1-кп/130/261/2021
130/1388/21
28.10.2021 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021025130000103 від 23.04.2021,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
23.04.2021 приблизно о 15:00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи в м. Жмеринка по вул. Рози Люксембург, 5 , а саме поблизу міського смітника, на грунті особистих неприязних відносин, вчинив сварку із працівником приватного підприємства «Бравіс» ОСОБА_6 . Під час даної сварки, маючи намір на спричинення фізичного болю, шкоди здоров'ю та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи умисно, реалізовуючи свій протиправний умисел, завдав один удар граблями в ділянку правої частини голови.
Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи №35 від 28.04.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді забитої рани на волосистій частині голови, які виникли від одноразової дії тупого предмету, якими могли бути і граблі, за механізмом дії - удар, що мало місце 23.04.2021 та належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні кримінального проступку не визнав. Пояснив, що 23.04.2021 приблизно о 15:00 год. по вул. Рози Люксембург на території його приватного будинку домовився з клієнтом на купівлю участку про зустріч, і вирішив прибрати там. Коли під'їхали потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_7 він нічого не викидав через забор. Дружина потерпілого ОСОБА_6 пішла в магазин. Потерпілий ОСОБА_6 і свідок ОСОБА_7 залізли до нього через забор з монтіровкою і лопатою і нанесли три удари. Потерпілий ОСОБА_6 - два монтіровкою, один з них під серце, інший в серце, а третій свідок ОСОБА_7 лопатою по голові, він впав і втратив свідомість. Приїхала поліція, він стояв біля машини і тримався щоб не впасти знову. На наступний день він поїхав знімати побої, однак висновку йому не надали. Він не бив потерпілого ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_6 надав суду покази, пояснив, що 23.04.2021 приїхав трактором грузити мусор з дружиною і ОСОБА_7 , під'їхали під погрузку, дружина пішла в магазин, він побачив як з-за забору летить шифер та склянки на дорогу, зробив зауваження обвинуваченому ОСОБА_3 і вони почали сперечатися. Обвинувачений ОСОБА_3 почав летіти на нього із металевими граблями, вдарив два рази по руці, а він підняв руку, щоб закритися, третій раз вдарив граблями по голові і розсік голову. В цей час підійшов ОСОБА_7 та почав їх розбороняти, викликав наряд поліції.
Свідок ОСОБА_7 надав суду покази, пояснив, що приблизно о 15:00 год. 23.04.2021 повертався з магазину, побачив «потасовку» між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 , а саме як ОСОБА_3 взяв граблі і почав бити потерпілого ОСОБА_6 . Почав їх розбороняти, попросив поставити граблі. Бачив три удари, потерпілий ОСОБА_6 підняв руку, щоб закритися від удару, третій раз удар був залізними граблями по голові і побігла кров. Обвинувачений ОСОБА_3 пішов на територію домоволодіння з граблями. Після чого свідок викликав поліцію, приїхала поліція, пішли до обвинуваченого ОСОБА_3 і він сказав, що буде говорити тільки в суді.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст. 125 КК України, окрім показів потерпілого та свідка, підтверджуються наступними письмовими доказами:
витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.04.2021, згідно якого 23.04.2021 приблизно о 15:00 год. ОСОБА_3 перебуваючи в м. Жмеринка по вул. Рози Люксембург, на грунті особистих неприязних відносин, наніс три удари граблями в ділянку голови ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження (а.с.37);
рапортом старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_8 від 23.04.2021, згідно якого 23.04.2021 о 15:07 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , про те, що під час виконання своїх функціональних обов'язків по збору сміття в м. Жмеринка по вул. Рози Люксембург ОСОБА_3 на грунті особисто неприязних відносин наніс йому три удари граблями в ділянку голови, чим спричинив останньому тілесні ушкодження. ОСОБА_3 від надання показів відмовився, посилаючись на погане самопочуття (а.с. 38);
протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 23.04.2021, відповідно до якого дізнавач СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 прийняла заяву від ОСОБА_6 , згідно якого останній просив прийняти міри до ОСОБА_3 , який 23.04.2021 близько 15:00 год., перебуваючи біля сміттєвих баків м. Жмеринка вул. Рози Люксембург наніс йому три удари граблями по голові (а.с.40);
висновком експерта №35, згідно якого на підставі судово-медичного обстеження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , даних медичної довідки №236 КНП «Жмеринської ЦРЛ» на його ім'я та приймаючи до уваги обставини справи, які викладені у постанові про призначення експертизи, дійшов до таких висновків: у ОСОБА_6 виявлено забиту рану на волосистій частині голови, спричинений одноразовою дією тупого предмету, яким могли бути і граблі, за механізмом дії - удар, невиключно - 23.04.2021 та належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинив короткочасний розлад здоров'я, тобто понад 6, але не більше 21 доби. (Згідно п. 2.3.1. «а» та п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 1995 року) (а.с. 48).
Дані докази суд приймає, так як вони є належними та допустимими, не суперечать один одному.
Дослідивши протокол проведення слідчого експерименту від 06.05.2021 із диском, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що 23.04.2021 приблизно о 15:00 год. він перебував в м. Жмеринка по вул. Рози Люксембург разом із своїм колегою ОСОБА_7 , після чого в нього почалася суперечка із ОСОБА_3 з приводу того, що він кидав сміття через паркан на дорогу, в ході даної суперечки ОСОБА_3 наніс один удар металевими граблями в ділянку правої волосяної частини голови останньому, внаслідок чого в ОСОБА_6 почалась кровотеча, а ОСОБА_7 викликав працівників поліції (а.с.49-54) та протокол проведення слідчого експерименту від 06.05.2021 із диском, згідно якого свідок ОСОБА_7 повідомив, що приблизно о 15:00 год. 23.04.2021 вони разом з потерпілим ОСОБА_6 знаходилися в м. Жмеринка, де виконували свої функціональні обов'язки по прибиранню сміття по вул. Рози Люксембург. Після чого, повідомив, що в вказаний час між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виник конфлікт в ході якого ОСОБА_3 наніс один удар металевими граблями в ділянку волосяної частини голови потерпілого праворуч, внаслідок чого в останнього почалась кровотеча та він викликав працівників поліції . В вказаний час ОСОБА_3 з місця події зник пішовши на територію свого домоволодіння (а.с.55-60), суд приходить до висновку про визнання недопустимими даних доказів, виходячи з наступного.
Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю потерпілого та свідка слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь потерпілого та свідка у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від потерпілого та свідка відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч.2 ст.84 та п.3 ч.2 ст.99 КПК України є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч.1 ст.95 КПК України, у системному зв'язку із ч.2 ст.84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
При проведенні слідчого експерименту участь потерпілого та свідка не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст.95 КПК України, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст.225 КПК України.
Аналіз протоколу слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_6 та протоколу слідчого експерименту свідка ОСОБА_7 свідчить про те, що фактично під час проведення вказаної слідчої дії вони на території Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області лише пояснили про обставини подій 23.04.2021.
Суд не приймає невизнавальні покази обвинуваченого ОСОБА_3 і розцінює їх як намагання обвинуваченого ОСОБА_3 уникнути відповідальності, так як вони спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 125 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, особу обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в наркокабінеті та психкабінеті Жмеринської ЦРЛ не значиться, задовільно характеризується за місцем проживання, потерпілий претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, при визначені міри покарання останньому поклався на розсуд суду, одружений.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
За таких обставин суд вважає за можливе, призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України,
Обвинуваченого ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченому який перебуває під вартою з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя