Справа № 307/1583/21
Провадження № 2/307/451/21
11 жовтня 2021 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І. при секретарі Юсип В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивує тим, що 17 травня 2018 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність №б/н. Відповідно до п.1.1 Договору від 17.05.2018 року сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх внесків та зусиль спільно діяти в сфері ведення/просування автомобільного бізнесу за наступними напрямками: оренда з правом викупу, продаж авто на умовах оформлення/продовження тимчасового ввозу на територію України (в тому числі продаж авто на умовах лізингу або в розстрочку), продаж авто з повним митним оформленням (розмитненням) з можливістю поставки на облік такого авто в Україні, де витрати пов'язані з розмитненням несе покупець. Відповідно до п.3.1.1 пункту 3.1 Договору від 17.05.2018 року ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити внесок у спільну діяльність у порядку та у розмірі встановлених п.5.4 цього договору. Відповідно до п.3.2.2 пункту 3.2 Договору від 17.05.2018 року ОСОБА_2 зобов'язаний після підписання цього договору невідкладно приступити до здійснення комерційних проектів відповідно до напрямків спільної діяльності, зазначених у п.1.1.1 - 1.1.4 договору. Пунктом 5.4 договору від 17.05.2018 року визначено, що вкладом ОСОБА_1 у спільну діяльність є грошові кошти у розмірі 157800 гривень, що становить суму еквіваленту 6000 доларів США на дату підписання цього договору. На ОСОБА_2 обов'язок по внесенню коштів не покладався. ОСОБА_1 обов'язок по внесенню грошових коштів виконано в повному обсязі. Відповідачем ОСОБА_2 за ці грошові кошти виконано обов'язок по придбанню трьох транспортних засобів, про що 17 травня 2018 року складено додаток до договору від 17.05.2018 року. Акт приймання-передачі транспортних засобів, а саме: «Mersedes Benz», оціночною вартістю 52600 гривень (еквівалент 2000 доларів США), «Ford Mondeo», оціночною вартістю 52600 гривень (еквівалент 2000 доларів США), «Smart», оціночною вартістю 52600 гривень (еквівалент 2000 доларів США). 13 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність №б/н. Відповідно до п.1.1 Договору від 13.06.2018 року сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх внесків та зусиль спільно діяти в сфері ведення/просування автомобільного бізнесу за наступними напрямками: оренда з правом викупу, продаж авто на умовах оформлення/продовження тимчасового ввозу на територію України (в тому числі продаж авто на умовах лізингу або в розстрочку), продаж авто з повним митним оформленням (розмитненням) з можливістю поставки на облік такого авто в Україні, де витрати пов'язані з розмитненням несе покупець. Відповідно до п.3.1.1 пункту 3.1 Договору від 13.06.2018 року ОСОБА_1 зобов'язаний здійснити внесок у спільну діяльність у порядку та у розмірі встановлених п.5.4 цього договору. Відповідно до п.3.2.2 пункту 3.2 Договору від 13.06.2018 року ОСОБА_2 зобов'язаний після підписання цього договору невідкладно приступити до здійснення комерційних проектів відповідно до напрямків спільної діяльності, зазначених у п.1.1.1 - 1.1.4 договору. Пунктом 5.4 договору від 13.06.2018 року, визначено, що вкладом ОСОБА_1 у спільну діяльність є грошові кошти у розмірі 99940 гривень, що становить суму еквіваленту 3800 доларів США на дату підписання цього договору. На ОСОБА_2 обов'язок по внесенню коштів не покладався. ОСОБА_1 обов'язок по внесенню грошових коштів виконано в повному обсязі. ОСОБА_2 за ці грошові кошти виконано обов'язок по придбанню двох транспортних засобів, про що 13.06.2018 року складено додаток до договору від 13.06.2018 року. Актом приймання-передачі транспортних засобів, а саме: «Nissan Almera», оціночною вартістю 49750 гривень (еквівалент 1900 доларів США), «Ford Focus», оціночною вартістю 49750 гривень (еквівалент 1900 доларів США). Таким чином, сторони врегулювали відносини, дотримуючись цивільного законодавства про спільну діяльність. 