ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/569/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.
секретар судового засідання - Глущенко Т.А.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Швець К.О., посвідчення адвоката України № 1966 від 27.12.10; ордер серія ОД № 575811, дата видачі: 13.08.21;
від відповідача: Садардінова І.В., посвідчення № 1406; розпорядження № 421, дата видачі: 18.05.20;
від третьої особи (Департамент міського господарства Одеської міської ради): не з'явився;
від третьої особи (Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузовський"): не з'явився;
Вільний слухач - Гладковський В.Л. , паспорт серія НОМЕР_1 , дата видачі: 15.01.15
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56"
на рішення Господарського суду Одеської області від „13” липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „19” липня 2021р.
у справі № 916/569/21
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56"
до відповідача Одеської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузовський"
про зобов'язання вчинити певні дії, -
головуючий суддя - Погребна К.Ф.
місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 04.11.2021 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У березні 2021р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, в якому просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.04.2021р. та заяви про зміну предмету позову від 18.05.2021р., зобов'язати Одеську міську раду здійснювати утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд, 56, у відповідності до Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України №76 від 17.05.2006 року, Наказу Міністерства охорони здоров'я України №145 від 17.03.2011 року Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №54 від 14.02.2012 року та план-схемі території, що підлягає санітарному очищенню.
Позовні вимоги, із посиланням на ст.13 Конституції України, ст.ст. 1,36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.1.9 Правил благоустрою м. Одеси, ст.ст. 193,194 Господарського кодексу України, ст.ст. 4,73,74,171 Господарського процесуального кодексу України, Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76, Наказу Міністерства охорони здоров'я України №145, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №54, обґрунтовані тим, що співвласники багатоквартирного будинку, від імені яких діє ОСББ «Люстдорфська дорога 56» за власний рахунок організовують прибирання території, яка їм не належить, внаслідок чого зазнають збитків, в свою чергу як відповідач, будучи власником землі, жодним чином не виконує обов'язку по санітарному очищенню територій, які належать до комунальної власності, чим порушує права співвласників багатоквартирного будинку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2021 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/596/21 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2021р. клопотання Одеської міської ради про залучення третіх осіб було задоволено, залучено до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство “Житлово-комунальний сервіс “Вузовський”.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2021 у справі №916/569/21 (суддя Погребна К.Ф.) в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Люсторфська дорога 56” до Одеської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту міського господарства Одеської міської ради та Комунального підприємства “Житлово-комунальний сервіс “Вузовський” відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідний обов'язок по утриманню та благоустрою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку покладений саме на позивача, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2021, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Люсторфська дорога 56” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2021 у справі №916/569/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСББ “Люсторфська дорога 56” до Одеської міської ради у повному обсязі.
Скаржник вважає судове рішення таким, що прийняте в порушення норм процесуального та матеріального права, із не встановленням обставин, що мають значення для справи.
Так, скаржник зазначає, що мотивуючи відмову в задоволенні позову Господарський суд Одеської області надає посилання на акт приймання-передачі багатоквартирного будинку, а саме: п.5 «Благоустрій прибудинкової території» та п.6, яким визначено перелік документів (технічна документація), яка передається разом із житловим будинком.
Господарський суд зазначає, що згідно з п.6 акту прийняття-передачі багатоквартирного будинку ОСББ “Люсторфська дорога 56” разом із житловим будинком було передано ряд технічної документації.
Разом з тим, апелянт вважає, що вищевикладені висновки суду є такими, що об'єктивно не відповідають дійсності та склались в результаті неуважного та недостатньо ретельного дослідження доказів.
Скаржник зазначає, що неодноразово звертав увагу суду на норми прямої дії, які регламентують порядок передачі земельних ділянок та відсутність доказів, які могли б свідчити про передач прибудинкової території у власність або користування ОСББ «Люстдорфська дорога 56» у відповідності до положень чинного законодавства.
При цьому, судом не було надано мотивації відхилення таких доказів, посилань, також, суд не приводить контр-аргументів відповідним твердженням позивача.
Апелянт вказує, що суд акцентує увагу на тому, що об'єкти благоустрою та прибудинкову територію було передано в управління (на баланс) ОСББ «Люстдорфська дорога 56».
