08 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/7662/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В. П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021
зі справи № 910/7662/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго»
до Підприємства
про стягнення 12 479 721,68 грн.,
27.09.2021 (згідно з відміткою «Укрпошта експрес») Підприємство звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду з касаційною скаргою від 24.09.2021 № 15/4123, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Підприємства, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з урахуванням такого.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.07.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відмовлено Підприємству у відстроченні сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 270, 00 грн., надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги (десять днів з дня вручення ухвали). 03.09.2021 Підприємством повторно заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення постанови апеляційним судом, у зв'язку скрутним фінансовим становищем.
Оскаржуваною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021, відмовлено Підприємству у задоволенні повторного клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу Підприємства на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.07.2021 повернуто скаржнику.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції керувався частиною другою статті 260 та частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на відсутність підстав та умов, передбачених статтями 6, 8 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) для відстрочення сплати Підприємству судового збору суперечить пункту 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 зі справи № 0940/2276/18 та постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2017 у справі № 905/89/17.
Оскільки відповідно до статті 129 Конституції України як однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з неможливістю сплатити судовий збір, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати.
Статтею 260 ГПК України передбачено підстави залишення апеляційної скарги без руху та її повернення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 3674, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину - інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже суд, враховуючи майновий стан сторони, наділений правом відстрочити сплату судового збору: 1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або
2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Із системного аналізу змісту норм вказаної статті убачається, що норми пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 постанови від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зазначила, що «юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату…».
Оскільки предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, а тому і підстав для відстрочення сплати судового збору у цій справі немає.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 21.06.2017 зі справи № 905/89/17 відхиляються судом, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За змістом частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 абзацу першого частини другої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 зі справи № 910/7662/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко