Справа № 603/45/21
Провадження № 1-кп/603/34/2021
"05" листопада 2021 р. Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастириська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020210140000113 від 1 грудня 2020 року, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Коропець Монастириського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, розлучений, має семеро малолітніх дітей, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 09.07.2021 року за ст. 126-1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік і покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, за участю: прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 ,
24 листопада 2020 року приблизно о 20 год 30 хв обвинувачений ОСОБА_3 перебував за місцем свого проживання - в будинку АДРЕСА_1 , коли в цей час прийшли потерпіла ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Перебуваючи у кімнаті житлового будинку між ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 розпочалась словесна суперечка на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин.
Під час зазначеного конфлікту обвинувачений ОСОБА_3 почав виштовхувати ОСОБА_5 і ОСОБА_8 з будинку та в подальшому, перебуваючи на вулиці, на сходах біля вхідних дверей будинку, обвинувачений, діючи необережно, не маючи прямого умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 , не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, які міг та повинен був передбачити, в також уникнути їх, діючи із злочинною недбалістю, штовхнув потерпілу ОСОБА_5 в ділянку правої руки, внаслідок чого вона втратила рівновагу, впала назад з висоти сходів будинку та правим плечем вдарилась до підлягаючої поверхні - бетонної відмостки будинку.
У результаті падіння потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням кісткових уламків, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Такими діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, а саме необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, спочатку не визнав та суду пояснив, що у зазначені у обвинувальному акті дату і час дійсно мав місце конфлікт із дружиною ОСОБА_9 з приводу витрачених нею коштів. Відпочивав удома, коли прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Так як він перебував у стані сп'яніння, запитав, чого вони прийшли до нього, а далі почав виштовхувати їх з будинку, але так як їх було двоє, йому це не вдалося. Вийшов на сходи покурити, коли у цей час до нього вийшла ОСОБА_5 та теж знаходячись на сходах схопила його за куртку, притримуючи, тому що він, стоячи на сходах, хитався, а далі вони впали - він у одну сторону, а вона - у другу. Припускав, що, можливо, ОСОБА_8 , відчиняючи вхідні двері на вулицю, штовхнула його ними, а потерпіла, можливо, оступилася. Не пригадує, хто впав першим та яким чином. Шкодує, що так сталося. Заперечив те, що штовхнув потерпілу, не хотів спричинити їй тілесні ушкодження.
У подальшому обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину визнав та пояснив, що, так як знаходився у стані сп'яніння, він, можливо, не пригадує, як штовхнув потерпілу. Тому повністю погодився із вказаною обставиною. Так як йому дуже прикро за скоєне, попросив вибачення у потерпілої, проте спричинену шкоду не відшкодував у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Пообіцяв не допускати подібного у майбутньому, а також просить не призначати йому покарання, пов'язане з позбавленням волі, дати можливість працювати і відшкодувати спричинену потерпілій шкоду. Окрім цього, просить урахувати, те, що на його утриманні перебуває семеро малолітніх дітей.