ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1266/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.
секретар судового засідання: Глущенко Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Ярошенко І.Г., довіреність №01/54-353 від 16.08.2021р.;
від відповідача - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв
на рішення Господарського суду Миколаївської області від „13” липня 2021р., повний текст якого складено та підписано „23” липня 2021р.
у справі № 915/1266/20
за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго"
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв
про стягнення заборгованості,
головуючий суддя - Коваль С.М.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 04.11.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про стягнення з до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв грошових коштів у загальній сумі 1180713 грн. 33 коп., із яких: 916057 грн. 94 коп. пеня; 88581 грн. 45 коп. 3 % річних; 176073 грн. 94 коп. інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання КЕВ м. Миколаїв грошових зобов'язань за договором від 29.12.2017 № 46/16 про постачання електричної енергії (далі договір), укладеним з ПАТ Миколаївобленерго, правонаступником якого є позивач, а саме, зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих АТ Миколаївобленерго послуг за період січень-грудень 2018 року з постачання електричної енергії, внаслідок чого на суми прострочених позивачем нараховано пеню, в порядку п. 2 договору, а також здійснено нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідачем було подано до господарського суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 916 057,94 грн., застосувавши строк позовної давності згідно ст.267 ЦК України. В іншій частині позову не заперечував.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 (суддя Коваль С.М.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на користь Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»: 88 581,45 грн. 3% річних; 176073,94 грн. інфляційних втрат; 916057,94 грн. пені, 8855,35 грн. судового збору. Повернуто Акціонерному товариству «Миколаївобленерго» з державного бюджету 50% сплаченого судового збору в сумі 8855,35 грн.
Задовольняючи вимоги щодо стягнення 3%, інфляційних втрат та пені суд першої інстанції вважає обґрунтованими, оскільки відповідачем було прострочено виконання основного зобов'язання. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені є арифметично правильним, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в заявлених позивачем сумах.
Крім того, судом було відмовлено відповідачу у застосування строку позовної давності щодо стягнення пені з огляду на те, що строк позовної давності по усім договорам постачання електричної енергії становить 5 років, адже їх умовами встановлено позовну давність для всіх зобов'язань по договорам, а не виключно для основного грошового зобов'язання. Будь-яких винятків у цьому питанні умови договорів не містять.
Частково не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 року у справі №915/1266/20 змінити в частині стягнення з КЕВ м. Миколаїв пені за прострочення виконання зобов'язань, відмовивши АТ «Миколаївобленерго» в задоволенні зазначених позовних вимог, застосувавши до них строк позовної давності; стягнути з АТ «Миколаївобленерго» на користь КЕВ м. Миколаїв сплачений судовий збір в розмірі 13 283,03 грн.
Скаржник не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції та вважає, що воно підлягає зміні в частині стягнення пені, оскільки остання заявлена позивачем після спливу строків позовної давності та про вказане заявлено відповідачем.
На думку скаржника, суд фактично здійснив тлумачення змісту правочинів, укладених між сторонами, незважаючи на той факт, що відповідно до ч.2 ст.213 ЦК України тлумачення змісту правочину судом можливо лише за заявою однієї або обох сторін такого правочину.
Крім того, оскільки жодної попередньої переписки чи будь-яких інших попередніх письмових домовленостей, які б свідчили про ведення між сторонами перемовин щодо збільшення спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені позивачем не надано, оскільки такі не існують, а відповідачем заперечувався факт погодження сторонами в договорі збільшення спеціального строку позовної давності щодо вказаних вимог, КЕВ м. Миколаїв вважає, що Господарський суд Миколаївської області дійшов передчасних та необґрунтованих висновків щодо того, що оскільки сторонами в договорі погоджено більш тривалий строк позовної давності для основних вимог, то відповідно він має застосовуватись до всіх умов та положень договору.
