Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 266/6007/20
провадження № 61-10460 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Мале приватне підприємство «Галакс», товариство
з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Регалс»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ліквідатора Малого приватного підприємства «Галакс» арбітражного керуючого Новика Євгенія Миколайовича на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 лютого 2021 року
у складі судді Шишиліна О. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є., Пономарьової О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , треті особи: Мале приватне підприємство «Галакс» (далі - МПП «Галакс»), товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство «Регалс» (далі - ТОВ СП «Регалс»), про стягнення безпідставно набутого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10 серпня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг,
за умовами якого останній мав завершити переговори з МПП «Галакс» про придбання ТОВ СП «Регалс» нерухомого майна, а саме: будівлі літ. «Н-4» з прибудовами, загальною площею 8 080,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за 6 757 122,00 грн, та будівлі літ. «А-4»
з прибудовами, загальною площею 3 527,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , за 3 501 661,00 грн; провести відповідні розрахунки з власником указаного майна та завершити переговори
про придбання 98,54 % статутного фонду ТОВ СП «Регалс»
за 1 741 217,00 грн (пункт 1.1 договору).
На виконання цього договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 12 000 000,00 грн, що підтверджується актом прийому передачі грошових коштів від 10 серпня 2012 року.
Зазначала, що строк дії цього договору закінчився у 2017 році, однак він виконаний лише у частині придбання 98,54 % статутного фонду ТОВ СП «Регалс» за 1 741 217,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути
з ОСОБА_2 на її користь 10 258 783,00 грн безпідставно набутих грошових коштів, а також 9 316 748,12 грн процентів за користування ними на підставі частини другої статті 1214 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 22 лютого 2021 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1
не довела наявності підстав для застосування положень частини першої статті 1212 ЦК України, оскільки відповідач не здійснив безпідставне збагачення за рахунок отриманих коштів, а розпорядився ними
за призначенням, обумовленим умовами укладеного між сторонами договору.
Суд першої інстанції вважав доведеним факт передачі ОСОБА_2
на виконання зобов'язань за договором від 10 серпня 2012 року грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн ОСОБА_3 , який на той час був ліквідатором МПП «Галакс» та представником співзасновника ТОВ СП «Регалс» Юзефа Климчука, а також факт внесення ОСОБА_3 коштів
у розмірі 10 258 783,00 грн у касу МПП «Галакс» як передоплату за продаж будівель літ. «Н-4» та «А-4» з прибудовами, що підтверджується прибутковим ордером від 05 вересня 2012 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ліквідатора МПП «Галакс» арбітражного керуючого Новика Є. М. залишено без задоволення.
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 22 лютого 2021 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, відповідач не заперечував отримання грошових коштів від позивача на його виконання та розпорядився ними за призначенням. Тобто відповідач
не здійснив безпідставного збагачення за рахунок отриманих грошових коштів.
Суд апеляційної інстанції вказав, що акт приймання-передачі грошових коштів від 10 серпня 2012 року є належним доказом у справі і підтверджує факт передання коштів від позивача до відповідача, а також визнав непереконливими доводи апеляційної скарги щодо фіктивності укладеного між сторонами договору та відсутності оплати на його виконання.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував обставини, встановлені судами господарської юрисдикції під час розгляду справ: № 905/1921/13,
№ 905/5579/13, № 5006/27/69б/2012, щодо відсутності оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна та недійсності результатів аукціону
з продажу нерухомого майна, так як позивач і відповідач не брали у них участі, а встановлені судами обставини не свідчать про невиконання відповідачем умов договору про надання послуг від 10 серпня 2012 року.
Відповідач не заперечував отримання грошових коштів від позивача, інші докази, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що він розпорядився ними за призначенням, підтвердженням чого є розписка ОСОБА_3 - ліквідатора МПП «Галакс», від 05 вересня 2012 року. Справжність підпису останнього у цій розписці та відбиток печатки МПП «Галакс», якою завірено його підпис, підтверджено висновком почеркознавчої експертизи від 12 серпня 2013 року № 572, проведеної
за матеріалами кримінального провадження № 42013050290000081.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ліквідатор МПП «Галакс» арбітражний керуючий Новик Є. М. просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та змінити рішення районного суду шляхом виключення із його мотивувальної частини встановлення судом наступних фактів: отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн за договором про надання послуг від 10 серпня 2012 року; отримання 05 вересня 2012 року ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн для внесення їх до каси МПП «Галакс»; отримання 05 вересня 2012 року МПП «Галакс» у касу
від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 10 258 783,00 грн.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 266/6007/20 із Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області. Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року відмовлено
у задоволенні клопотання заявника касаційної скарги про розгляд справи
в судовому засіданні з повідомленням сторін. Справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували, що заявлений ОСОБА_1 позов носить штучний характер, він необґрунтований та безпідставний. Встановлюючи факт отримання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та МПП «Галакс» грошових коштів, суди попередніх інстанцій виходили із статей 81, 82
ЦПК України, проте належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.