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення встановлена судом і підтверджується дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що є рідною сестрою дружини обвинуваченого ОСОБА_9 . Останній зловживає спиртними напоями, вчиняє бійки, сварки. Того вечора у неї вдома гостювала їхня сестра ОСОБА_8 , коли прийшла ОСОБА_9 і повідомила, що її чоловік ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, кричить, б'ється, через що діти втекли з дому, попросила знайти їх. Усі разом вони попрямували до обвинуваченого додому. Прийшовши, намагалася заспокоїти ОСОБА_3 , однак після висловлених зауважень він взяв її за руку та почав виштовхувати в плече, у результаті чого вона опинилася в коридорі, намагалася впертися до порогу, проте він продовжив виштовхувати її з будинку, так вона опинилася бетонних сходах, з яких вони і впали. Першою впала вона, так як втратила рівновагу, потім сестра, а обвинувачений вже впав на неї. Пояснила, що, штовхаючи її в плече, а також її сестру ОСОБА_8 , обвинувачений спочатку виштовхав її з однієї кімнати в іншу, а далі - в коридор і на бетонні сходи, які мають три сходинки, на яких відпустив її, так як тримав за одежу, і всі разом вони впали на землю. У результаті падіння вдарилася правим плечем та одержала перелом правої ключиці зі зміщенням, зазнала оперативного втручання. Очевидцями події були дружина та діти обвинуваченого. Після падіння відчула сильний біль, обвинувачений захвилювався, питав, що сталося, залишався біля неї, проте у подальшому не цікавився її самопочуттям. Спричинена їй матеріальна та моральна шкода не відшкодована. Просить суд обрати обвинуваченому сувору міру покарання.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що потерпіла та дружина ОСОБА_3 є її рідними сестрами. Пригадує, як того вечора перебувала у гостях у ОСОБА_5 , коли прийшла ОСОБА_9 і повідомила, що її чоловік перебуває у стані сп'яніння і вчиняє сварку, від якої з дому втекли діти. Тоді вони прийшли до них додому, діти вже теж повернулися, а обвинувачений знаходився на кухні, п'яний, почав на них кричати. Потім, схопивши за одяг, почав виштовхувати її та ОСОБА_5 з будинку, на що вони опиралися, кричали, однак зупинити його не змогли, і опинилися аж на сходах, де обвинувачений їх штовхнув, і вони попадали зі сходів. Першою він штовхнув зі сходів ОСОБА_5 , від чого впала на бетонну доріжку, почала стогнати, що болить рука. Обвинувачений жодної допомоги їй не надавав. Суду пояснила, що обвинувачений зловживає спиртними напоями, погрожує їм, продовжує вчиняти сварки, у зв'язку з чим до них часто приїжджали працівники поліції.
Допитана як свідок ОСОБА_9 (дружина обвинуваченого) суду пояснила, що того вечора ОСОБА_3 повернувся додому у стані сп'яніння, почав чіплятися до дітей, виганяв їх з будинку, через що вона і звернулася за допомогою до сестер, щоб знайти їх. Разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вони повернулися до них додому, де ОСОБА_3 почав кричати, чого вони прийшли і щоб пішли з будинку, а далі схопив ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , яка знаходилася позаду нього, і виштовхнув їх аж на двір. Вона у цей час знаходилася в приміщенні будинку, тому самого падіння сестри не бачила, зі слів потерпілої їй відомо, що обвинувачений штовхнув ОСОБА_5 зі сходів на доріжку, а вона впала з першої сходинки на праву руку.
Допитаний у судовому засіданні як свідок батько потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_10 пояснив, що очевидцем події не був. До нього зателефонувала донька ОСОБА_8 і розповіла, що ОСОБА_3 виштовхнув їх із ОСОБА_5 , і мабуть, вона зламала руку. Після цього він одразу ж автомобілем відвіз доньку до медсестри, а далі звернулися за медичною допомогою у місті Івано - Франківськ. Про деталі інциденту дізнався вже по дорозі. Жодних коштів на лікування обвинувачений не відшкодував, не вибачився. Суду пояснив, що ОСОБА_3 на ґрунті вживання спиртних напоїв стає неконтрольованим та вчиняє насильницькі дії щодо сім'ї.
Допитана як свідок ОСОБА_11 , яка є матір'ю потерпілої, дала суду показання, які є аналогічні показанням свідка ОСОБА_10 .