Разом з тим, апелянт звертає увагу, що ним під час розгляду було надано довідку №19/04-1 від 19.04.2021 стосовно відсутності на балансі ОСББ «Люстдорфська дорога 56» житлового комплексу в цілому (в т.ч. прибудинкової території).
Проте, суд в порушення приписів ч.3 ст. 86 ГПК України жодним чином не мотивує відхилення доказу у вигляді наданої довідки №19/04-1 від 19.04.2021.
Отже, на думку скаржника, відмітка про передачу багатоквартирного будинку на баланс викладена в акті приймання-передачі багатоквартирного будинку на баланс, викладена в акті приймання-передачі багатоквартирного будинку з балансу ЖКС «Вузівський» в управління (на баланс) ОСББ «Люстдорфська дорога 56» від 01.08.2017 є такою, що порушує норми чинного законодавства та є юридично нікчемною.
Так, ОСББ «Люстдорфська дорога 56» не є балансоутримувачем ані багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 56, ані прибудинкової території.
А судове рішення у справі, не містить жодного обґрунтування відхилення тверджень позивача, які жодним чином не оспорювались відповідачем.
Також, скаржник зазначає, що мотивуючи обов'язок ОСББ «Люстдорфська дорога 56» із здійснення утримання прибудинкової території суд наводить посилання на положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Разом з тим скаржник вважає, що використання положень ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є неправомірним. Відповідні заперечення позивача не були прийняті до уваги про що свідчить послання суду на ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в тексті рішення у справі №916/569/21 від 13.07.2021. Суд в порушення приписів ч.3 ст.86 ГПК України жодним чином не мотивує відхилення таких заперечень позивача.
Скаржник зазначає, що ОСББ «Люстдорфська дорога 56» не є управителем багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 56 та не надає житлову послугу з управління багатоквартирним будинком, а здійснює управління багатоквартирним будинком шляхом самозабезпечення.
Крім того, господарський суд в обґрунтування обов'язку щодо здійснення утримання прибудинкової території силами та за кошти ОСББ «Люстдорфська дорога 56» надає посилання на Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №190 від 27.07.2018 «Про затвердження обов'язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Разом з тим, на думку апелянта, вказаний Наказ не може бути використаний в обґрунтування обов'язку ОСББ «Люстдорфська дорога 56» здійснювати утримання прибудинкової території, оскільки він був прийнятий на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», які впорядковують діяльність управителів та порядок надання послуги з управління багатоквартирним будинком, а, отже, не встановлює (не може встановлювати) обов'язки для об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, які здійснюють свою діяльність шляхом самозабезпечення (без залучення управителя).
Також, скаржник переконаний, що використання листа Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як доказ у підтвердження обставин, що встановлюють обов'язок ОСББ «Люстдорфська дорога 56» щодо здійснення утримання території навколо будинку, яка не є оформленою у відповідності до земельного законодавства без встановлених меж, внесення інформації в Державний земельний кадастр, є безпідставним та порушує норми встановлені процесуальним законодавством.
Крім того, скаржник вважає, що застосування господарським судом положень Правил благоустрою території міста Одеси не є коректним і порушує норми матеріального та процесуального права.
Скаржник також вважає, що рішення суду мотивоване лише аргументами відповідача. При цьому, судом не було враховано ряд заперечень позивача наданих у відповіді на відзив, додаткових поясненнях, наданих під час розгляду у судовому засіданні та не було надано мотивації відхилення доказів наданих позивачем.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2021 року у справі № 96/569/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56" на рішення Господарського суду Одеської області від „13” липня 2021р. у справі № 916/569/21; призначено розгляд апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56" на 04 листопада 2021 року об 11:00 год.
04.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від КП «ЖКС «Вузівський» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи - КП «ЖКС «Вузівський».
03.11.2021 від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання просила рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2021 у справі №916/569/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56" - без задоволення.
04.11.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від КП «ЖКС «Вузівський» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи - КП «ЖКС «Вузівський».
У судовому засіданні 04.11.2021 року представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з'явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 12.05.2017 року в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 56 було створено ОСББ «Люстдорфска дорога 56» що підтверджується випискою з ЄДРПОУ та статутом ОСББ.
01.08.2017 року будинок за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога. 56, було передано за актом прийняття-передачі з балансу КП «ЖКС «Вузівский» в управління ОСББ «Люстдорфська дорога 56».
