули у платне користування та повне відання суб'єкта господарювання для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1320/21; встановлено учасникам справи строк до 13.09.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 13.09.2021 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 21.09.2021 об 11:45год.
13.09.2021 від ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10639), зазначає, що договори №1/20 та №2/20 є різними за предметом, отже, дослідження кожного правочину та обґрунтування його природи має бути окремим.
2-ий відповідач зазначає, що предметом договору №1/20 від 25.08.2020 є обробіток ґрунту для подальших спільних наукових досліджень; вказаний договір носить підготовчий характер, оскільки без його реалізації виконання подальших спільних досліджень є неможливим. Натомість, предметом договору №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці, як вказує 2-ий відповідач, є дослідження впливу змін клімату та різних технологій обробітку ґрунту та вирощування озимої пшениці на її врожайність і якість. Таким чином, на думку 2-го відповідача, договір №1/20 від 25.08.2020 та договір №2/20 від 25.08.2020 є договорами про спільну діяльність, які відповідають вимогам статей 1130-1131 Цивільного кодексу України, статті 68 Закону України "Про освіту" та не можуть бути визнані судом недійсними.
2-ий відповідач вважає, що погоджує договори про спільну діяльність не Міністерство освіти і науки України, а Кабінет Міністрів України, але з врахуванням вимог статті 68 Закону України "Про вищу освіту" таке погодження відповідачам не потрібно, оскільки з метою організації господарської та науково-практичної діяльності на базі майна академії, в тому числі, на земельних ділянках, що перебувають на праві постійного користування, відповідно до Закону України "Про наукові парки" у 2017 році було створено ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет".
2-ий відповідач зазначає, що в інтересах держави є підтримка діяльності наукових парків та сприяння їх розвитку.
З огляду на викладене, просить рішення місцевого господарського суду від 01.07.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
20.09.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх.№10879), просить розглянути справу №922/1320/21 у судовому засіданні, призначеному на 21.09.2021 об 11:45год., за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; про час та місце проведення наступного судового засідання повідомити.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2021, у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.09.2021 прокурор оголосив доводи апеляційної скарги.
Представник 2-го відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Представники Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міністерства освіти і науки України та 1-го відповідача в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.10.2021 о 14:30год.
О 14:38год. 28.10.2021 судове засідання продовжено; після перерви прокурор просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1320/21 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник 2-го відповідача просить рішення місцевого господарського суду від 01.07.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Міністерства освіти і науки України та 1-го відповідача в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, прокурор і представник 2-го відповідача висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, а неявка в судове засідання представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи, про що учасники справи були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні прокурора та представника 2-го відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, Харківською державною зооветеринарною академією на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ХР № 10-00-003076, використовуються земельні ділянки загальною площею 2062,2 га.
25.08.2020 між Харківською державною зооветеринарною академією та ТОВ “Науковий парк “Агрозоовет” укладено договори №1/20 (далі - Договір №1/20) з обробітку ґрунту для подальший спільних наукових досліджень та №2/20 (далі - Договір №2/20) про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці.
Пунктом 1.1. Договору №1/20 встановлено, що Сторони за даним Договором зобов'язуються здійснити без об'єднання вкладів Сторін у рамках чинного законодавства України та у відповідності до своїх статутів передпосівний обробіток ґрунту для подальших спільних наукових досліджень за тематикою, затвердженою Вченою радою Академії.
Пунктом 1.2. Договору №1/20 передбачено, що мета Договору - з'ясувати вплив різних паратипових і генотипових факторів на результативну ознаку - рівень врожайності та якість продукції.
Згідно з пунктом 2.3. Договору №1/20, сторони в межах Договору, керуючись ч. 3. ст. 68 Закону України "Про вищу освіту" проводять необхідний обробіток ґрунту для подальших спільних наукових досліджень з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні Сторони-1 (Харківської державної зооветеринарної академії).