Вказує, що 06 вересня 2012 року між МПП «Галакс», в особі ліквідатора
Симонова А. Л., та приватним підприємством «Дімітрус» (далі - ПП «Дімітрус») було укладено два договори купівлі-продажу: № 2655 та № 2658, за умовами яких продавець передає у власність покупцю будівлі літ. «Н-4» та «А-4» з прибудовами відповідно. Проте, судовими рішеннями у справах
№ 905/1921/13 та № 905/5579/13 встановлено відсутність будь-якої оплати за вищевказаними договорами купівлі-продажу нерухомого майна,
яке в свою чергу було предметом договору про надання послуг
від 10 серпня 2012 року. Рішенням Господарського суду Донецької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 905/6820/13 визнано за МПП «Галакс» право власності на будівлю, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , та встановлено незаконність вибуття нерухомого майна із власності боржника. У справі № 5006/27/69б/2012 Східним апеляційним господарським судом у постанові від 15 грудня 2020 року визнано недійсним результати аукціону з продажу майна банкрута МПП «Галакс».
Вважає, що преюдиційні обставини, встановлені у вказаних судових рішеннях, мають вирішальне значення для розгляду даної справи,
що помилково не враховано судами попередніх інстанцій. У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Наголошує, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин передачі грошових кошті за договором про надання послуг від 10 серпня 2012 року, що беззаперечно свідчить про його фіктивність та укладення
з метою встановлення у судовому порядку фактів та обставин, яких
у дійсності не існувало.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами, а тому просить залишити касаційну скаргу
без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому у серпні 2021 року до Верховного Суду, ТОВ «СП «Регалс» просить залишити касаційну скаргу
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Товариство зазначає, що судові рішення у вказаних заявником справах
не є преюдиційними, так як позивач і відповідач не брали участі у розгляді цих господарських справ. При цьому встановлені судами обставини
не спростовують факт отримання ліквідатором МПП «Галакс» грошей
у касу підприємства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
було укладено договір про надання послуг (а. с. 11-12, т. 2).
Предметом цього договору, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1
є зобов'язання ОСОБА_2 провести фінансовий розрахунок:
з МПП «Галакс» по придбанню нерухомого майна у розмірі: 6 757 122,00 грн у рахунок оплати за будівлю літера «Н-4» з прибудовами, загальною площею 8080,1 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,
та 3 501 661,00 грн у рахунок оплати за будівлю літера «А-4» з прибудовами, загальною площею 3 527,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; з ТОВ СП «Регалс» у розмірі 1 741 217,00 грн у рахунок сплати за 98,54 % статутного фонду ТОВ СП «Регалс», а всього на суму 12 000 000,00 грн.
Актом прийняття-передачі грошових коштів за договором, відповідач підтвердив отримання грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн
(а. с. 13, т. 2).
З розписки ОСОБА_3 від 05 вересня 2012 року, який займав посаду ліквідатора МПП «Галакс» та був представником співзасновника
ТОВ СП «Регалс» Юзефа Климчука, вбачається, що він отримав
грошові кошти у розмірі 12 000 000,00 грн:
- 6757122,00 грн у рахунок оплати за будівлю літера «Н-4» з прибудовами Н1-1, Н3-1, загальною площею 8080,1 кв.м, розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- 3 501 661,00 грн у рахунок оплати за будівлю літера «А-4» з прибудовою А3-1, загальною площею 3 527,3 кв. м, розташовану за адресою:
АДРЕСА_2 ;
- 1 741 217,00 грн, у рахунок придбання ОСОБА_2 98,54 % статутного фонду ТОВ СП «Регалс» і розрахунку з ОСОБА_4
згідно із заявою останнього про вихід з кола засновників ТОВ СП «Регалс» (а. с. 18, т. 2).
Справжність підпису особи ОСОБА_3 на вказаній розписці та відбиток печатки МПП «Галакс», якою завірено підпис ліквідатора МПП «Галакс» ОСОБА_3 , підтверджено висновком почеркознавчої експертизи
від 12 серпня 2013 року № 572, проведеної за матеріалами кримінального провадження № 42013050290000081 у відношенні ОСОБА_3 ,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтею 219 КК України (доведення до банкрутства), частини першої статті 366
КК України (службове підроблення) (а. с. 19-24, т. 2).
З корінця прибуткового ордера від 05 вересня 2012 року вбачається,
що МПП «Галакс» прийняв у касу від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 10 258 783,00 грн, як передоплату за продаж будинків «Н-4» та «А-4»
(а. с. 25, т. 2).
Суд апеляційної інстанції не врахував обставини, встановлені судами
при розгляді господарських справ: № 905/1921/13, № 905/5579/13, № 5006/27/69б/2012, оскільки позивач та відповідач не брали участі у цих справах, пославшись на частину четверту статті 82 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ліквідатора МПП «Галакс» арбітражного керуючого
Новика Є. М. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
У справі, яка переглядається, спір стосується стягнення безпідставно набутого майна.
Позивачем та відповідачем у справі є фізичні особи.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)
без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку,
що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм Глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову
до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі
№ 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), у постанові Верховного Суду
від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження
№ 61-38890св18).