Разом з тим, позивач зазначає, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок та територія поблизу нього, яка призначена для обслуговування багатоквартирного будинку - в користування, власність чи на баланс ОСББ «Люстдорфська дорога 56» не передавалась і не могла передатись зважаючи на не сформованість землевпорядної документації.
З моменту передачі багатоквартирного будинку в управління ОСББ «Люстдорфська дорога 56» почало здійснювати управління багатоквартирним будинком, тобто з 01.08.2017 р., зокрема, силами ОСББ «Люстдорфська дорога 56» виконувалось та виконується ряд робіт по належному утриманню будинку, зокрема і прибирання території поблизу будинку.
В той же час, за посиланнями позивача відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» - утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою. організацією. з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території. Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудннкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту. Відповідно до п 2.4 Рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 р. N 1631-VI «Про затвердження Правил благоустрою території міста Одеси» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: - утримувати у належному стані території, надані їм в установленому законом порядку; - утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); - усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини: - усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; - проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин); - у процесі утримання об'єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; - відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України. Відповідно до п. 1.9 Правил - прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, v межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Відповідно до частини 4 статті 42 Земельного кодексу України, розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Відповідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
Проте, як зазначає позивач, Одеська міська рада, що є власником землі в межах населених пунктів, в даному випадку міста Одеси (крім земель державної та приватної власності), не здійснила виокремлення земельних ділянок, як того вимагає законодавство, а отже не передала і не могла передати їх у власність чи користування іншим особам.
Позивач вважає, що на основі вищевикладених норм, ОСББ «Люстдорфська дорога 56», не маючи на балансі, в користуванні чи у власності земельної ділянки, на якій могла б бути розміщена прибудинкова територія, не будучи балансоутримувачем багатоквартирного будинку - не має обов'язку із здійснення прибирання (санітарного очищення) території навколо (поблизу) будинку.
Власником земельної ділянки, на якій повинна бути розташована прибудинкова територія будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 56 - є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради і саме в Одеської міської ради, як власника земельної ділянки, за міркування позивача наявний обов'язок по здійсненню прибирання (санітарного очищення) території навколо (поблизу) багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 56.
В той же час, як вказує позивач з моменту створення ОСББ та передачі багатоквартирного будинку в управління ОСББ, тобто з 01.08.2017 року, Одеська міська рада жодним чином не виконувала свої обов'язки власника та не здійснювала і не фінансувала здійснення прибирання (санітарне очищення) території навколо та поблизу багатоквартирного будинку.
При цьому в підтвердження факту того, що Одеська міська рада та її структурні підрозділи, комунальні підприємства не здійснюють прибирання земельної ділянки поблизу багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 56 позивач посилається на відповіді на запити, звернення вих. №746-К від 08.10.2020 р.. вих. №01-69/214 від 22.02.2021 р. надані Департаментом міського господарства, Київською районною адміністрацією Одеської міської ради у яких вказується те, що КП «ЖКС» не здійснюють прибирання вищевказаних земель, а обов'язок з виконання таких робіт покладається на ОСББ.
Як наголошує позивач, співвласники багатоквартирного будинку, від імені яких діє ОСББ «Люстдорфська дорога 56» за власний рахунок організовують прибирання території, яка їм не належить, внаслідок чого зазнають збитків, в свою чергу як відповідач, будучи власником землі, жодним чином не виконує обов'язку по санітарному очищенню територій, які належать до комунальної власності, чим порушує права співвласників багатоквартирного будинку.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Люсторфська дорога 56” звернулось до господарського суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Так, звертаючись з відповідним позовом до господарського суду Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Люсторфська дорога 56”, просить суд зобов'язати Одеську міську раду здійснювати утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд, 56, у відповідності до Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України №76 від 17.05.2006 року, Наказу Міністерства охорони здоров'я України №145 від 17.03.2011 року Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №54 від 14.02.2012 року та план-схемі території, що підлягає санітарному очищенню.