Відповідно до пункту 3.1. Договору №1/20, обов'язками Харківської державної зооветеринарної академії (Сторони-1) є, зокрема, надати ТОВ “Науковий парк “Агрозоовет” (Стороні-2) доступ до земельних ділянок загальною площею 1 168га, які перебувають у постійному користуванні Сторони-1 на підставі пункту 2.3. даного Договору, для досягнення цілей. передбачених пунктом 1.1. Договору.
Відповідно до пункту 3.2. Договору №1/20, для проведення робіт за Договором Сторона-1 надає Стороні-2 наявну техніку (трактори, с.- г. машини тощо) з метою виконання передпосівного обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень за затвердженою тематикою та узгодженими методиками.
Пунктом 4.1. Договору №1/20 визначено, що ТОВ “Науковий парк “Агрозоовет” зобов'язується вжити заходів щодо забезпечення необхідними спеціалістами, працівниками для виконання робіт за даним Договором.
Відповідно до пункту 4.2. Договору №1/20, для виконання передпосівних робіт за Договором Сторона-2 надає необхідну кількість паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, с.-г. техніку тощо.
Пунктом 4.3. Договору №1/20 визначено, що Сторона-2 зобов'язується проводити за свої кошти комплекс польових робіт для забезпечення виконання Договору з дотриманням агротехнічних та екологічних вимог.
У пунктах 5.1.2. та 5.2.1. Договору №1/20 погоджено про особисту трудову участь сторін, майно, паливно-мастильні матеріали техніку, мінеральну добрива, засоби захисту рослин тощо.
Відповідно до пункту 7.1. Договору №1/20, Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2021.
Предметом Договору №2/20, згідно з пунктом 1.1. Договору, є дослідження впливу змін клімату та різних технологій обробітку ґрунту та вирощування озимої пшениці на її врожайність та якість.
У пункті 1.2. Договору № 2/20 сторони домовились об'єднати свої зусилля на реалізацію зазначеної мети шляхом розробки методів постановочних дослідів, раціонального застосування наявних технічних і людських ресурсів.
Відповідно до пункту 1.3. Договору №2/20, зміст робіт і терміни виконання визначаються календарним планом, що є складовою частиною договору.
У розділі 2 "Виконання договору" сторони погодилися, що виконання цього договору розпочнеться з обґрунтованої методики проведення наукових досліджень, закладки демонстраційних дослідних полів (ділянок), проведення моніторингу фазової динаміки розвитку рослин та їх врожайність.
Згідно з пунктом 2.3. Договору №2/20, сторони в межах Договору, керуючись частиною 3 статті 68 Закону України "Про вищу освіту" проводять необхідний обробіток ґрунту та посів озимих культур для подальших спільних наукових досліджень з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні Академії.
У пункті 3.1. Договору №2/20 сторони погодили, що продукція, яка отримана в процесі дослідів, а саме матеріальні та інтелектуальні результати є спільною власністю і розподіляються за згодою Сторін.
Пунктами 3.2., 3.3., 3.4. Договору №2/20 визначено, що Академія є розпорядником результатів наукової інформації, яка може бути статистично опрацьована та опублікована в наукових виданнях.
ТОВ “Науковий парк “Агрозоовет” є розпорядником результатів матеріальної продукції (врожаю), отриманого в результаті проведення наукового експерименту при вирощуванні сільськогосподарських культур. Після реалізації продукції ТОВ “Науковий парк “Агрозоовет” проводить з Харківською державною зооветеринарною академією розрахунки, з урахуванням фактичних витрат сторін, здійснених під час виконання Договору №2/20.
Парк має право переробляти сировину (зерно врожаю) на посівний матеріал для харчових та кормових цілей.
Відповідно до пункту 4.1. Договору №2/20, обов'язками Харківської державної зооветеринарної академії (Сторони-1) є, зокрема, надати ТОВ “Науковий парк “Агрозоовет” (Стороні-2) доступ до земельних ділянок загальною площею 387га, які перебувають у постійному користуванні Академії на підставі пункту 2.3. цього Договору, згідно затвердженого плану посівів.