Скаржник вказує, що ЦК України встановлює саме два види позовної давності: загальну та спеціальну які відповідно становлять три роки та один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені), то КЕВ м. Миколаїв правомірно вважав під час укладання договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, 44/5642, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51, що встановлений строк позовної давності в п'ять років застосовується лише до вимог про стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційного збільшення боргу, при цьому до вимог про стягнення пені та штрафів застосовується строк позовної давності в один рік, оскільки відповідно до звичаїв ділового обороту, які би мали застосовуватись судом при тлумаченні змісту правочинів (яке фактично здійснено останнім), при збільшенні строку позовної давності в договорах сторони зазвичай використовують наступне формулювання «тривалість позовної давності по договорам становить 5 років, в тому числі щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (пені)».
Разом з тим, як вбачається із досліджуваних правочинів, посилання на які було вище, жодних слів, які б свідчили про дійний намір сторін на збільшення спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені немає та позивачем не доведено протилежного.
Також, скаржник зазначає, що про відсутність останнього щодо наміру га збільшення строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені свідчить також той факт, що останній є розпорядником бюджетних коштів третього рівня, електрична енергія закуповується ним за кошти державного бюджету МОУ для потреб ЗСУ, а отже додаткові витрати з державного бюджету у вигляді сплати пені не є метою КЕВ м. Миколаїв та бажання уникнути такої сплати, в тому числі, шляхом застосування спеціального строку позовної давності є цілком логічним та обґрунтованим з боку відповідача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від „13” липня 2021р.у справі № 915/1266/20; призначено розгляд апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до розгляду на 04 листопада 2021 року о 10:00 год.
13.09.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив залишити рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 по справі №915/1266/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки в апеляційній скарзі не зазначено підстави для скасування рішення суду першої інстанції, не зазначені норми матеріального або процесуального права, які порушені судом при винесенні рішення.
16.09.2021р. від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити Ленінському районному суду м. Миколаєва. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 задоволено клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; призначено апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від „13” липня 2021р.у справі № 915/1266/20, до розгляду в режимі відеоконференції на 04 листопада 2021 року о 10:00 год. та доручено Ленінському районному суду м. Миколаєва забезпечити проведення судового засідання у справі №915/1266/20 в режимі відеоконференції в приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва. В судовому засіданні 04.11.21, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з'явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 року у справі №915/1266/20 є правомірним та таким, що підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 29.12.2017 між Публічним акціонерним товариством Миколаївобленерго (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (відповідач, платник) був укладений договір № 46/16 про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51 в частині об'єднання платежів та договірних величин споживання електричної енергії (далі Договір) (том 1 а.с. 38-40).
Відповідно до п. 12 Договору він набирає чинності з 01.01.2018 та укладається до 31.12.2018, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення. Даний Договір може бути розірваний і в іншій термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно Договору сторони визначили між собою умови виконання договору, в тому числі про договірні величини споживання електричної енергії та умови оплати за спожиту активну електроенергію, реактивну електроенергію, перевищення договірних величин електроспоживання і потужності та інших рахунків в централізованому порядку з поточного банківського рахунку КЕВ м. Миколаєва (відповідача) у доповнення до вищевказаних діючих договорах про постачання електричної енергії, укладених між ПАТ Миколаївобленерго та об'єктами платника (Військовими частинами).
Відповідно до п. 1 Договору оплата за електричну енергію, перетікання реактивної енергії, перевищення договірних величин електроспоживання і потужності та інших рахунків (за загальними рахунками по переліченим в таблиці №1 договорам) за розрахунковий період проводиться платіжними дорученнями централізовано з поточного банківського рахунку відповідача. Оплата за електричну енергію, перевищення договірних величин електроспоживання та потужності здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточні рахунки постачальника. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, відповідач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.
Відповідач здійснює оплату за електричну енергію в наступні строки:
- до 30 числа місяця - плановий платіж у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання активної електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання;
- до 30 числа місяця - плановий платіж за перетікання реактивної електроенергії, який дорівнюється вартості фактичного перетікання реактивної електроенергії попереднього розрахункового періоду на розрахунковий рахунок, вказаний у рахунку.
Відповідач зобов'язаний отримувати рахунки у постачальника 2 числа кожного місяця. Якщо дата отримання рахунків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства, відповідач зобов'язаний отримати їх у найближчий робочий день, що слідує за вихідним чи святковим днем.
Разом з розрахунками на оплату за спожиту активну, реактивну електроенергію постачальник надає відповідачу рахунки на здійснення планових платежів за активну, реактивну електроенергію та Акт про прийняття - передавання товарної продукції. Підписаний та скріплений мокрою печаткою Акт про прийняття-передавання товарної продукції відповідач зобов'язується повернути постачальнику протягом п'яти робочих днів з дня його отримання або у цей же термін у письмовій формі надати мотивовану відмову від його підписання. У разі неповернення постачальнику підписаного Акту про прийняття-передавання товарної продукції у вищезазначений строк, даний Акт вважається підписаний з боку відповідача без зауважень.
Факт переходу відповідачу права власності на спожиту у календарному місяці електричну енергію підтверджується Актом про прийняття-передавання товарної продукції.
Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії (перетікання реактивної електроенергії) має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію (перетікання реактивної електроенергії).
Відповідно до п. 2 Договору за внесення платежів з порушенням термінів, відповідач сплачує постачальнику за весь час прострочення враховуючи день фактичної оплати: пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми; індекс інфляції від суми заборгованості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 714 Цивільного кодексу України регулює правовідносини між сторонами договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
2. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
3. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За січень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/1/1 на суму 7382899,70 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 7382899,70 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 89 днів прострочення в розмірі 83944,53 грн., 3% річних - 7590,58 грн. та інфляційні збитки - 21090,84 грн. (розрахунки додаються).
За березень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/3/1 на суму 7754719,46 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 7754719,46 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 229071,10 грн., 3% річних - 24724,13 грн. та інфляційні збитки - 51324,24 грн. (розрахунки додаються).
За квітень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/4/1 на суму 4130290 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 4130290 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 182 дні прострочення в розмірі 95855,32 грн., 3°/о річних - 8360,84 грн. та інфляційні збитки - 5927,95 грн. (розрахунки додаються).
За травень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію №46/16/5/1 на суму 2881261Д 9 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 2881261,19 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 38607,80 грн., 3% річних - 3323,53 грн. та інфляційні збитки - 1677,24 грн. (розрахунки додаються).
За червень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/6/1 на суму 2721129,24 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 2721129,24 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 72 дні прострочення в розмірі 42102,97 грн., 3% річних - 3626,11 грн. та інфляційні збитки -1175,39 грн. (розрахунки додаються).
За липень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/7/1 на суму 3013820,38 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 3013820,38 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 82 дні прострочення в розмірі 54647,99 грн., 3% річних - 4638,70 грн. та інфляційні збитки - 25567,69 грн. (розрахунки додаються).
За серпень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/8/1 на суму 2626274,70 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 2626274,70 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 99 днів прострочення в розмірі 16055,42 грн., 3% річних - 1337,95 грн. та інфляційні збитки - 2429,60 грн. (розрахунки додаються).
За вересень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/9/1 на суму 2797203,43 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 2797203,43 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 70 днів прострочення в розмірі 60702,26 грн., 3% річних - 5058,52 грн. та інфляційні збитки - 15855,70 грн. (розрахунки додаються).
За жовтень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію №46/16/10/1 на суму 3973921,08 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 3973921,08 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 64922,73 грн., 3% річних - 5598,54 грн. та інфляційні збитки - 22898,24 грн. (розрахунки додаються).
За листопад 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/11/1 на суму 6524775,37 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 6524775,37 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 99193,80 грн., 3% річних - 10072,46 грн. та інфляційні збитки - 7985,93 грн. (розрахунки додаються).
За грудень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за активну електроенергію № 46/16/12/1 на суму 7882362,60 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 7882362,60 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 119370,57 грн., 3% річних -13162,95 грн. та інфляційні збитки - 17978,89 грн. (розрахунки додаються).
Також, позивачем було виставлено рахунки відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії.
Так за січень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії № 46/16/1/1 на суму 119214,31 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку двома платежами на загальну суму 119214,31 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 6 днів прострочення в розмірі 42,72 грн. та 3% річних - 4 грн. (розрахунки додаються).
За березень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії №46/16/3/1 на суму 115354,73 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку на загальну суму 115354,73 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 10 днів прострочення в розмірі 74,40 грн. та 3% річних - 6,56 грн. (розрахунки додаються).
За квітень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії № 46/16/4/1 на суму 103234 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 103234 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 1552,78 грн., 3% річних - 151,49 грн. та інфляційні збитки - 336,70 грн. (розрахунки додаються).
За травень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії №46/16/5/1 на суму 106012,58 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 106012,58 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 162 дні прострочення в розмірі 1164,12 грн., 3% річних - 100,15 грн. та інфляційні збитки -171,35 грн. (розрахунки додаються).
За червень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії № 46/16/6/1 на суму 107771,83 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 107771,83 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 37 днів прострочення в розмірі 820,30 грн. та 3% річних -71,07 грн. (розрахунки додаються).
За липень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії №46/16/7/1 на суму 124774,13 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 124774,13 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 111 днів прострочення в розмірі 840,95 грн., 3% річних - 71,55 грн. та інфляційні збитки - 544,86 грн. (розрахунки додаються).
За серпень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії № 46/16/8/1 на суму 106579,34 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 106579,34 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 9 днів прострочення в розмірі 403,83 грн. та 3% річних - 33,65 грн. (розрахунки додаються).
За вересень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії № 46/16/9/1 на суму 101634,48 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 101634,48 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 63 дні прострочення в розмірі 1416,47 грн., 3% річних - 118,03 грн. та інфляційні збитки - 181,17 грн. (розрахунки додаються).
За жовтень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії №46/16/10/1 на суму 131624,63 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 131624,63 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 1828,20 грн., 3% річних - 161,15 грн. та інфляційні збитки - 531,85 грн. (розрахунки додаються).
За листопад 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії № 46/16/11/1 на суму 127102,45 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 127102,45 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 2476,38 грн., 3% річних - 263,04 грн. та інфляційні збитки - 250,54 грн. (розрахунки додаються).
За грудень 2018 позивачем було виставлено рахунок відповідачу за послуги з перетікань реактивної електроенергії № 46/16/12/1 на суму 129650,24 грн.
Відповідачем здійснено оплату зазначеного рахунку декількома платежами на загальну суму 129650,24 грн. з простроченням терміну виконання зобов'язання. Як наслідок, відповідачу по зазначеному рахунку нараховано пеню за 183 дні прострочення в розмірі 964,32 грн., 3% річних - 106,41 грн. та інфляційні збитки - 145,65 грн. (розрахунки додаються).
Таким чином, внаслідок систематичного порушення відповідачем умов Договору в частині оплати рахунків з січня по грудень 2018, відповідачу нараховано:
Пеню в загальній сумі 916057,94 грн., з якої:
- пеня за прострочення сплати рахунків за активну електроенергію - 904473,49 грн.; пеня за прострочення сплати рахунків за перетікання реактивної електроенергії -11584,45 грн.
3% річних в загальній сумі 88581,45 грн., з якої:
3% річних за прострочення сплати рахунків за активну електроенергію - 87494,34 грн.;
3% річних за прострочення сплати рахунків за перетікання реактивної електроенергії- 1087,11 грн. інфляційні збитки в загальній сумі 176073,94 грн., з якої: інфляційні збитки за прострочення сплати рахунків за активну електроенергію -173911,82 грн.;
- інфляційні збитки за прострочення сплати рахунків за перетікання реактивної електроенергії - 2162,12 грн.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Рішення Господарського суду Миколаївської області 13.07.2021 по справі №915/1266/21 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не оскаржується, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.
Стосовно рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у сумі 916057,94 грн. та застосування строку позовної давності до вказаних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Щодо позовної давності у даному спорі
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Умовами договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51 передбачено, що тривалість позовної давності по договорам становить 5 років (пункти 9.6, 9.8).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що у даному випадку строк позовної давності по усім вищевказаним договорам становить 5 років, адже вищенаведеними умовами договорів встановлено позовну давність для всіх зобов'язань по договорам, а не виключно для основного грошового зобов'язання. Будь-яких винятків у цьому питанні умови договорів не містять.
Як зазначалося вище, пунктом 2 Договору № 46/16 про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51 в частині об'єднання платежів та договірних величин споживання електричної енергії, за внесення платежів з порушення термінів, відповідач сплачує постачальнику за весь час прострочення враховуючи день фактичної оплати: пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми; індексу інфляції від суми заборгованості.
Пунктом 10 Договору № 46/16 визначено, що даний договір є невід'ємною частиною договорів про постачання електричної енергії, укладених між Постачальником і Платником та зазначених у таблиці №1.
Таким чином до зобов'язань, визначених пунктом 2 Договору № 46/16 про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії, необхідно застосовувати положення щодо позовної давності, встановлені у п. 9.6. (або п. 9.8) Договорів про постачання електричної енергії № 35/69, № 36/16/2, № 49/65, № 49/80, № 50/1153, № 50/1154, № 50/1155, № 50/1156, № 52/22, № 53/16, № 23/343, № 54/19, № 44/5642, № 44/1145, № 44/5651, № 44/1461, № 44/5669, № 44/276, № 44/5671, № 44/5676, № 44/5678, № 44/5680, № 44/5681, № 44/5688, № 44/409, № 44/5623, № 44/5635, № 38/238, № 38/239, № 55/431, № 41/167, № 41/204, № 41/138, № 42/708, № 42/709, № 42/710, № 42/711, № 56/1551, № 56/1552, № 56/1553, № 56/1554, № 56/1555, № 56/1556, № 56/1557, № 56/1558, № 40/1008, № 40/1009, № 40/1010, № 40/1014, № 43/56, № 47/38, № 48/398, № 51/371, № 38/896, № 42/51.
Тому, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, щодо вимог про стягнення пені у даному випадку слід застосувати позовну давність у 5 років, а посилання скаржника щодо невірного тлумачення господарським судом правочину - є необґрунтованим. Щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 916057,94 грн.
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, пунктом 2 Договору №46/16 про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії в частині об'єднання платежів та договірних величин споживання електричної енергії визначено, що за внесення платежів з порушення термінів, відповідач сплачує постачальнику за весь час прострочення враховуючи день фактичної оплати: пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування; 3% річних з простроченої суми; індексу інфляції від суми заборгованості.
Окрім того, позовна давність для звернення з вимогами про стягнення пені на момент звернення із позовом не сплила, тому дані вимоги є обґрунтованими. Колегія суддів перевірила наданий позивачем розрахунок пені та погоджується з вірним висновком господарського суду, що він є арифметично правильним та обґрунтованим. Таким чином, позовна заява підлягає задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 916057,94 грн. Посилання скаржника на те, що він є розпорядником бюджетних коштів третього рівня та те, що електрична енергія накуповується за кошти державного бюджету, а отже сплата пені не є метою КЕВ м. Миколаїв та наявне бажання уникнути цього виду відповідальності за порушення господарського зобов'язання не доводить його наміру на збільшення спеціального строку позовної давності, про що він зазначив в апеляційній скарзі та є необґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 по справі №915/1266/20 в частині стягнення пені в сумі 916057,94 грн. за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржене рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 по справі №915/1266/20 в частині стягнення пені в сумі 916057,94 грн. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284
Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.07.2021 року у справі №915/1266/20 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано
„08” листопада 2021 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя В.М. Головей
Суддя Г.П. Разюк