02 листопада 2021 р.Справа № 520/17704/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
представника позивача: Капустянського В.Б.,
представника відповідача: Моргун М.Ю.,
представника апелянта: Оленченка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Балаклійської міської ради Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021, (головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В.) по справі № 520/17704/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ,
третя особа: Балаклійська міська рада Харківської області,
про визнання незаконною відмови та та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати відмову Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену в наказі від 26.11.2020 №20402-СГ, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, згідно заяви ОСОБА_1 від 26.02.2020 незаконною та зобов'язати його задовольнити дану заяву, надавши їй відповідний дозвіл.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021, яке набрало законної сили 19.05.2021 визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №20402-СГ від 26.11.2020.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, відповідно до заяви від 26.02.2020р.
24.05.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 21.05.2021, боржником у якому є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (а.с. 52).
01.07.2021 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до суду з заявою, в якій просило замінити боржника у виконавчому провадженні у справі № 520/17704/2020 з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на Балаклійську міську раду.
В обґрунтування заяви зазначило, що Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 р. який набрав чинності 27.05.2021 внесені зміни до Земельного кодексу, на підставі яких у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області припиняються повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Натомість такі повноваження перейшли до Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, тому має місце публічне правонаступництво, що є підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено.
Замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме боржника - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області його правонаступником - Балаклійською міською радою.
Балаклійська міська рада Харківської області (далі - апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного висновку.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не залучив в якості третьої особи Балаклійську міську раду, не врахував, що будь-якої передачі документів, матеріалів від Держгеокадастру до Балаклійської міської ради в порядку правонаступництва на підставі Закону № 1423-ІХ не відбувалось, станом на сьогоднішній день відповідач не перебуває у стані припинення, а отже є належною стороною виконавчого провадження.
Зазначає, що не має можливості виконати рішення у спосіб, встановлений судовим рішенням, оскільки Балаклійською міською радою Харківської області приймаються рішення, а не накази, а отже має бути змінений спосіб виконання судового рішення.
Також, вказує, що у відповідача було достатньо часу для добровільного виконання судового рішення, проте останнім рішення суду не виконано, внаслідок чого відкрито виконавче провадження та обов'язок сплати коштів пов'язаних з виконавчими діями безпідставно покладено на апелянта, який протиправних дій у відношенні до позивача не вчиняв.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу .
Протокольною ухвалою від 02.11.2021 залучено Балаклійську міську раду Харківської області до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору.
В судовому засіданні представники позивача та апелянта підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти вимог апеляційної скарги, вважала ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження щодо прийняття рішень про надання дозволу станом на час подання заяви відповідача перейшли до Балаклійської міської ради Харківської області, а отже наявні підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Частиною 5 ст.15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15), від 11 серпня 2021 року (справа № 160/3399/19).
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року (справа № 812/1408/16) та від 06 серпня 2021 року (справа № 809/721/18).
Приймаючи рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції вважав, що повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою перейшли до Балаклійської міської ради Харківської області.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX (далі - Закон № 1423-IX), яким розділ Х Земельного кодексу України «Перехідні положення» доповнено пунктом 24.
Відповідно до абз.1 п.24 розділу Х ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Судом встановлено, що у заяві до Держгеокадастру ОСОБА_1 просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (а.с.7).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
Судом встановлено, що Борщівська сільська рада Балаклійського району Харківської області входить до складу Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області.
Отже вірним є висновок суду першої інстанції, що зазначена в клопотанні ОСОБА_1 земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів у межах Балаклійської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, тому на неї поширюються положення п.24 розділу Х ЗК України.
Згідно з абз.2-3 п.24 розділу Х ЗК України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Таким чином, п.24 розділу Х ЗК України визначає особливості переходу з державної у комунальну власність земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів у межах територіальних громад.
Відповідно до абз.5 п.24 розділу Х ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
З урахуванням вищенаведеного, з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не має право здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою, зокрема, надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Абз.6 п.24 розділу Х ЗК України передбачено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Разом з тим, п.24 розділу Х ЗК України не передбачає можливості надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, після 27.05.2021.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з 27.05.2021 у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відсутні повноваження надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки вказані повноваження перейшли до компетенції Балаклійської міської ради Харківської області.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача у зв'язку з прийняттям Закону № 1423-IX, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає виконанню Балаклійською міською радою Харківської області як компетенційним правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Доводи апелянта про те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не перебуває в стані припинення, не передавало до нього будь-яких матеріалів та документів як до правонаступника не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки Законом № 1423-IX повноваження, зокрема, щодо вирішення питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою покладені саме на Балаклійську міську раду Харківської області.
Доводи скаржника щодо неможливості виконати судове рішення шляхом прийняття наказу колегія суддів оцінює критично, оскільки Балаклійська міська рада не позбавлена права звернутись до суду із заявою про зміну способу його виконання.
Доводи апеляційної скарги щодо покладення обов'язку на Балаклійську міську раду Харківської області зі сплати коштів, пов'язаних з виконавчими діями, згідно постанов державного виконавця не свідчать про неправомірність оскаржуваної ухвали та не є підставою для її скасування, а свідчать про незгоду із рішеннями державного виконавця, які можуть бути оскаржені до суду.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 312, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Балаклійської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 520/17704/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року