Згідно з пунктом 7.1. Договору №2/20, сторони погодили, що Парк зобов'язується сплачувати Академії на її розвиток 10-12% грошових коштів від вартості отриманого валового врожаю в заліковій масі за ринковими цінами не пізніше 01 жовтня 2021 року, що визначається додатковою угодою за результатами виконання науково-дослідних робіт узгодженого і затвердженого рішенням Загальних Зборів ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет".
Відповідно до пункту 8.1 Договору №2/20, вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021.
Звертаючись до суду з позовом, прокурор наполягає на тому, що Договір №1/20 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень від 25.08.2020 та Договір №2/20 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці від 25.08.2020 є удаваними правочинами та містять ознаки договорів оренди, оскільки метою договорів є обробіток земельних ділянок, збирання врожаю та його реалізація, а також платне володіння та користування ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" земельними ділянками протягом певного строку. Зміст оспорюваних договорів свідчить, що, передаючи в користування ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" земельні ділянки, заклад освіти фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці без будь-якого обґрунтування про неможливість самостійно займатися господарською діяльністю та надав право іншому підприємству на обробіток землі, збору врожаю та права його реалізації. Разом з цим, Харківська державна зооветеринарна академія повноваженнями на надання земельних ділянок в оренду не наділена, а нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який в даному випадку дотриманий сторонами не був.
Судом першої інстанції також встановлено, що Харківська державна зооветеринарна академія є одним із засновників ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" та володіє часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 53%.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" є юридичною особою, створеною з метою розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у Харківській державній зооветеринарній академії, ефективного та раціонального використання наявного наукового потенціалу, матеріальної бази для комерціалізації результатів наукових досліджень і їх впровадження на вітчизняному та закордонному ринках та отримання прибутку (пункт 1.1. Статуту)
Відповідно до пункту 1.2. Статуту ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет", Науковий парк створюється та діє відповідно до Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України "Про наукові парки", "Про господарські товариства", "Про вищу освіту", "Про інвестиційну діяльність", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про інноваційну діяльність", "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в науково-технічній та інноваційних сферах, з урахуванням особливостей, передбачених цим Статутом та Засновницьким договором.
Відповідно до Статуту ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет", головними видами діяльності Наукового парку є: вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур (основний) (код 01.11); розведення великої рогатої худоби молочних порід (код 01.41), розведення свиней (код 01.46), допоміжна діяльність у рослинництві (код 01.61), допоміжна діяльність у тваринництві (код 01.62), оброблення насіння для відтворення (код 01.64), дослідження й експериментальні обробки у сфері інших природних і технічних наук.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про прокуратуру”, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та Господарським процесуальним кодексом України.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Як вказує прокурор, Харківська державна зооветеринарна академія має державну форму власності та підпорядкована Міністерству освіти і науки України, що, у свою чергу, зумовлює контроль Міністерством за ефективністю використання майна закладу освіти.
Проте, Міністерством не вжито достатніх заходів з метою визнання правочинів недійсними та не зорієнтовано підконтрольну установу на законне використання земельних ділянок. Відповідно, вказаний факт залишився без реагування і з боку закладу освіти.
Дергачівською окружною (місцевою) прокуратурою 23.02.2021 за №40-898вих-21 до Міністерства освіти та науки України направлено лист з метою захисту державних інтересів та усунення порушень, допущених при розпорядженні Харківською державною зооветеринарною академією землями державної форми власності, однак, до теперішнього часу відповідь на лист не отримано.
Окрім цього, відповідно до положень статті 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.
Головне управління Держгеокадастру в Харківській області є розпорядником земельної ділянки, переданої в постійне користування Харківській державній зооветеринарній академії.
Організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичним особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, стаття 152 Земельного кодексу України відносить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, земельних відносин.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015, серед основних завдань Держгеокадастру зазначено реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, в тому числі державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.
Однак, Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області належним чином не забезпечено контроль за цільовим використанням земельних ділянок, наданих у користування Харківській державній зооветеринарній академії, і відповідно не вжито заходів щодо поновлення інтересів держави.