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна, виходили із того, що між сторонами було укладено договір про надання послуг і відповідач отримав грошові кошти для проведення розрахунків з МПП «Галакс», ліквідатор МПП «Галакс» та представник засновника ТОВ СП «Регалс» Симонов А. Л. отримав від відповідача грошові кошти, МПП «Галакс» прийняв у касу грошові кошти. Тобто судами зроблено висновки, у тому числі, на підставі встановлених ними обставин,
які стосуються третьої особи.
При цьому суди послалися на норми процесуального закону, які стосуються принципу змагальності сторін та встановлюють їх обов'язок доказування
та подання доказів (статті 12, 81 ЦПК України).
Разом із цим, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог
і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня
2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку
та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів,
а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані
або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».
В апеляційній скарзі (а. с. 158-164, т. 1) ліквідатор МПП «Галакс» арбітражний керуючий Новик Є. М. оскаржував рішення суду першої інстанції не по суті відмови у позові, а щодо мотивів судового рішення, зокрема, просив змінити рішення районного суду шляхом виключення із його мотивувальної частини встановлених судом фактів: отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн за договором про надання послуг від 10 серпня 2012 року; отримання 05 вересня 2012 року ОСОБА_3 від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 12 000 000,00 грн для внесення їх до каси МПП «Галакс»; отримання 05 вересня 2012 року МПП «Галакс» у касу
від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 10 258 783,00 грн.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції,
не врахував обставини, встановлені судами під час розгляду інших судових справ (№ 905/1921/13, № 905/5579/13, № 5006/27/69б/2012), оскільки позивач та відповідач не брали в них участь, а обставини, які у них встановлені, не свідчать, про невиконання відповідачем умов договору
про надання послуг від 10 серпня 2012 року.
Відповідно до частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі,
що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Пославшись на цю норму процесуального права, суд виходив виключно із того, що позивач і відповідач не брали участь у вказаних господарських справах, але не врахували таке.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду,
що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися
і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
При цьому на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року
у справі № 662/397/15-ц, провадження № 14-20цс21).
Заявник касаційної скарги вказує, що у наведених ним господарських справах брали участь треті особи, які зазначені у цій справі, а предметом розгляду цих справ було, у тому числі, оспорювання правочинів,
які стосуються спірного нерухомого майна. Тобто судами у цих справах встановлено преюдиційні обставини, які мають правове значення для правильного вирішення даного спору.
Так, у справі № 905/1921/13 задоволено позов МПП «Галакс» до ТОВ СП «Регалс», третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк Форум», про розірвання договору купівлі-продажу будівлі, загальною площею
8 080,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і розірвано відповідний договір. При цьому встановлено преюдиційні факти щодо відсутності оплати за договором купівлі-продажу майна.
У справі № 905/6820/13 судом визнано за МПП «Галакс» право власності
на вищевказану будівлю.
У справі № 905/5579/13 визнано недійсним договір купівлі-продажу
від 06 вересня 2012 року № 2655, укладений між МПП «Галакс»
та приватним підприємством «Дімітрус», предметом якого була нежитлова будівля, загальною площею 3 527,3 кв. м, розташована по АДРЕСА_2 .
Також заявник посилався на преюдиційні обставини, встановлені Східним апеляційним господарським судом у постанові від 15 грудня 2020 року
у справі № 5006/27/69б/2012 (905/748/20), а саме: визнано недійсними результати аукціону, який відбувся 11 липня 2012 року, з продажу майна банкрута МПП «Галакс» (спірні будівлі).
Визнавши відповідні доводи апеляційної скарги непереконливими, апеляційний суд одночасно погодився з судом першої інстанції у частині встановлення фактів та обставин, які стосуються третьої особи, а не сторони у справі.
При цьому, встановлюючи певні преюдиційні факти при відмові у позові, суд повинен зважати на те, що такі обставини будуть мати преюдиційне значення для інших спорів. А тому неможливо їх встановлювати при відмові у позові, коли цього не вимагають обставини конкретної справи. А, якщо ці факти слід встановити, то суд зобов'язаний у порядку, визначеному ЦПК України, залучити до участі у справі осіб, яких цей преюдиційний факт стосується, оскільки він має правовстановлюючий характер.
У разі подолання преюдиції (частина четверта статті 82 ЦПК України) позивач повинен довести, а суд установити ці обставини. У справі, яка переглядається, це стосується факту отримання ОСОБА_2 грошових коштів, отримання ОСОБА_3 і в якості кого від діяв
від ОСОБА_2 грошових коштів, передачі ОСОБА_3 у касу МПП «Галакс» грошових коштів тощо.
Таких належних і допустимих доказів позивач не надала, суд їх
не установив, що позбавляє Верховний Суд у силу його процесуальних повноважень і меж розгляду справи судом касаційної інстанції ухвали судове рішення по суті спору.
Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає, що зроблені судами попередніх інстанцій висновки є передчасними.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не встановив усіх фактичних обставин справи та у порушення вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи.
Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи
на новий розгляд є порушення норм процесуального права,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ліквідатора Малого приватного підприємства «Галакс» арбітражного керуючого Новика Євгенія Миколайовича задовольнити частково.
Ршення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 22 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду
від 26 травня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк