08 листопада 2021 року Чернігів Справа № 739/1134/21
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до депутата Новгород-Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до депутата Новгород-Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича, в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність секретаря та депутата Новгород-Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича щодо ненадання відповіді по суті на заяви ОСОБА_1 від 10.03.2021 та 17.06.2021, а саме чому в акті обстеження від 10.05.2017 за адресою: АДРЕСА_1 , він вказує сарай, а на другий день переписав 11.05.2017 акт, у якому сарай не вказує;
- визнати неправомірною бездіяльність секретаря та депутата Новгород- Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича щодо не проведення обстеження і не складання відповідного акту на заяву ОСОБА_1 від 10.03.2021;
- зобов'язати секретаря та депутата Новгород-Сіверської міської ради Лакозу Юрія Васильовича невідкладно надати ОСОБА_1 відповідь по суті на його заяви від 10.03.2021 та 17.06.2021, а також невідкладно провести обстеження приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 , та приміщення яким вона користується для зберігання твердого палива та скласти відповідний акт, у якому зазначити з якого часу ОСОБА_2 проживає у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , та користується приміщенням для зберігання твердого палива.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на його заяви та не проведення обстежень є протиправною та такою, що порушує його права.
Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 передано Чернігівському окружному адміністративному суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що адміністративний позов не визнає та вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки ним, як депутатом місцевої ради були розглянуті звернення позивача та надані відповіді по суті звернень, що спростовує доводи позивача про наявність в його діях неправомірної бездіяльності. Щодо вимог про зобов'язання скласти акт обстеження місця проживання ОСОБА_2 вказує, що жоден нормативно-правовий акт не зобов'язує депутата складати акти обстеження місць проживання мешканців територіальної громади. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій свою правову позицію підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так судом встановлено, що заявами від 10.03.2021 та від 17.06.2021 позивач звернувся до депутата Новгород-Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича та просив надати відповідь щодо акту обстеження від 10.05.2017, складеного депутатом Новгород-Сіверської міської ради Лакоза Юрієм Васильовичем, за адресом: вул. Козацька, 25, м. Новгород-Сіверський, в якому він вказує сарай, а на другий день - 11.05.2017 переписав акт і сарай в ньому не вказує, також просив провести обстеження приміщення за адресом: АДРЕСА_1 , скласти відповідний акт і допитати свідків (а.с.7,8,11).
Відповідач листами від 06.04.2021 №03-49/974, №03-49/975 та від 16.07.2021 №03-49/2115 повідомив позивачу, що проведення обстеження будь-якого приміщення за проханням жителя територіальної громади та складання з цього приводу відповідного акту не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Допит свідків також не відноситься до повноважень депутата місцевої ради (а.с.9,10,12).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на його заяви та не проведення обстеження, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 3 статті 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).
Як встановлено частиною 1 статті 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У відповідності до частини 3 статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності визначаються Законом України від 11.07.2002 року №93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі -Закон №93-IV).
Згідно з статтею 2 Закону №93-IV депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №93-IV у виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов'язаний:
1) підтримувати зв'язок з виборцями, місцевою організацією політичної партії, яка висунула його кандидатом у депутати місцевої ради, відповідною територіальною громадою, а також громадськими організаціями, трудовими колективами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на відповідній території;
2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;
3) брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;
4) вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні;
5) визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 5 Закону №393/96-ВР визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону №393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Нормами статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За правилами статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, підприємства, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до секретаря та депутата Новгород-Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича із заявами від 10.03.2021 та від 17.06.2021 та просив надати відповідь щодо акту обстеження від 10.05.2017, складеного депутатом Новгород-Сіверської міської ради Лакоза Юрієм Васильовичем, за адресом: АДРЕСА_1 , в якому він вказує сарай, а на другий день - 11.05.2017 переписав акт і сарай в ньому не вказує, також просив провести обстеження приміщення за адресом: АДРЕСА_1 , скласти відповідний акт і допитати свідків (а.с.7,8,11).
У свою чергу, відповідач листами від 06.04.2021 №03-49/974, №03-49/975 та від 16.07.2021 №03-49/2115 повідомив позивачу, що проведення обстеження будь-якого приміщення за проханням жителя територіальної громади та складання з цього приводу відповідного акту не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Допит свідків також не відноситься до повноважень депутата місцевої ради (а.с.9,10,12).
Системний аналіз наведених вище положень дає підстави вважати, що відповідачем було розглянуто та надано відповідь на звернення позивача у відповідності до Закону №393/96-ВР, проте питання, порушені позивачем у його зверненні, не належать до компетенції депутата місцевої ради.
Крім того згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
В той же час, за приписами статті 2 КАС України звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у звичайних законах України, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з самого факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Отже обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З наведеного слідує, що позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже обов'язковою передумовою розгляду позовної заяви по суті є визначення судом фактичної обґрунтованості тверджень позивача про наявність у останнього порушених відповідачем прав, свобод або законних інтересів.
В прохальній частині адміністративного позову позивач просить надати відповідь щодо змісту акту обстеження від 10.05.2017 за адресом: АДРЕСА_1 , та невідкладно провести обстеження приміщення за адресом: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 , та приміщення яким вона користується для зберігання твердого палива, і скласти відповідний акт, у якому зазначити з якого часу ОСОБА_2 проживає у приміщенні за адресом: АДРЕСА_1 , та користується приміщенням для зберігання твердого палива.
Як вбачається з матеріалів справи, акт обстеження від 10.05.2017 за адресом: АДРЕСА_1 , складений відносно ОСОБА_2 , а не щодо ОСОБА_1 і доказів порушення прав останнього зазначеним актом позивачем до позову не додано.
Вказане свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено його права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
Суд зауважує, що доводи позивача про порушення прав, викладені в позові, є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, а вказує лише на не надання відповіді по суті його звернень, які були надані відповідачем у встановленому законом порядку, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Отже позивачем не наведено обґрунтувань та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем були порушені його права або інтереси, відповідачем були надані відповіді на звернення позивача, а зі змісту складеного акту вбачається, що акт складений відносно ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність предмету захисту у суді та фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
В той же час, встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 (адміністративне провадження №К/9901/38991/18) звернув увагу, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 р. у справі № 1340/4630/18.
У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до депутата Новгород-Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: депутат Новгород-Сіверської міської ради Лакози Юрія Васильовича (вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000).
Суддя В.В. Падій