Як зазначає прокурор, Державною окружною (місцевою) прокуратурою 23.02.2021 за №40-901вих-21 до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області направлено лист з метою захисту державних інтересів та усунення порушень, допущених при розпорядженні Харківською державною зооветеринарною академією землями державної форми власності.
У відповідь Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області листом від 09.03.2021 №10-20-14,2-1787/0/19-21 повідомлено, що останні перевірки дотримання вимог законодавства під час використання земельних ділянок, наданих Харківській державній зооветеринарній академії, проводились у 2019 році.
Тобто, уповноваженим державою органом неналежним чином здійснюється захист інтересів держави.
Відповідно, обґрунтованими є доводи прокурора, що у даному випадку у прокурора виникає обов'язок виконати субсидіарну функцію щодо захисту інтересів держави у земельній та освітній сферах.
Як зазначає прокурор, його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства. А саме, у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі земельної ділянки державної власності із відання навчального закладу у господарювання юридичної особи для здійснення господарської діяльності.
Відтак, судова колегія вважає, що прокурором обґрунтовані та доведені підстави представництва інтересів держави в суді.
09.04.2021 Дергачівською окружною прокуратурою направлено на адресу Міністерства освіти і науки України повідомлення №57-108-300вих-21 в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про те, що прокуратурою з метою захисту інтересів держави прийнято рішення звернутися до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України з позовом до Харківської державної зооветеринарної академії та ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" про визнання недійсними договорів та звільнення земельної ділянки.
Схоже за змістом повідомлення від 09.04.2021 №57-108-298вих-21 було надіслано Дергачівською окружною прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Загальні підстави визнання недійсним правочину і настання відповідних наслідків визначені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
Обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.
Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться в статті 203 Цивільного кодексу України.
Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.
Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Відповідно до статей 1130-1131 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Умови договору про спільну діяльність мають передбачати у тому числі координацію спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Зі змісту викладених приписів законодавства випливає, що основними елементами договору про спільну діяльність є:
- об'єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності, і відповідні частки мають бути визначеними;
- обов'язки сторін у правовідносинах спільної діяльності не мають зустрічного характеру, натомість кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а в загальному інтересі.
Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором і спільна діяльність учасників чітко скоординована.
Згідно з частиною 1 статті 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.
Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
Слід зазначити, що змістом вказаних статей не передбачено створення простого товариства, проте, визначено можливість об'єднання сторонами договору простого товариства вкладів у спільну діяльність.
Таким чином, характер правовідносин, що регулюється договором про спільну діяльність, полягає у об'єднанні вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності.
Водночас, згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У разі, якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).
Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
Дослідивши обставини справи та умови укладених між сторонами договору №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень, договору №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці, судова колегія доходить наступних висновків.
За договором №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень на Харківську державну зооветеринарну академію покладено обов'язок по наданню доступу Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" до земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Харківської державної зооветеринарної академії, а також по наданню техніки для проведення робіт - передпосівного обробітку грунту.
Натомість, до обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" входить забезпечення спеціалістами, працівниками для виконання робіт; надання необхідної кількості паливно-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин для виконання передпосівних робіт; проведення за свої кошти комплексу польових робіт для забезпечення виконання договору; забезпечення належних умов праці, дотримання техніки безпеки та охорони праці.
Щодо договору №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці сторони погодили, що отримана продукція є спільною власністю: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" є розпорядником врожаю, отриманого при вирощуванні сільськогосподарських культур; і після реалізації продукції ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" проводить з Харківською державною зооветеринарною академією розрахунки, з урахуванням фактичних витрат сторін: 10-12% грошових коштів від вартості отриманого валового врожаю в заліковій масі за ринковими цінами не пізніше 01 жовтня 2021 року.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що договори №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень, №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці взаємопов'язані між собою: фактично Харківська державна зооветеринарна академія надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" доступ до земельних ділянок, на яких останній проводить комплекс польових робіт за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, відповідних спеціалістів та працівників, здійснює реалізацію отриманого врожаю і проводить розрахунки з Харківською державною зооветеринарною академією.
