ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22552/21
провадження № 1-кс/753/4372/21
"08" листопада 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві щодо не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про кримінальне правопорушення за її заявою про вчинення злочину, -
Адвокат ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді зі скаргою від 06 листопада 2021 року, яка надійшла до суду 08 листопада 2021 року, на бездіяльність слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві щодо не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про кримінальне правопорушення за її заявою про вчинення злочину від 28 вересня 2021 року, однак станом на дату звернення до суду зі скаргою відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені.
Таким чином, скаржник вважає, що службовими особами Дарницького управління поліції ГУ НП в місті Києві порушено порядок, який встановлений нормами КПК України щодо внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя дійшов висновку про її повернення на підставі п. 3 ч.2 ст. 304 КПК України.
Виходячи з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора - є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини 1 статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Зі змісту скарги вбачається, що про оскаржувану бездіяльність скаржник дізналась 27 жовтня 2021 року із Довідки правоохоронного органу від 19.10.2021 року за вих. №22258/125/48/05-21 за результатами її звернення. Водночас, скаржник доказів отримання Довідки саме 27.10.2021 року не надала, зі скаргою до слідчого судді звернулась лише 06 листопада 2021 року, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом десятиденного строку, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України є підставою для повернення такої скарги, водночас скаржником не порушується питання про поновлення цього строку, у зв'язку із чим слідчий суддя не знайшов підстав для поновлення такого строку.
Так, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч.1 ст.304 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Зважаючи на встановлений факт того, що скаргу подано заявником після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті ст. 304 КПК України, і скаржник не порушує питання про поновлення цього строку, така скарга повертається скаржнику, адже відповідно до зазначеної норми слідчий суддя вирішує питання про поновлення пропущеного строку лише на підставі заяви особи, проте у даній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення пропущеного строку.
Статтею 113 КПК України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 369, 371 - 374 КПК України.
Згідно з приписами ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну чи часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Зважаючи на отримане повідомлення про оскаржувану бездіяльність, скаржник мала процесуальне право звернутися до слідчого судді у строк, визначений КПК України, про поважні причини не звернення нею у вказаний строк у скарзі належними доказами не обґрунтувала, й питання про поновлення цього строку скаржник не ставить.
Окрім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні від 12 січня 2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» роз'яснив, що бездіяльність стосовно відсутності реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних, зокрема слідчих (розшукових), дій може бути предметом оскарження лише у тих випадках, коли скаржник попередньо ініціював учинення таких дій, звертаючись із відповідним клопотанням до слідчого.
Проте, як вбачається з матеріалів скарги, скаржник не надав жодного належного та допустимого доказу звернення ним до правоохоронних органів з відповідною заявою, а саме відсутні копії таких звернень (заяв) з відміткою про їх реєстрацію в канцелярії правоохоронного органу, відтак слідчий суддя позбавлений можливості перевірити обставини, зазначені у скарзі.
Окрім того, як вбачається з повідомлення такого правоохоронного органу, скаржниця із заявою про вчинення злочину не зверталась, її звернення мало місця на лінію 102 в усному порядку про виклик працівників поліції на сімейний кофлікт.
Слідчим суддею встановлено, що в матеріалах скарги відсутні відомості, які б свідчили про вчинену бездіяльність слідим, що є підставою для повернення такої скарги.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу, що повернення скарги на рішення слідчого, прокурора, не позбавляють особу права, в порядку передбаченому КПК України, усунути зазначені недоліки, які потягли за собою повернення скарги та повторного звернутись до суду першої інстанції з порушенням питання про поновлення строку на оскарження дій чи бездіяльності слідчого, прокурора відповідно до положень §1 глави 26 КПК України.
В свою чергу в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Звольський та Звольська проти Чешської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic, заява № 46129/99, п. 46, Европейського суду з прав людини 2002 - ІХ вказано, що тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні здійснюється судами.
При цьому відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Іванов проти України "(Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74 - 75, рішення від 07 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально - правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Так, відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
У справі “Preda and Dardari v. Italy” (1999) Суд вказав, що “метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь - яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією”.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», керуючись п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_2 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві щодо не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформації про кримінальне правопорушення за її заявою про вчинення злочину - повернути скаржнику.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.