08 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/10350/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Варвинської селищної ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.07.2021 «Про призупинення діяльності Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області».
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача про призупинення діяльності закладу освіти є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує право дітей на освіту за місцем проживання.
Суд ухвалою від 01.09.2021 відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Одночасно було встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що оскаржуване рішення було зумовлене рядом обставин, а саме: зверненням Відділу освіти Варвинської селищної ради, зменшенням кількості здобувачів освіти, економним та раціональним використанням бюджетних коштів. Дане рішення було прийнято більшістю голосів від загального складу ради, прийняттю якого передував і розгляд результатів проведених 07.07.2021 в селі Брагинці громадських слухань. Вказує, що процедура прийняття рішення жодним чином не порушена. Щодо повноважень ради, то власне пунктом 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві ради наділені повноваженнями приймати такі рішення.
Третя особа подала свої пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи на відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_1 як позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
У відповідності до протоколу громадських слухань від 01.07.2021 стосовно обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проекту рішення проголосували: проти 35 осіб.
29.07.2021 Варвинською селищною радою на 14 сесії восьмого скликання прийнято рішення №355 «Про призупинення діяльності Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області», яким призупинено діяльність Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, розташованого за адресою: вул. Київська, буд. 10, с. Брагинці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17610 (а.с.13).
Не погодившись із таким рішенням, позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
В той же час, за приписами статті 2 КАС України звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у звичайних законах України, право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з самого факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Отже обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З наведеного слідує, що позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб'єкта владних повноважень.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже обов'язковою передумовою розгляду позовної заяви по суті є визначення судом фактичної обґрунтованості тверджень позивача про наявність у останнього порушених відповідачем прав, свобод або законних інтересів.
В адміністративному позові позивачка вказує, що її діти повинні йти до 1-го та 2-го класу Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, натомість через протиправне рішення відповідача порушується законне право її дітей на освіту за місцем проживання, проте доказів порушення прав її дитини на освіту до позову позивачкою не додано.
Суд зауважує, що доводи позивачки про порушення прав, викладені в позові, є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на її конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, а вказує лише на порушення, допущені відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
Отже позивачкою не наведено обґрунтувань та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачка безпосередньо зазнала втручання в свої права внаслідок прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, та спричинення внаслідок цього суттєвого негативного впливу саме на права або інтереси її дітей в сфері освіти та завдання їй реальної шкоди, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді та фактично вказує на безпредметність заявленого позову.
В той же час, встановлення відсутності матеріально-правової заінтересованості позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 20.02.2019 у справі №522/3665/17 (адміністративне провадження №К/9901/38991/18) звернув увагу, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16, від 15.08.2019 р. у справі № 1340/4630/18.
У відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд зауважує, що у відповідності до частини 1 статті 32 Закону України від 16.01.2020 № 463-IX «Про повну загальну середню освіту» (далі - Закон № 463-IX) рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає засновник (засновники).
Мережа закладів загальної середньої освіти формується відповідно до законодавства з урахуванням соціально-економічної та демографічної ситуації, а також відповідно до культурно-освітніх та інших потреб територіальної громади та /або суспільства.
Рішення про утворення комунальних початкових шкіл, гімназій як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають міські, сільські, селищні ради.
Під час утворення закладу загальної середньої освіти засновник зобов'язаний враховувати вимоги ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.
Згідно частини 2 статті 32 Закону 463-IX у разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов'язаний забезпечити учням можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти на відповідному рівні освіти.
Реорганізація, зміна типу, ліквідація закладу загальної середньої освіти у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення.
У разі реорганізації чи ліквідації закладу загальної середньої освіти засновник зобов'язаний забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити здобуття загальної середньої освіти.
Відповідно до положень частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування України» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 4 статті 10 Закону №280/97-ВР визначено, що порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
Згідно з статтею 13 Закону №280/97-ВР територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
01.07.2021 проведено громадські обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проекту рішення.
У відповідності до протоколу громадських слухань під час обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проекту рішення наголошено на: зменшення учнівського контингенту; високу вартість утримання одного учня, високу вартість утримання будівель і споруд, забезпечення їх технічного, протипожежного, санітарно-гігієнічного стану згідно вимог законодавства; наявність школи, яка поряд для підвозу учнів на навчання - Озерянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, відстань - 7 км; питання придбання нового автобуса.
Абзацом 2 пункту 30 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.
За змістом частини 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Частиною 5 статті 59 Закону №280/97-ВР регламентовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Як вбачається із протоколу від 29.07.2021 №12 засідання 14 сесії восьмого скликання Варвинської селищної ради загальний (кількісний) склад ради 26 депутатів, відповідно до списку зареєстровано 22 депутати. За прийняття рішення «Про призупинення діяльності Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області» проголосувало 15 осіб, в тому числі і міський голова, а отже воно прийняте з дотриманням Закону №280.
Посилання позивачки щодо не проведення громадських слухань з винесенням питання про призупинення навчального закладу спростовуються Протоколом громадського обговорення питання щодо припинення діяльності (ліквідації) Брагинцівського закладу загальної середньої освіти І ступеня Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області та обговорення відповідного проекту рішення, оскільки громадські обговорення проекту рішення відбулись, а отже й відповідачем забезпечено право жителів громади на висловлення думки та зауважень з цього приводу.
Згідно статті 28 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 і підписану Українською РСР 21.02.1990, ратифікованою постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 27.02.1991 №789-XII «Про ратифікацію Конвенції про права дитини», держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:
а) вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту;
b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;
с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;
d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;
е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.
Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв'язку особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.
Відповідно до статті 2 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997), нікому не може бути відмовлено у праві на освіту. Держава при виконанні будь-яких функцій, узятих нею на себе в галузі освіти і навчання, поважає право батьків забезпечувати таку освіту і навчання відповідно до їхніх релігійних і світоглядних переконань.
За приписами статті 4 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII) держава забезпечує, зокрема, безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної); розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), відповідно до законодавства. Право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти. Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону Закон № 463-IX в Україні створюються рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти. Кожному забезпечується доступність та якість повної загальної середньої освіти. Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя. Здобуття профільної середньої освіти гарантується за академічним або професійним спрямуванням. Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на його зміну, а також на здобуття освіти на інших рівнях освіти. Іноземці та особи без громадянства здобувають повну загальну середню освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.
Позивачка обґрунтовує позов тим, що оскаржуване рішення напряму впливає на конституційне право її дитини на освіту, зокрема в розрізі принципу доступності освіти.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України у справі про офіційне тлумачення положень частини 3 статті 53 Конституції України (справа про доступність і безоплатність освіти, рішення 5-рп/2004 від 04.03.2004), роз'яснив, що слід розуміти під цими поняттям.
При тлумаченні терміну "доступність" стосовно освіти в державних і комунальних навчальних закладах слід виходити із граматичного визначення слова "доступність" як "доступ для всіх отримати, користуватись, придбати щось", "відповідність силам, здібностям, можливостям кого-небудь".
Системний аналіз положень Конституції України, в яких вживається термін "доступність", дає підстави для висновку, що поняття "доступність освіти" у частині 3 статті 53 Конституції України означає створення державою можливостей для реалізації права людини на освіту. При цьому необхідно зазначити, що доступність дошкільної і загальної середньої освіти є гарантією права кожного на здобуття такої освіти, якому кореспондує обов'язок держави забезпечити реалізацію цього права. Доступність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах полягає у створенні державою відповідних умов для їх функціонування і розвитку, за яких особа змогла б реалізувати своє право на здобуття вищої освіти на основі конкурсного відбору, з урахуванням своїх здібностей та інтересів у вільному виборі типу вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності, профілю навчання.
Таким чином виходячи із змісту поняття "доступність", яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, Конституційний Суд України вважає, що доступність освіти за конституційно-правовим смислом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.
Відтак сам факт ускладнення доступу дітей до навчальних закладів дітей в силу віддаленості не може вказувати на порушення права дитини на освіту, зокрема її доступності.
Факту відмови відповідачем у праві на освіту дитині позивачки судом не встановлено.
Більше того наказом директора Озерянського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Варвинської селищної ради від 30.08.2021 «Про зарахування учнів до школи на підставі поданих заяв» дітей позивача зараховано до списку учнів школи, на підставі заяви позивачки від 30.08.2021, яка прибула на навчання з Брагинцівського ЗЗСО І ступеня.
Отже право на освіту дитини позивачки реалізовано в іншому закладі освіти на території Варвинської територіальної громади.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 КАС України).
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для розподілу між сторонами судових витрат, згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в позові відмовлено.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ освіти Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції .
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Варвинська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області (вул. Шевченка, 38, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600, код ЄДРПОУ - 04412372).
Третя особа - Відділ освіти Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (вул.Пилипенка, 3, смт.Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600, код ЄДРПОУ 42010629).
Повне рішення суду складено 08.11.2021.
Суддя Л.О. Житняк