08 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/10815/21
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2021 №Ф-1782-13, прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області; зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області вчинити дії щодо списання з особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки в розмірі 33000,00 грн, нарахованої на підставі вимоги про сплату боргу від 26.03.2021 №Ф-1782-13.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 33000,00 грн є протиправною, оскільки позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску 3 групи, сума єдиного внеску за 2020 рік у необхідному розмірі позивачем сплачено вчасно.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 10.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує, що позивачем подано Звіт за формою згідно з таблицею 1 Додатка 5 за 2020 рік із зазначенням типу «Початковий», в якому самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску та суму до сплати в розмірі 49195,30 грн. Пунктом 1 Порядку №435 передбачено, що у разі виявлення помилки у Звіті з ЄСВ до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. Зазначає, що у відповідача відсутні підстави для відображення в ІКП сум ЄСВ, самостійно нарахованих платником, як таких, що нараховані помилково.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій свою правову позицію підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку третьої групи.
Позивач 20.01.2021 подав "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" (додаток 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) за 2020 рік (а.с.22-23).
Проте в такому звіті помилково за вересень-грудень 2020 року зазначено самостійно визначену суму, на яку нараховується єдиний внесок та суму єдиного внеску більшу ніж ту, яку необхідно вказати, а саме у графах за вересень, жовтень, листопад та грудень місяці замість суми 5000 (п'ять тисяч) грн помилково вказано 50000 (п'ятдесят тисяч) грн, що потягло за собою нарахування невірної суми в графі «Сума нарахованого єдиного внеску»: 11000 (одинадцять тисяч) грн замість 1100 (однієї тисячі сто) грн.
Тому ІКП по строку сплати 09.02.2020 проведено суму до нарахування у розмірі 49195,30 грн.
Позивач 03.08.2021 звернувся до контролюючого органу із заявою з проханням визнати Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік від 20.01.2021 до відома та провести документальну перевірку/звірку ФОП ОСОБА_1 з метою виправлення допущеної технічної арифметичної помилки у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік від 20.01.2021 у додатку 5 Таблиця 1 (а.с.20).
Відповідач листом від 10.08.2021 №12225/6/25-01-2-07-17 повідомив позивачу, що у разі самостійного визначення платником бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах, а отже, для скасування Звіту за 2020 рік підстав немає (а.с.21)
У зв'язку з несплатою суми єдиного внеску контролюючим органом складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2021 №Ф-1782-13, згідно якої заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 33000,00 грн.
Вважаючи вище вказану вимоги протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктами 1 та 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний:
своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;
подавати звітність про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Нарахування єдиного внеску, згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 3 статті 7 Закону №2464-VІ передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 5 статті 8 Закону № 2464-VІ).
Отже фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно визначають суми, на які нараховується єдиний внесок.
За правилами, встановленими частиною 2 статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної податкової служби України, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначає Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511)(далі - Порядок № 435).
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 435 визначено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом є календарний рік.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку (пункт 2 розділу IV Порядку №435).
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу V Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.
Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.
У разі виявлення страхувальником або правонаступником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.
Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1-4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.
Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.
Тобто Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після спливу граничного терміну подання Звіту, а також самостійне виправлення помилок поданого до контролюючого органу Звіту в частині нарахованої суми єдиного внеску після закінчення строку подання такого Звіту.
Відповідно до пункту 2 розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 499), у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Тобто підставою для формування та направлення платнику єдиного внеску вимоги є факт не нарахування та/або несплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом № 2464-VI.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач 20.01.2021 подав "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" (додаток 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) за 2020 рік (а.с.22-23).
Проте при внесенні відомостей до колонок звіту позивачем було допущено технічну помилку.
Зокрема у колонках №3 та №4 таблиці 1 «сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації/самостійно визначена сума доходу/частка розподіленого доходу» та «сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини» позивачем у графах за вересень, жовтень, листопад та грудень місяці замість суми 5000 (п'ять тисяч) грн помилково вказано 50000 (п'ятдесят тисяч) грн, що потягло за собою нарахування невірної суми в графі «Сума нарахованого єдиного внеску»: 11000 (одинадцять тисяч) грн замість 1100 (однієї тисячі сто) грн
Водночас позивачем на підтвердження сплати єдиного соціального внеску за 2020 рік надано копії платіжних доручень від 17.04.2020 №78, від 16.07.2020 №79, від 10.09.2020 №81 та від 15.01.2021 №88 (а.с.25-28).
Таким чином, помилкове відображення позивачем у поданому Звіті за 2020 рік через некоректне заповнення у таблиці 1 бази, з якої нараховується єдиний соціальний внесок (при зазначенні суми проставленні зайвого 0 перед комою у числі), що в свою чергу призвело до помилкового визначення у цьому звіті сум єдиного внеску у більшому розмірі, ніж підлягало до сплати, не може бути підставою для формування вимоги про недоїмку, оскільки єдиний внесок за 2020 рік сплачено позивачем у повному обсязі.
Тобто відсутній факт несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску позивача, що, в свою чергу виключає настання для нього відповідальності, передбаченої Законом №2464-VI та необхідності формування вимоги з недоїмки за єдиним соціальним внеском.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було повідомлено відповідача про допущену помилку у поданому Звіті за 2020 рік та вживалися заходи щодо виправлення вказаної помилки.
Однак вказані обставини відповідачем при формуванні та надісланні спірних вимог про сплату боргу відповідачем залишені поза увагою.
Враховуючи, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду та зважаючи на те, що єдиною підставою для нарахування позивачу заборгованості по єдиному внеску слугувала допущена позивачем помилка у відображенні у Звіті за формою Д5 за 2020 рік у таблиці 1 суми доходу, на який нараховується єдиний внесок та, відповідно, суми єдиного внеску (числове значення містить зайвий "0"), але фактично позивачем сплачено суми єдиного внеску за звітний період у повному обсязі, суд дійшов висновку про безпідставність за встановлених обставин справи визначення позивачу суми недоїмки за єдиним внеском за спірними вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У свою чергу згідно частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Згідно частини 1 статті 138 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки у матеріалах справи відсутні акт прийому-передачі виконаних робіт та квитанція про оплату послуг за надання правової допомоги, тому вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 11000,00 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2021 №Ф-1782-13, прийняту Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області вчинити дії щодо списання з особового рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки в розмірі 33000 (тридцять три тисячі) грн 00 коп., нарахованої на підставі вимоги про сплату боргу від 26.03.2021 №Ф-1782-13.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 44094124).
Суддя В.В. Падій