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, також підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема даними:
- проколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 30.11.2020 року, у відповідності до якого працівник поліції прийняв від ОСОБА_5 усну заяву про спричинення їй ОСОБА_3 24.11.2020 року приблизно о 20:30 год тілесного ушкодження у вигляді перелому ключиці із зміщенням справа, зокрема виштовхнув її із сестрою з приміщення житлового будинку, під час чого вона впала зі сходів на бетонну доріжку;
-протоколу огляду місця події від 17.12.2020 року з таблицею ілюстрацій, зокрема будинку АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що при вході до будинку перед сходовою кліткою є бетонна плита розміром 1 м 3 см Х 0,90 м. Вхід у будинок здійснюється через бетонні сходи, які складаються із трьох сходинок;
- протоколу проведення слідчого експерименту з ілюстрованою таблицею до нього від 28.12.2020 року за участю свідка ОСОБА_9 , відповідно до якого у присутності понятих за допомогою статиста за місцем події по АДРЕСА_1 показала, як саме ОСОБА_3 24.11.2020 року приблизно о 20:30 год, схопивши сестер за одяг, почав виштовхувати їх до виходу та біля вхідних дверей штовхнув їх в грудну клітку, в результаті чого сестри впали на бетонну плиту.
Із висновку судово-медичної експертизи №293 від 9.01.2021 року слідує, що на підставі даних проведеної судово-медичної експертизи за медичними документами на ім'я ОСОБА_5 , вивчення наданих матеріалів досудового розслідування, враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, зроблено такі висновки.
За даними наданої медичної карти №4684 стаціонарного хворого КНП МКО №1 Івано-Франківської міської ради у ОСОБА_5 встановлене тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням кісткових уламків. Дане тілесне ушкодження, враховуючи його вид, властивості та розташування на тілі, утворилися від дії тупого предмета незадовго до поступлення ОСОБА_5 в лікарню, не виключено, при обставинах, вказаних у постанові.
Вищевказане тілесне ушкодження не супроводжувалось небезпечними для життя явищами (у медичній карті не описано проявів шоку тяжкого ступеня, масивної крововтрати тощо) і згідно пункту 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки при звичайному перебігу травматичного процесу таке ушкодження потребує для свого повного загоєння термін тривалістю більш як 21 день.
Даний висновок судово-медичної експертизи сумнівів у суду не викликає, у повній мірі відповідає вимогам ст. 102 КПК України.
Показання потерпілої ОСОБА_5 в судовому засіданні є послідовними, такими, що у повній мірі узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_8 .
Такі отримані судом дані також підтверджуються письмовими доказами, а саме протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2020 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 28.12.2020 року, під час якого свідок ОСОБА_9 вказала, яким чином потерпілій було спричинено тілесні ушкодження.
Суд не вбачає за можливе у даному випадку враховувати як обставини, які обтяжують покарання, вчинення злочину у присутності дітей та особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, як про це просить представник потерпілого, з огляду та таке.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У даному випадку стороною обвинувачення вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та у присутності дітей ОСОБА_3 не інкримінується.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості про обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.
Як слідує з обвинувального акта про обвинувачення ОСОБА_3 , обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
Таким чином, суд приходить до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , мали місце, містить склад злочину за ст. 128 КК України, вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ст.128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При цьому судом було створено необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, всебічно, повно й неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, об'єктивні обставини кримінального провадження, особу винного, який на час вчинення цього злочину був не судимий, має постійне місце проживання, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та під наглядом у лікаря - психіатра не перебуває, на утриманні має семеро малолітніх дітей, не має офіційного місця роботи, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому суд ураховує також позицію потерпілої, яка просить суворо покарати обвинуваченого, який з часу вчинення злочину не вжив жодних дій щодо залагодження своєї провини перед нею, спричинену їй шкоду не відшкодував, не цікавився її здоров'ям, і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 серед альтернативно визначених у санкції статті обвинувачення покарань слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 засуджений вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 09.07.2021 року за ст. 126-1 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік.
Зважаючи на те, що злочин за цим вироком вчинений ОСОБА_3 до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком більш суворим за цим вироком за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Із врахуванням визнання обвинуваченим своєї вини, висловлення ним готовності виправитися у подальшому та відшкодувати спричинену потерпілій злочином шкоду, наявності на його утриманні сімох малолітніх дітей, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку. Таке покарання, на думку суду, буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені ст.76 КК України обов'язки.
Цивільний позов не заявлено, речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 липня 2021 року, більш суворим за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Головуюча суддя ОСОБА_1
ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_1