Договір №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень фактично укладений для виконання договору №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці.
Відтак, обґрунтованими є доводи прокурора, що метою оспорюваних договорів є обробіток земельних ділянок, переданих Харківською державною зооветеринарною академією Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", а також збирання врожаю та його реалізація з метою отримання прибутку: Харківською державною зооветеринарною академією - від надання земельних ділянок у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", а Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" - від обробки земельних ділянок, вирощування продукції і її реалізації.
Вищевказане дає можливість дійти висновку, що сторони оспорюваних правочинів під час їх укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки оренда передбачає фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачами підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).
На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) використання майна (земельної ділянки).
Наведені ознаки договору оренди в цілому притаманні оспорюваним договорам №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень, договору №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці, які є взаємопов'язаними між собою.
Отже, безпідставним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності в оспорюваних договорах ознак договорів оренди.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, викладеної, зокрема у постановах від 19.06.2019 у справах №923/496/18 і №920/22/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 01.03.2018 у справі №908/546/17, від 17.08.2021 у справі №904/4885/20, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Однак, суд першої інстанції належної правової оцінки умовам договорів у їх взаємозв'язку, правам та обов'язкам сторін не надав, що призвело до помилкового висновку, що договори мають ознаки саме договорів про спільну діяльність.
Проведеним у справі аналізом умов оспорюваних договорів, із врахуванням мети вчинених між відповідачами правочинів у їх взаємозв'язку, змісту вчинених правочинів тощо, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони, враховуючи приписи статей 1130, 1133 Цивільного кодексу України, вказують на намагання відповідачів приховати дійсно укладений правочин - договір оренди під виглядом договорів про спільну діяльність.
Щодо висновку місцевого господарського суду, що у тексті Договору №1/20 та Договору №2/20 відсутні умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати, відповідальності за її несплату, а також щодо передачі земельних ділянок, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Оспорювані правочини у їх взаємозв'язку не є договорами про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, зміст якого суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", він не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, тому він підлягає визнанню недійсним на підставі статті 203, 215 Цивільного кодексу України.
Таким чином, доводи позовної заяви щодо визнання недійсними договорів №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень, договору №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці є обґрунтованими.
Посилання відповідачів на те, що оспорювані договори не можуть вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі у користування земельної ділянки.
Такі правові висновки викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у справі № 924/263/17 від 10.05.2018.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, що на момент укладення оспорюваних правочинів), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права землекористувачів визначені статтею 95 Земельного кодексу України: землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорів строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частиною 4 статті 4 цього Закону, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
Таким чином, саме Харківська державна зооветеринарна академія, як землекористувач, наділена передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної їй на праві постійного користування. І не наділена повноваженнями на надання земельних ділянок в оренду, оскільки останні належать їй на праві постійного користування.
Факт перебування земельних ділянок загальною площею 1 168га та 387га (які передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" за оспорюваними договорами) у постійному користуванні Харківської державної зооветеринарної академії визнається сторонами у справі та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доказуванню.
Харківська державна зооветеринарна академія є вищим навчальним закладом, основними напрямками діяльності якої є, зокрема, вирощування однорічних, дворічних та багаторічних культур і їх реалізація (пункт 1.4. Статуту).
Відповідно до пункту 8.1. Статуту Харківської державної зооветеринарної академії, до матеріально-технічної бази Харківської державної зооветеринарної академії належать будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності.
Отже, враховуючи специфіку діяльності навчального закладу та основні напрями діяльності, за наявності власних технічних можливостей для обробітку ґрунту, про що зазначає Харківська державна зооветеринарна академія, останньою земельні ділянки площею 1 168га та 387га незаконно передані у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет".
Зміст оспорюваних договорів у їх взаємозв'язку свідчить про те, що передаючи у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" земельні ділянки, Харківська державна зооветеринарна академія усунулась від самостійного господарювання на земельних ділянках та передала право на обробіток землі, збору і реалізації врожаю іншій особі.
При цьому, сільськогосподарська продукція, вирощена на земельних ділянках навчального закладу, не передається Харківській державній зооветеринарній академії, а лише сплачується Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" 10-12% грошових коштів від вартості отриманого валового врожаю в заліковій масі за ринковими цінами.
З огляду на викладене, земельні ділянки за оспорюваними договорами використовуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" для вирощування сільськогосподарської продукції, від реалізації якої відповідачі отримують прибуток: Харківська державна зооветеринарна академія - від надання земельних ділянок у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", а Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" - від обробки земельних ділянок, вирощування продукції і її реалізації.
Відтак, земельні ділянки, які перебувають у користуванні Харківської державної зооветеринарної академії, використовуються не за призначенням.
Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", що суттєвою умовою оспорюваних договорів є домовленість сторін про дотримання у правовідносинах частини 3 статті 68 Закону України "Про вищу освіту", колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Статтею 68 вказаного Закону визначено, що наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність може провадитись закладами вищої освіти, у тому числі через створені ними юридичні особи, предметом діяльності яких є доведення результатів наукової і науково-технічної діяльності закладу вищої освіти до стану інноваційного продукту та його подальша комерціалізація.
До виконання наукових і науково-технічних робіт у закладі вищої освіти можуть залучатися науково-педагогічні, наукові і педагогічні працівники, інші працівники закладів вищої освіти, особи, які навчаються у закладі вищої освіти, а також працівники інших організацій.
Заклади вищої освіти, зокрема які є засновниками інноваційних структур різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори тощо), мають право проводити спільні наукові дослідження, демонстраційні досліди тощо, у тому числі з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні закладів вищої освіти (частина 3).
Однак, у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції встановив, що кінцевою метою оспорюваних договорів є обробіток земельних ділянок, переданих Харківською державною зооветеринарною академією Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет", а також збирання врожаю та його реалізація.
За своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.
Натомість, договір оренди чи суборенди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому, правовими наслідками договору, зокрема, суборенди землі є для однієї сторони (орендаря) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (суборендаря) - використання майна (землі).
Таким чином, наявність формальних умов оспорюваних договорів (назви договорів, їх предмети тощо) необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин оренди земельних ділянок, а їх укладення є лише способом, завдяки якому була досягнута мета - передача в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" земельних ділянок.
І у такому випадку та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" було створено на базі майна Харківської державної зооветеринарної академії не мають значення для правової кваліфікації спірних правовідносин.
Судова колегія зазначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Отже, земельні ділянки площею 1 168га та 387га, доступ до яких Товариству з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" надала Харківська державна зооветеринарна академія на підставі визнаних недійсними судом апеляційної інстанції договорів №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень, договору №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці, підлягають звільненню Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет".
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури підлягає задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 01.07.2021 у справі №922/1320/21 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Харківської державної зооветеринарної академії та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" задовольнити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати прокуратури за подання позовної заяви і апеляційної скарги покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східного апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1320/21 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Харківської державної зооветеринарної академії та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" задовольнити.
Визнати недійсним договір №1/20 від 25.08.2020 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень, укладений між Харківською державною зооветеринарною академією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет".
ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" звільнити земельну ділянку площею 1 168га, що знаходиться на праві постійного користування у Харківської державної зооветеринарної академії.
Визнати недійсним договір №2/20 від 25.08.2020 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці, укладений між Харківською державною зооветеринарною академією та ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет".
ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" звільнити земельну ділянку загальною площею 387га, що знаходиться на праві постійного користування у Харківської державної зооветеринарної академії.
Стягнути з Харківської державної зооветеринарної академії (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Академічна, 1, код ЄДРПОУ 00493758) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 11 350, 00грн (одинадцять тисяч триста п'ятдесят грн 00коп.) понесених витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Академічна, 1, код ЄДРПОУ 41472592) на користь Харківської обласної прокуратури (61050, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 11 350, 00грн (одинадцять тисяч триста п'ятдесят грн 00коп.) понесених витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.11.2021.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Т.Д. Геза
Суддя В.В. Лакіза