02 листопада 2021 р.Справа № 520/1182/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 12.05.21 року по справі №520/1182/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила суд першої інстанції:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.09.2020 у зв'язку з втратою годувальника виходячи із 50% пенсії за віком ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2019 році з 16.09.2020 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.09.2020 у зв'язку з втратою годувальника виходячи із 50% пенсії за віком ОСОБА_2 є незаконними, оскільки системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Неврахування при розрахунку її пенсії по втраті годувальника пенсійної виплати її померлого чоловіка згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» призвело до порушення її прав.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд першої інстанції апеляційну скаргу задовольнити, скасувати повністю рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позов задовольнити в повному обсязі, а саме: визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.09.2020 у зв'язку з втратою годувальника виходячи із 50% пенсії за віком ОСОБА_2 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2019 році з 16.09.2020 з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн. за подання адміністративного позову до суду та 2724,00 грн. за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачем порушені її права, а пенсія в зв'язку з втратою годувальника розрахована та виплачується з порушенням норм чинного законодавства та є значно меншою, ніж 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання її померлого чоловіка; розрахунок пенсії померлого чоловіка за віком не відповідає дійсності, оскільки такий від пенсії чоловік не отримував. Зазначає, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка, як непрацездатна особа, яка досягла пенсійного віку. Посилається, що за правилами ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.... Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). За вказаним Законом, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Крім того, системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена при звільненні у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення. Вказує, що її право на отримання пенсії по втраті годувальника визначається від доходу чоловіка на час настання його смерті та є залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, тобто вона, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від довічного щомісячного грошового утримання лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом «Про судоустрій і статус суддів», яку відповідач не врахував при розрахунку пенсії. Посилається, що жодного доказу правомірності нарахування її пенсії відповідач при судовому розгляді не надав, а суд першої інстанції на це увагу не звернув, останній системний аналіз норм матеріального права не зробив, однакову природу нарахування пенсії та довічного грошового утримання судді проігнорував, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому вважати рішення законним і обґрунтованим не можна.
04.08.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просило суд першої інстанції залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі №520/1182/21 без змін.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ч.4 ст.229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_2 з 07.12.1980, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 .
Позивачкою у позовній заяві вказано, що вона з 2013 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком.
Водночас, позивачем вказано, що її чоловік, ОСОБА_2 , працював на посаді судді Московського районного суду м. Харкова та в 2016 році був звільнений з посади судді Московського районного суду м. Харкова в зв'язку з прийняттям його відставки та перебував на обліку в УПФУ Московського району м. Харкова, а потім в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 46680,30 грн. щомісячно протягом 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що складено відповідний актовий запис №17144 від 27.11.2019 року та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.
16.09.2020 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію в зв'язку з втратою годувальника, на підставі чого їй перераховано пенсію та у грудні 2020 року її розмір склав 4462,19 грн., що підтверджується листом відповідача від 16.12.2020 року.
На думку позивачки відповідачем порушено її права та пенсія в зв'язку з втратою годувальника розрахована та виплачується з порушенням норм чинного законодавства та є значно меншою, ніж 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання її померлого чоловіка, а розрахунок пенсії померлого чоловіка за віком не відповідає дійсності, оскільки такий від пенсії чоловік не отримував.
Позивачка, вважаючи свої права порушеними, 25.11.2020 звернулась до відповідача із заявою про роз'яснення підстав та розмірів нарахування пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.12.2020 року №2000-0217-8/106026 позивача повідомлено про механізм розрахунку пенсії в зв'язку з втратою годувальника. Так, вказано, що пенсію по втраті годувальника, у правильному розмірі, обчислено із середньомісячної заробітної плати померлого 21639,18 грн. (із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 4888,83 грн. (3764,40*1,17*1,11)) за період роботи з 01.07.2000 року по 31.10.2016 року за даними персоніфікованого обліку, коефіцієнт заробітної плати - 4,42625, загальний стаж роботи померлого складає 40 років 10 місяців 21 день, стаж зараховано по 31.10.2016 року, виплата пенсії провадиться як не працюючій особі. Водночас, зазначено, що розрахунок пенсії з 16.09.2020 року становить: середньомісячний заробіток для обчислення (4888,83 * 4,42625) 21639,18 грн.; коефіцієнт стажу 0,40833 - 490 міс.; розмір пенсії за віком (21639,18 * 0,40833) 8835,93 грн.; доплата за понаднормативний стаж (за 5 років) (1712,00 * 5%) 85,60 грн.; загальний розмір пенсії за віком (8835,93+85,60) - 8921,53 грн.; % для обчислення пенсії у разі втрати годувальника - 50%, у зв'язку з чим розмір пенсії у разі втрати годувальника складає (8921,53 * 50%) - 4460,77 грн. При цьому, зазначено, що з 01.12.2020 року проведено перерахунок пенсій масово-автоматизованим способом, виходячи із зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (з 01.12.2020 року - 1769,00 грн.). Так, вказано, що розрахунок пенсії з 01.12.2020 року було проведено наступним чином: розмір пенсії за віком (21639,18*0,40833) 8835,93 грн.; доплата за понаднормативний стаж (за 5 років) (1769,00*5%) - 88,45 грн.; загальний розмір пенсії за віком (8835,93 + 88,45) - 8924,38 грн.; % для обчислення пенсії у разі втрати годувальника 50%; у зв'язку з чим розмір пенсії у разі втрати годувальника (8924,38 * 50%) складає 4462,19 грн.
Позивачка вважаючи незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині проведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 16.09.2020 у зв'язку з втратою годувальника виходячи із 50% пенсії за віком ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, у зв'язку з чим її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно із п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Статтею 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Отже, з урахуванням наведеного вище, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку, як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивачки - ОСОБА_2 не отримував.
Приписами ст.21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч.1 ст.36 Сімейного кодексу України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Нормами діючого законодавства визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, зокрема, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина.
З матеріалів справи вбачається, що позивачці було призначено пенсію по втраті годувальника, що не заперечується сторонами по даній справі.
Колегія суддів звертає увагу, що питання призначення довічного грошового утримання судді врегульовано Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Відповідно до п.8 ч.5 ст.48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Призначення довічного грошове утримання судді передбачено саме нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" і вказаним Законом чітко визначено коло суб'єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
При цьому, слід зазначити, що довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства.
Так, у рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 Конституційним Судом України наголошено, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Таким чином, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, у зв'язку з чим її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 11.07.2019 року по справі № 667/1568/16, від 09.10.2020 року по справі № 592/4761/17.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що право на отримання пенсії по втраті годувальника визначається від доходу чоловіка на час настання його смерті та є залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, зазначаючи про те, що вона, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від довічного щомісячного грошового утримання лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом «Про судоустрій і статус суддів», яку відповідач не врахував при розрахунку пенсії, колегія суддів відхиляє, оскільки вони суперечать наведеним вище висновкам суду, а також суперечать вже зазначеним висновкам Верховного Суду в схожих правовідносинах.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що жодного доказу правомірності нарахування їй пенсії відповідач при судовому розгляді не надав, а суд першої інстанції на це увагу не звернув, останній системний аналіз норм матеріального права не зробив, однакову природу нарахування пенсії та довічного грошового утримання судді проігнорував, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому вважати рішення законним і обґрунтованим не можна, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки вони характер особистих припущень скаржниці, які не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду даної справи та суперечать висновкам суду у даній справі.
При цьому, з огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що посилання скаржниці на неправомірне розрахування, як на думку останньої, її пенсії відповідачем згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості та безпідставності заявлених позивачкою позовних вимог, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення їх без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням вимог ст.139 КАС України вимоги скаржниці про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн. за подання адміністративного позову до суду та 2724,00 грн. за подання апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі № 520/1182/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 08.11.2021 року