СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18580/21
пр. № 2/759/6143/21
22 жовтня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ТОВ "СК "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
у серпні 2021 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідальність відповідача була застрахована згідно полісу № 200143620 у ТОВ "СК "Альфа-Гарант". 10.07.2020 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Форд, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Згідно постанови Святошинського районного суду м, Києва від 02.09.2020 по справі № 759/12886/20 дорожньо-транспортна пригода сталась у зв'язку з порушенням Відповідачем Правил дорожнього руху. Окрім того, даною постановою встановлено, що останній місце ДТП залишив. Власник пошкодженого транспортного засобу Форд, д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про виплату страхового відшкодування. По зазначеному страховому випадку страховиком на виконання умов договору страхування було 06.10.2020 виплачено 30000,00 грн., власнику автомобіля Форд, д.н.з. НОМЕР_3 . Позивач посилаючись на п. В пп. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" просить стягнути з відповідача у порядку регресу 30000,00 грн., оскільки відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, а також вирішити питання судових витрат.
Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін .
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення у відповідності до вимог п. 5 ст. 279 ЦПК України та задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».
Відповідно до ч. 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідальність відповідача була застрахована згідно полісу № 200143620 у ТОВ "СК "Альфа-Гарант". Строк дії договору з 05.06.2020 по 04.06.2021. Забезпечувальним автомобілем був автомобіль "Тойота " д.н.з. НОМЕР_1 . . 10.07.2020 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Тойота, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Форд, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Постановою Святошинського районного суд ум. Києва від 02.09.2020, винним у даній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 . Окрім того, даною постановою встановлено, що останній місце ДТП залишив.
По зазначеному страховому випадку страховиком на виконання умов договору страхування 06.10.2020 було виплачено у розмірі 30000,00 грн., власнику автомобіля Форд, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Актом цивільного законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у формі полісу) №АІ/1378459 є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказаний Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, а також, містить виключний перелік підстав, за якими у страховика після виплати страхового відшкодування виникає право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п. п. в) ч. 38.1.1. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: 38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Тобто, зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, внаслідок порушення особою обов'язку визначеному у п. п. в) ч. 38.1.1. 38.1. ст. 38 Закону.
Так, Верховним Судом України у постанові від 12.02.2014 року у справі №6-1ЦС14 зроблено правовий висновок, про те, що виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.
Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод д та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Факт залишення місце ДТП відповідачем, учасником якого він був, підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 02.09.2020, якою ОСОБА_1 _1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи.
Позивачем надані докази існування між сторонами правовідносин у зв'язку з виникненням у страховика права вимагати від відповідача відшкодування витрат, понесених на відшкодування матеріальної шкоди, завданої з вини відповідача водію автомобіля Форд, д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 30000,00 грн.
Відповідачем будь-яких доказів на спростування розрахунку матеріальної шкоди чи обов'язку щодо її відшкодування не надано.
Враховуючи зазначені обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими, а отже такими, які слід задовольнити.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування» постанова Пленуму ВCСУ України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст. ст. 23, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України та ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-
позовні вимоги ТОВ "СК "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "СК "Альфа-Гарант" (код ЄДРПОУ 32382598) суму страхового відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "СК "Альфа-Гарант" (код ЄДРПОУ 32382598) судовий збір по справі у розмірі 2270 (дві тисячі двадцять сім) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана УЛ'ЯНОВСЬКА
Повний текст судового рішення складено 22.10.2021