ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 листопада 2021 року м. Київ № 640/18098/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Наш дім" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
установив:
01.11.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Наш дім" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2018 №Ю-878-17.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідно до вимоги від 08.08.2018 №Ю-878-17 у ДП "Наш дім" наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 117 280,31 грн, однак фактично вказана сума складається виключно з недоїмки, що суперечить положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI).
Також позивач зауважив, що спірна вимога надіслана без дотримання порядку та строків, визначених Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953.
Крім того, позивач зазначає, що 17.08.2017 він отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 №Ю-878-17 зі сплати єдиного внеску в сумі 83 292,32 грн, сума вказана в якій також складалася виключно з недоїмки. Вимогу від 08.08.2017 №Ю-878-17 позивач оскаржив до Окружного адміністративного суду міста Києва. На день формування та день надіслання вимоги від 08.08.2018, Окружним адміністративним судом міста Києва рішення за результатами розгляду справи №826/14000/17 не прийнято, відтак позивач вважає, що спірна вимога надіслана незаконно, а сума грошового зобов'язання, яка в ній зазначена, вважається неузгодженою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог. Зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону №2464-VI та зобов'язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Станом на 31.07.2018 за обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, загальна сума заборгованості платника становила 117 280,31 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у м. Києві правомірно сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2018 Ю-878-17.
Керуючись нормою частини п'ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
Державне підприємство "Наш дім" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків та зборів.
08.08.2018 ГУ ДФС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-878-17, у якій повідомлено ДП "Наш дім", що станом на 31.07.2018 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 117 280,31 грн (недоїмка).
Вказану вимогу направлено ДП "Наш дім" 23.08.2018.
ДП "Наш дім" оскаржило вказану вимогу в адміністративному порядку шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.10.2018 №32017/6/99-99-11-02-02-25 скаргу ДП "Наш Дім" залишено без задоволення, а вимогу ГУ ДФС в м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2018 №Ю-878-17 - без змін.
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2018 №Ю-878-17 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно пункту першого частини першої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Абзац п'ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ передбачає, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, врегульована Інструкцією №449.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.
Згідно з пунктом 7 Розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред'явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;
позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними ІТС станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред'явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред'явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суму боргу (недоїмки), зазначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що подана до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства, податковий орган подає до відповідного органу повідомлення про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 9 до цієї Інструкції.
В той же час пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 не визначено повноваження контролюючого органу щодо зменшення суми недоїмки, яка зазначається у вимозі про її сплату, (яка не містить у третій частині літеру «У» та направляється платнику для узгодження), зокрема на суму попередньо узгоджених сум боргу (недоїмки), або сум, які увійшли до попередніх вимог про сплату боргу (недоїмки).
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 17.08.2021 у справі №540/1151/20 Верховний Суд висловив правовий висновок за яким формування заборгованості з єдиного внеску здійснюється на певну дату з урахуванням усієї заборгованості існуючої на цю дату заборгованості, шляхом прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Недосконалістю регулювання цього питання є дійсність попередньо прийнятих вимог та можливість їх пред'явлення до виконання. Верховний Суд вважає, що у випадку прийняття нової вимоги, саме вона підлягає виконанню, оскільки визначає всю суму консолідованої заборгованості.
Отже, наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки) містять суму зростання боргу разом з сумою боргу за попередньою вимогою.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що формування та вручення платнику наступної вимоги про сплату боргу (недоїмки) зумовлює втрату правового значення попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки).
За змістом приписів частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI та пункту 5 розділу VI Інструкції №449 у разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що розмір недоїмки визначений у вимозі від 08.08.2018 №Ю-878-17 з огляду на положення статті 56 Податкового кодексу України є неузгодженим, оскільки норми Податкового кодексу України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
Таким чином, оскарження позивачем у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 №Ю-878-17, яка сформована у зв'язку з наявністю у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску за попередній звітний період, не свідчить про неузгодженість суми недоїмки, визначеної у вимозі від 08.08.2018 №Ю-878-17.
Також суд враховує, що за даними інтегрованої картки особового рахунку ДП "Наш Дім" по платежу єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності, у період з 31.12.2017 по 20.11.2018 за позивачем постійно обліковувалася заборгованість (недоїмка) по сплаті єдиного внеску з динамікою до зменшення або збільшення у різних місяцях року, внаслідок несплати у строки, встановлені Законом №2464-VI, сум єдиного внеску самостійно обчислених платником. Тобто, у вказаний період неналежно виконував свої обов'язки щодо сплати єдиного соціального внеску, в зв'язку з чим постійно мав заборгованість по сплаті єдиного внеску (недоїмку), станом на 31.07.2018 розмір склав 117 280,31 грн.
ДП "Наш дім" під час оскарження вимоги від 08.08.2018 №Ю-878-17 як у адміністративному, так і в судовому порядку незгоди з розрахунком суми недоїмки не висловив. Факт наявності недоїмки та її розмір позивачем не заперечується.
Посилання позивача, як на підставу обґрунтованості позовних вимог, на те, що вимога від 08.08.2018 №Ю-878-17 містить лише суму недоїмки, суд оцінює критично, оскільки оскаржувана вимога сформована за формою вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - юридичної особи, наведеною у додатку 6 Інструкції №449.
Суд погоджується із доводами позивача про порушення відповідачем строків надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2018 №Ю-878-17, визначених пунктом 3 розділу VI Інструкції, однак, при цьому зазначає, що вказане порушення не вплинуло на права позивача, а тому не може слугувати достатньою підставою для скасування спірної вимоги.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідачів відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідачі не понесли витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Наш дім" відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Державне підприємство "Наш дім" (місцезнаходження юридичної особи: 01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37883328).
Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).
Суддя О.М. Чудак