Справа № 461/9016/21
Провадження № 1-кс/461/6155/21
05.11.2021 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника - ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
встановив:
скаржник звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить визнати бездіяльність посадових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 356 КК України до ЄРДР, після отримання заяви від 22.10.2021 року про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, незаконною. Зобов'язати службових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 22.10.2021 року про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Зобов'язати службових осіб Головного управління Національної поліції у Львівській області невідкладно розпочати досудове розслідування, визнати його потерпілим від кримінального злочину, передбаченого ст. 356 КК України, надавши йому копію витягу з ЄРДР та пам'ятку потерпілого.
Подану скаргу мотивує тим, що 22.10.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст. 356 КК України. Однак, станом на день звернення зі скаргою до слідчого судді заява не була розглянута належним чином, а відомості до ЄРДР не внесено, що порушує процесуальні права скаржника у кримінальному провадженні.
Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримав, з мотивів наведених у ній.
Представник суб'єкта оскарження в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, неявка слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою у розгляді скарги.
Дослідивши матеріали скарги, заслухавши доводи скаржника приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Слідчим суддею встановлено, що 22.10.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою (повідомленням) про кримінальне правопорушення за ст. 356 КК України. Зазначену заяву було зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» Головного управління Національної поліції у Львівській області 22.10.2021 року за № 968, про що свідчить талон-повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, який долучено скаржником до матеріалів скарги.
Станом на день розгляду скарги доказів розгляду заяви, відповідно до положень ст.214 КПК України, та внесення відомостей про злочин за заявою ОСОБА_3 до ЄРДР не здобуто.
Згідно ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
З аналізу зазначеної норми випливає, що законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, прийняти і зареєструвати їх, у разі якщо ці заяви чи повідомлення відповідають тим критеріям, які встановлені для них КПК України, та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому, як встановлено в ході розгляду скарги, вищенаведених дій уповноваженими посадовими особами ГУ НП у Львівській області вчинено не було, заява з дотриманням положень КПК України розглянута не була, а заявник не повідомлений про прийняте за результатами розгляду заяви рішення. Зокрема, відомостей про розгляд заяви слідчому судді чи скаржнику уповноваженими представниками суб'єкта оскарження не представлено.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення від 22.10.2021 року з дотриманням положень ст. 214 КПК України розглянута не була, а доводи скаржника в цій частині суб'єктом оскарження спростовані не були, приходжу до переконання, що посадовими особами ГУ НП у Львівській області не було вжито належних заходів щодо дотримання вимог, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України.
Таким чином, виходячи з наведенного, приходжу до висновку, що скарга ОСОБА_3 в цій частині підлягає до задоволення та слід зобов'язати уповноважену на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення службову особу ГУ НП у Львівській області розглянути заяву скаржника від 22.10.2021 року з дотриманням положень передбачених ст.214 КПК України та повідомити заявника про прийняте рішення у спосіб та строки визначені КПК України.
За переконанням слідчого судді, саме такий спосіб відновлення прав заявника є адекватним в даній ситуації, оскільки він забезпечить належне виконання положень ст.214 КПК України саме уповноваженими на розгляд відповідної заяви особами. Крім того, при ухваленні рішення у справі в цій частині, також враховується відсутність будь-яких відомостей щодо розгляду заяви скаржника.
Оцінюючи доводи ОСОБА_3 стосовно іншої частини скарги, виходжу з наступного.
Частиною 2 ст. 214 КПК України передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Наведене свідчить про те, що чинне законодавство чітко визначає обов'язок органу уповноваженого на проведення досудове розслідування розпочати таке після відповідної реєстрації заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. З огляду на наведене, підстав для того аби зобов'язувати рішенням слідчого судді орган досудового розслідування вчинити дії, які прямо покладені на даний орган Законом, немає.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Наведені положення свідчать про те, що питання залучення особи до участі у кримінальному провадженні в якості потерпілого відноситься до виключної компетенції особи, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення, слідчого та прокурора, а не слідчого судді. Більше того, наведені положення наділяють слідчого та прокурора повноваженнями відмовити особі яка звернулась з відповідною заявою в наданні відповідного процесуального статусу, шляхом винесення вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим.
Статтею 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Слідчий суддя не може перебирати на себе функції прокурора, визначати обсяг, зміст підозри, правову кваліфікацію, оцінювати зібрані докази.
Частиною п'ятою статті 40 КПК України чітко визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Статтею 26 КПК України встановлено засади диспозитивності кримінального провадження. Так, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, наведені вище доводи та мотиви свідчать про відсутність законних підстав для задоволення скарги в частині зобов'язання службових осіб ГУ НП України у Львівській області визнати скаржника потерпілим у кримінальному провадженні та вручити йому відповідну пам'ятку.
З огляду на викладене слідчий суддя також зауважує, що вимога щодо зобов'язання визнати особу потерпілою та розпочати досудове розслідування буде суперечити вищезазначеним принципам змагальності сторін та диспозитивності кримінального провадження. Слідчий суддя не вправі перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження, а також втручатись у закріплену статтями 36, 40 КПК України процесуальну самостійність слідчого та прокурора.
До повноважень слідчого судді статтею 303 КПК України віднесено розгляд скарг на окремі рішення, дії та бездіяльність слідчого чи прокурора. Наведений у статті 303 КПК України перелік таких рішень, дій чи бездіяльності є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до положень статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Наведений перелік рішень слідчого судді також є вичерпним і не наділяє слідчого суддю повноваженнями визнати бездіяльність відповідних посадових осіб незаконною.
Таким чином, скарга в цій частині також не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, а також обставини встановлені в ході розгляду даної скарги, приходжу до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.303, 304,306,307 КПК України,
Скаргу задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення службову особу Головного Управління Національної поліції у Львівській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 22.10.2021 року з дотриманням положень передбачених ст.214 КПК України та повідомити заявника про прийняте рішення у спосіб та строки визначені КПК України.
В решті вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1