При цьому в обґрунтування позивних вимог, позивач зазначає, що ОСББ «Люстдорфська дорога 56», не маючи на балансі, в користуванні чи у власності земельної ділянки, на якій могла б бути розміщена прибудинкова територія, не будучи балансоутримувачем багатоквартирного будинку - не має обов'язку із здійснення прибирання (санітарного очищення) території навколо (поблизу) будинку, в той же час як Одеська міська рада будучи власником землі, жодним чином не виконує обов'язку по санітарному очищенню територій, які належать до комунальної власності, чим порушує права співвласників багатоквартирного будинку.
Як встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного провадження, розпорядженням міського голови № 97-01р. від 28.07.2003 року «Про передачу майна у повне господарське відання комунальним підприємствам Дирекція єдиного замовника» житлові будинки територіальної громади міста Одеси були передані в повне господарське відання та прийняті на баланс КП «ЖКС «Вузівський».
Розпорядженням міського голови №169-01р від 03.03.2008 р. «Про заходи щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків комунальної власності» створена робоча група із визначення прибудинкових території багатоквартирних будинків.
12.05.2017 року в будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 56 було створено ОСББ «Люстдорфска дорога 56», що підтверджується випискою з ЄДРПОУ та статутом ОСББ.
Відповідно до акту приймання-передачі багатоквартирного будинку Люстдорфська дорога, 56 ( з балансу) КП «ЖКС «Вузівський» в управління (на баланс) ОСББ «Люстдорфська дорога 56» пунктом 5 «Благоустрій прибудинкової території» визначено: площа газонів та квітник 363 кв.м; площа асфальтових покрить 1639 кв.м.; площа прибудинкової території 2002 кв.м.
Пунктом 6 акта прийняття-передачі від 01.08.2017 року визначено перелік документів (технічна документація), яка передається разом із житловим будинком. Серед переліку документів міститься і план земельної ділянки об'єкта з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані; паспорт земельної ділянки; схеми креслення земельних ділянок; паспорт прибудинкової території тощо.
Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» на співвласників покладено обов'язок дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.
Відповідно до частини 8 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об'єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об'єднання. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово- комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. «д» ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.
Згідно ст. 22 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг...»
Стаття 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку.
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 17.05.2005 N 76: «Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них(прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством».
Як зазначено вище, ОСББ створюється для забезпечення належного утримання та використання спільного майна, передбачених законодавством та статутними документами.
Наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 р. № 150, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. за № 1046/9645, затверджено примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд.
Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 № 76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 927/11207.
Обов'язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 № 190 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р. за № 934/32386).
Реалізація цих нормативно-правових актів спрямована на забезпечення належного функціонування житлових будинків та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням.
Як вірно зазначено господарським судом, при визначенні витрат на утримання та управління багатоквартирним будинком, ОСББ мають враховувати необхідність дотримання вимог цих нормативно-правових актів.
Так, при формуванні розміру внесків на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території, з метою забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку та прибудинкової території необхідно дотримуватися обов'язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, затвердженого наказом Мінрегіонбуду від 27 липня 2018 року №190.
Відповідним наказом встановлено, що зменшення Обов'язкового переліку можливе лише за об'єктивних умов експлуатації будинку, що залежать від його капітальності, рівня облаштування та благоустрою (відсутності певних інженерних систем, обладнання, елементів зовнішнього опорядження); витрати на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньо-будинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання не включаються до складу витратна утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у разі укладення індивідуальних договорів про надання відповідної комунальної послуги згідно з частиною третьою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; витрати на виконання робіт з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території у разі, якщо співвласники не доручили виконання цих робіт іншій особі згідно з частиною третьою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; - вартість робіт з підготовки житлового фонду до сезонної експлуатації враховується під час визначення вартості технічного обслуговування та поточного ремонту конструктивних елементів, інженерних мереж та систем, технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження, що розташовані на прибудинковій території.
Обов'язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території: 1. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: водопостачання; вод овід ведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання. 2. Технічне обслуговування ліфтів. 3. Обслуговування систем диспетчеризації. 4. Обслуговування димових та вентиляційних каналів. 5. Технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їх наявності). 6. Поточний ремонт конструктивних елементів, технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків), та іншого спільного майна багатоквартирного будинку. 7. Поточний ремонт внутрішньобудинкових систем: водопостачання; водовідведення; теплопостачання; гарячого водопостачання; зливової каналізації; електропостачання; газопостачання. 8. Поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем (у разі їхньої наявності). 9. Прибирання прибудинкової території. 10. Прибирання приміщень загального користування (у тому числі допоміжних). 11. Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами. 12. Дератизація. 13. Дезінсекція. 14.Придбання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином з урахуванням наведеного витрати з управління багатоквартирним будинком включають у себе витрати з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (обов'язковий перелік).
Згідно з положеннями ст. 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Люсторфська дорога 56” зазначає що здійснює управління та утримання багатоквартирним будинком, при цьому за його посиланням не має обов'язку здійснювати прибирання (санітарного очищення) території навколо (поблизу) будинку.
Разом з тим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: 1) утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; 2) купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; 3) поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Як зазначалось вище, відповідно до акту приймання-передачі багатоквартирного будинку Люстдорфська дорога, 56 ( з балансу) КП «ЖКС «Вузівський» в управління (на баланс) ОСББ «Люстдорфська дорога 56» пунктом 5 «Благоустрій прибудинкової території» визначено: площа газонів та квітник 363 кв.м; площа асфальтових покрить 1639 кв.м.; площа прибудинкової території 2002 кв.м.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Київської районної адміністрації від 08.10.2020 року за № 746-К «обов'язок прибирання, вчинення протиожеледних заходів, знищення бур'янів та відповідальність за збереження зелених насаджень та територія від будинку № 56 по вул. Люстдорфська дорога, до бордюрного каменю проїжджої частини вул. Люстдорфська дорога вздовж всієї ділянки будинку покладається на ОСББ «Люстдорфська дорога 56».
Отже з урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що обов'язок по утриманню та благоустрою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд, 56 покладений саме на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Люсторфська дорога 56”.
Більш того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.
Стаття 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлює повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів 1. До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: 1) затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; 2) затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; 3) створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); 4) визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Стаття 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає поняття «утримання в належному стані території» - використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об'єктів благоустрою
Відповідно до пункту 44 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 5, 10, 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-VI затверджено Правила благоустрою території міста Одеси.
Правила благоустрою території міста Одеси (далі - Правила) є обов'язковими для виконання на території міста Одеси, ними встановлюється порядок благоустрою та утримання об'єктів благоустрою міста Одеси, визначаються правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні основи благоустрою.
Відповідно до пункту 1.9 Розділу 1 Правил утримання будинків і прибудинкових територій це діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи із забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Пунктом 7.1 Розділу 7 Правил обов'язок по механізованому та ручному прибиранню територій, вчинення протиожеледних заходів дворів, тротуарів, покриття проїзної частини, територій, прилеглих до будівель громадської забудови, прибудинкової території, у тому числі будівель, що утримуються товариством власників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативом покладається на балансоутримувача будівель, товариства власників багатоквартирного будинку, житлово- будівельні кооперативи.
Отже, з урахування наведеного вище, враховуючи встановлення судом факту того, що відповідний обов'язок по утриманню та благоустрою прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку покладений саме на позивача, приймаючи до уваги той факт, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень Одеської міської ради належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, які були затверджені Рішенням Одеської міської ради від 23.12.2011 року № 1631-VI, позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Люсторфська дорога 56” щодо зобов'язання Одеську міську раду здійснювати утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд, 56, у відповідності до Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України №76 від 17.05.2006 року, Наказу Міністерства охорони здоров'я України №145 від 17.03.2011 року Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №54 від 14.02.2012 року та план-схемі території, що підлягає санітарному очищенню задоволенню не підлягають. Щодо посилань скаржника на те, що рішення суду мотивоване лише аргументами відповідача. При цьому, судом не було враховано ряд заперечень позивача наданих у відповіді на відзив, додаткових поясненнях, наданих під час розгляду у судовому засіданні та не було надано мотивації відхилення доказів наданих позивачем, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Колегія суддів бере до уваги, що надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суди мають оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів і їх співвідношенню. При цьому суд має з'ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, пункт 29, від 26.07.2007).
З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей", тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявності обов'язку відповідачем здійснювати утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд багатоквартирного будинку. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позовні вимоги позивача є необгрутованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства та не можуть підлягати задоволенню.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2021.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
1.Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Люсторфська дорога 56" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2021 у справі №916/569/21 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
08.11.2021р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя В.М. Головей
Суддя Г.П. Разюк