27 жовтня 2018 року між сторонами договорів про спільну діяльність від 17.05.2018 року та 13.06.2018 року було підписано додаток до договору №2 (про спільну діяльність), де зазначено: пункт е) оскільки в силу обставин (сильного інформативного втручання автомобілів на «евро-номерах») ведення бізнесу стало неможливим, на умовах, які зазначались при підписанні договору, сторони дійшли згоди про зміну умов договору, а саме: ОСОБА_2 за власний рахунок компенсує ОСОБА_1 витрати, які були пов'язані з придбанням вказаних транспортних засобів. За наслідками спільної діяльності сторін Договору від 17.05.2018 року та договору від 13.06.2018 року відповідно до пункту д) домовилися, що ОСОБА_2 повертає ОСОБА_1 кошти у розмірі витрат понесених останнім як внесення вкладу у спільну діяльність з урахуванням понесених затрат на придбання, доставку з країн Європи в м. Київ, а також оформленні всіх документів в сумі 252000 гривень, що становить суму в еквіваленті 9000 доларів США (1 долар = 28 гривень), про що 27 жовтня 2018 року було підписано додаток до договору №2 (про спільну діяльність). Відповідно до пункту є) додатку до договору №2 від 27.10.2018 року сторони домовились, що повернення коштів ОСОБА_2 відбуватиметься з урахуванням вимоги на користь ОСОБА_1 в розмірі 36%, тобто 3% в місяць, строком до 31.12.2018 року, починаючи з 01.01.2019 року - 30% річних, тобто 2,5 % за кожен місяць на залишок основної суми. Згідно пункту ж) додатку до договору №2 від 27.10.2018 року виплата ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відбувається в період з 15 по 25 число кожного місяця, починаючи з 20.10.2018 року за минулий місяць, на протязі від десяти до двадцяти чотирьох місяців. Останній день повернення коштів у повному обсязі припадає на 25 вересня 2020 року, як двадцять четвертий місяць. Відповідно до пункту є) додатку до договору №2 від 27.10.2018 року на неповернуті кошти нараховані відсотки, загальний розмір яких становить 152600 гривень (еквівалент 5445 доларів США), а саме за період: з 01.11.2018 року по 31.12.2018 року - 7560 гривень (270 доларів США); з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75600 гривень (2700 доларів США); з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 69300 гривень (2475 доларів США). Таким чином сторони домовились, що у ОСОБА_2 залишаються транспортні засоби, а ОСОБА_1 буде сплачено кошти у сумі 252 000 гривень, зі сплатою процентів у випадку прострочення повернення коштів. Але, ОСОБА_2 зобов'язання за умовами додатку до договору №2 від 27.1.2018 року перед ОСОБА_1 не виконав, на зв'язок не виходить, а тому будь-яке позасудове вирішення спору є неможливим. 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 вимогу з проханням погасити виниклий борг в семиденний строк з дня отримання даної вимоги, а саме повернути 252 000 гривень, що становить суму в еквіваленті 9000 доларів США та сплатити проценти в сумі 152460 гривень, що становлять в еквіваленті 5445 доларів США. Але, 9 січня 2021 конверт з відправленням вимоги повернувся відправнику за закінченням строку зберігання. Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань перед позивачем, які випливають із договорів про спільну діяльність від 14 травня 2018 року та від 13 червня 2018 року, позивачем до відповідача ставиться вимога про стягнення 252 000 гривень, що становить суму в еквіваленті 9000 доларів США та процентів в сумі 152460 гривень, що становить суму в еквіваленті 5445 доларів США.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 252 000 гривень, що становить суму в еквіваленті 9000 доларів США та сплатити проценти в сумі 152460 гривень, що становить суму в еквіваленті 5445 доларів США.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 17 травня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність, за змістом якого вони зобов'язалися спільно діяти в сфері ведення/просування автомобільного бізнесу, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснює внесок у спільну діяльність у розмірі 157800 гривень, що становить суму, еквівалентну 6000 доларів США (за курсом НБУ 1 долар=26,30 гривень).
Додатком до договору про спільну діяльність від 17.05.2018 року стверджується, що по даному договору було придбано три транспортні засоби: автомобіль марки «Mersedes Benz», білий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за ціною 52600 гривень, що еквівалентно 2000 доларів США, автомобіль марки «Ford Mondeo», сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за ціною 52600 гривень, що еквівалентно 2000 доларів США, автомобіль марки «Smart», чорний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , за ціною 52600 гривень, що еквівалентно 2000 доларів США.
13 червня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про спільну діяльність, за яким сторони зобов'язалися спільно діяти в сфері ведення/просування автомобільного бізнесу, відповідно до якого ОСОБА_1 здійснює внесок у спільну діяльність у розмірі 99940 гривень, що становить суму, еквівалентну 3800 доларів США (за курсом НБУ 1 долар=26,30 гривень).
Згідно додатку до договору про спільну діяльність від 13.06.2018 року стверджується, що по даному договору було придбано два транспортні засоби: автомобіль марки «Nissan Almera», синій, реєстраційний номер НОМЕР_4 , за ціною 49970 гривень, що еквівалентно 1900 доларів США, автомобіль марки «Ford Focus», сірий, реєстраційний номер НОМЕР_5 , за ціною 49970 гривень, що еквівалентно 1900 доларів США.
Додатком до договору №2 від 27.10.2018 року (про спільну діяльність) - актом прийому-передачі транспортних засобів стверджується, що між позивачем ОСОБА_1 (Учасник №1) та відповідачем ОСОБА_2 (Учасником №2) укладено акт прийому-передачі автомобілів, згідно з умовами якого ОСОБА_2 було придбано, оформлено та доставлено транспортні засоби, оціночна вартість яких з усіма понесеними затратами на придбання, доставку з країн Європи в м. Київ, та оформлення всіх документів становила 252000 гривень, що становить суму еквівалентну 9000 доларів США.
Також умовами договору встановлено, що сторони дійшли згоди, що ОСОБА_2 за власний рахунок компенсує ОСОБА_1 витрати, які були пов'язані з придбанням вказаних автомобілів. Повернення відбуватиметься з урахуванням вигоди на користь ОСОБА_4 в розмірі 36%, тобто 3 % в місяць, строком до 31.12.2018 року, а починаючи з 31.12.2019 року 30 % річних, тобто 2,5% за кожен місяць на залишок основної суми. Внаслідок цього зазначені транспортні засоби переходять у власність третіх осіб або залишаються на балансі ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не претендуватиме на них, оскільки отримав повне повернення свого вкладу, а також прибуток в розмірі 30% річних за період ведення спільної діяльності.
23 грудня 2020 року ОСОБА_4 звернувся з вимогою про повернення коштів до ОСОБА_2 , про те відповідачем в добровільному порядку заборгованість не погашено.
У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до положення ч.1 ст.1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що в порушення умов договорів про спільну діяльність від 17.05.2018 року та від 13.06.2018 року відповідач ОСОБА_2 ухиляється від взятих на себе зобов'язань по поверненню грошових коштів і його заборгованість перед ОСОБА_1 становить 14445 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 жовтня 2018 року становило 404460 гривень.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14445 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 жовтня 2018 року становило 404460 гривень заборгованості.
Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. ст.ст.5, 12, 81, 209, 263, 265 ЦПК України, 526, 530, 1130, 1131 ЦК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , 14445 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок п'ять) доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 жовтня 2018 року становило 404460 (чотириста чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 4044 гривні 60 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_6 ), мешканець АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_7 ), мешканець АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 21 жовтня 2021 року.
Головуючий: В.І. Бобрушко