18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 925/1021/19
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Романенко Л.В., за участі представників сторін:
від позивача: Беленкова В.В. адвокат за довіреністю;
від відповідача: Лук'яненко Г.О. - за довіреністю;
від третьої особи Смілянської міської ради: не з'явився;
від третьої особи АТ "Укртрансгаз": Пахомова О.А. адвокат за довіреністю;
від ДВС : не з'явився;
розглянувши заяву Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (м.Черкаси) до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (м. Сміла, Черкаська область) про стягнення 16 087 619,90 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16 087 619,90 грн., як частини вартості природного газу за листопад 2018 за наслідками відбору відповідачем енергоресурсу при відсутності у нього підтверджених обсягів природного газу від постачальників газу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 (а.с. 28-40, том 2) позов задоволено повністю та стягнуто з Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (ідентифікаційний код 33648312, м. Сміла, Черкаська область, вул. В'ячеслава Чорновола, 72-А) на користь Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (ідентифікаційний код 03361402, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 142) --- 16 087 619,90 грн. основного боргу та 241 314,30 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 (а.с. 231-245, том 2) рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2020 були видані накази від 21.07.2020 (а.с. 249-250, том 2).
18.10.2021 судом зареєстровано заяву № 1636 від 13.10.2021 комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
У відповідності до ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
В ході розгляду заяви представник заявника-відповідача заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню підтримав повністю та просить суд її задовольнити.
Представники АТ "Укртрансгаз" та Смілянської міської ради підтримують позицію відповідача.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечує і вважає, що з підстав, вказаних заявником, зобов'язання відповідача перед позивачем не припиняються.
Заслухавши доводи та пояснення представників всіх учасників справи і дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви КП "Смілакомунтеплоенерго" слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Рішення у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості було обґрунтовано такими обставинами:
- відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами, що в листопаді 2018 стосовно спірного обсягу газу жодним постачальником газу не було підтверджено обсягів природного газу для потреб відповідача;
- споживання 1075.384 тис. куб.м. газу не було врегульовано відповідачем із жодним постачальником, тому цей обсяг газу був віднесений оператором ГТС (АТ «Укртрансгаз») на неврегульовані обсяги небалансу на ПАТ «Черкасигаз».
- судом досліджено, що для правомірності застосування позивачем формули, передбаченої положеннями п.4 гл.5 розділу IV Кодексу ГРМ повинні мати місце такі обставини: несанкціонований відбір споживачем природного газу; неврегульованість споживачем небалансу обсягу несанкціонованого відбору газу за процедурами, визначеними кодексом ГТС; віднесення такого обсягу газу оператором ГТС на оператора ГРМ; наявність щомісячної публікації оператором ГРМ на своєму веб-сайті інформації про ціну закупівлі газу для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат та період її дії;
Згідно п.3.1 договору та п.1 гл.5 Розділу VI Кодексу ГРМ санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюються споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу природного газу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.
Відповідно до п.4 гл.5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Якщо за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом ГТС, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за відповідною формулою.
При цьому судом було встановлено, що для застосування у формулі необхідна лише ціна газу, а не докази фактичного придбання та отримання такого газу у певному місяці позивачем, як оператором ГРМ.
Позивач для розрахунків ціни позову у даній справі повинен застосовувати саме формулу з пункт 4 глави 5 розділу VI Кодексу ГТМ, яким врегульовано взаємовідносини сторін спору, а не вартість послуги балансування, за якою кошти за цю послугу за наслідками несанкціонованого відбору газу третя особа стягує з позивача в іншому судовому провадженні.
Відносини позивача та третьої особи з приводу транспортування природного газу та надання послуг балансування врегульовані укладеним між ними договором № 1512000718 транспортування природного газу від 17.12.2015.
Позивачем та третьою особою визнається, що борг за послугу балансування несанкціоновано відібраного відповідачем газу у листопаді 2018 з позивача на користь АТ "Укртрансгаз" стягнуто за судовим рішенням у справі № 925/1112/19.
Отже між всіма учасниками справи виникли самостійні відносини щодо компенсації вартості несанкціоновано відібраного відповідачем газу, про що вказано у п.4 гл.5 розд.УІ Кодексу ГРМ.
Спірна вартість обсягу несанкціонованого відбору споживачем природного газу на підставі формули пункту 4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, не є санкцією, не є збитками, оскільки за своїм правовим змістом це є компенсація (відшкодування) оператору ГРМ вартості обсягів газу, несанкціоновано відібраного споживачем, про що прямо вказано у пункт 4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
За правилами ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
До передбачених законом підстав припинення зобов'язання глава 50 ЦК України відносить :
- Припинення зобов'язання виконанням (ст. 599 ЦК)
- Припинення зобов'язання переданням відступного (ст. 600 ЦК)
- Припинення зобов'язання зарахуванням (ст. 601)
- Припинення зобов'язання за домовленістю сторін (ст. 604)
- Припинення зобов'язання прощенням боргу (ст. 605)
- Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606)
- Припинення зобов'язання неможливістю його виконання (ст. 607)
- Припинення зобов'язання смертю фізичної особи (ст. 608)
- Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609).
Суд вважає, що доказів існування таких обставин заявником в справу не подано.
Згідно судового рішення у даній справі з відповідача на користь позивача було стягнуто 16 087 619,90 грн. як частину нарахованого основного боргу та 241 314,30 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Суд відхиляє доводи відповідача, що ним станом на час розгляду заяви вже сплачено позивачу 241 314,30 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, оскільки платіжного доручення, засвідченого банком про сплату цих коштів суду не подано.
Акт звірки розрахунків між сторонами із вказівкою про здійснення такого платежу відповідачем на користь позивача не є належним доказом, оскільки Акт звірки розрахунків не є первинним документом, що належним чином відображає зміст господарської операції за правилами ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
У постанові КГС ВС від 11.10.2021 у справі № 910/19454/20 (№ в ЄДРСР 100456095)викладено таку правову позицію: Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Сплату відповідачем позивачу коштів в сумі 241 314,30 грн. на відшкодування сплаченого судового збору представник позивача заперечив.
З цих підстав є неможливим визнання виконавчого документу у справі таким, що не підлягає виконанню повністю.
Судом вже було вказано, що при вирішенні спору було встановлено, що позивач стягнув з відповідача вартість обсягу несанкціонованого відбору відповідачемм як споживачем природного газу за формулою пункту 4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
При цьому з позивача на користь третьої особи було стягнуто вартість послуги балансування, яку визначив АТ "Укртрансгаз" для позивача у відповідності до умов договору №1512000718 транспортування природного газу від 17.12.2015 між ними за несанкціонований і не врегульований відбір відповідачем газу і ці нараховані суми коштів є різними за своїм розміром і порядком розрахунку. Такі взаємовідносини учасників справи стосуються одного і того ж факту несанкціонованого відбору відповідачем газу в період листопада 2018 року.
Всіма учасниками справи визнається, що за позовом у даній справі ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" мало право на стягнення більше 30 млн. грн. компенсації, однак заявило позов на стягнення лише частини цієї суми в розмірі 16 087 619,90 грн.
Зі свого боку представники позивача та третьої особи АТ "Укртрансгаз" повідомили суд про сплату позивачем на користь цієї третьої особи коштів, які нараховані та стягнуті як вартість послуги балансування, яку визначив АТ "Укртрансгаз" для позивача за несанкціонований і неврегульований відбір відповідачем газу (рішення у справі № 925/1112/19). Однак в частині стягнення коштів справа ще перебуває на новому розгляді в Господарському суді Черкаської області.
Заявник в обґрунтування настання підстав, які свідчать про припинення зобов'язання відповідача перед позивачем сплачувати 16 087 619,90 грн. основного боргу в справі № 925/1021/19 вказує на прийняття Закону України № 1730 від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Частиною 2 ст. 8 цього Закону встановлено, що підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Даною нормою вказаний Закон доповнено згідно із Законом від 14.07.2021 р. N 1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
На підставі даної норми відповідач вважає, що кошти, які присуджені до стягнення з нього на користь позивача АТ "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" він, як боржник повинен напряму сплачувати на користь АТ "Укртрансгаз", який стає новим кредитором, а зобов'язання перед позивачем при цьому припиняються в силу прямої норми ст. 8 Закону України № 1730 від 03.11.2016.
Суд не погоджується з такою позицією, виходячи з наступного:
- ст. 8 Закону України № 1730 від 03.11.2016 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", встановлюючи зобов'язання боржників сплачувати кошти на користь особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи, однак прямо не вказує про припинення зобов'язання боржників за рішеннями судів на користь постачальників газу, які вже відбулися з приводу боргів, які регулюються даним законом.
- ні Закон № 1730 від 03.11.2016, ні заявник не вирішує питання про заміну кредитора у зобов'язанні за рішенням суду у справі № 925/1021/19 для припинення зобов'язання відповідача перед позивачем з підстав, що така заміна настає в силу прямої норми ст. 8 Закону України № 1730 від 03.11.2016. Якщо саме такий наслідок (на думку відповідача) випливає із ст. 8 Закону України № 1730 від 03.11.2016, то спірне питання між сторонами не підлягає вирішенню через визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а вирішується через заміну кредитора у зобов'язанні;
- заявник не подав суду доказів, що він у жовтні 2021 вже сплатив на користь АТ "Укртрансгаз" один платіж із 72 місячних платежів згідно ст. 8 Закону України № 1730 від 03.11.2016. Цей платіж одночасно міг би свідчити про фактичне виконання зобов'язання відповідачем за позивача перед АТ "Укртрансгаз" в іншій справі № 925/1112/19, де третя особа стягнула кошти із позивача як вартість послуг балансування. За такими сплаченими щомісячними платежами можливе поступове припинення зобов'язання відповідача перед позивачем у справі № 925/1021/19, і це б врегульовувало майнові відносини одночасно всіх учасників даного спору, які випливають з однієї обставини несанкціонованого відбору газу відповідачем.
- оскільки стосунки сторін спору та АТ "Укртрансгаз" стосуються компенсації вартості газу, який несанкціоновано був відібраний відповідачем у листопаді 2018, то цим учасникам справи обов'язково слід вирішувати питання про одночасну взаємну сплату коштів та припинення зобов'язань, які виникли між учасниками справи за результатами стягнення боргу з відповідача на користь позивача як вартості обсягу несанкціонованого відбору природного газу та стягнення з позивача на користь третьої особи АТ "Укртрансгаз" вартості послуги балансування. Без вирішення даного питання позивач залишається зобов'язаною особою перед АТ "Укртрансгаз" без компенсацій його витрат з боку відповідача, або АТ "Укртрансгаз" отримає подвійну компенсацію за рахунок позивача та відповідача у справі.
Суд вважає, що положення ст. 328 ГПК України можуть бути застосовані для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, лише у випадку, якщо між сторонами немає ніякого спору з приводу припинення зобов'язання і подані суду докази беззаперечно вказують на відсутність будь-яких подальших підстав для стягнення боргу.
В даному ж випадку між учасниками справи в ході розгляду заяви знову виникає спір про право на стягнення суми коштів для компенсації витрат вартості газу, несанкціоновано відібраного відповідачем у листопаді 2018 року та її розмір за окремо існуючими та підтвердженими судовими рішеннями зобов'язаннями перед позивачем та АТ "Укртрансгаз".
Компенсаційні кошти для їх стягнення окремо на користь позивача та АТ "Укртрансгаз" мають різне вартісне вираження, різний спосіб нарахування і тому слід ще додатково досліджувати ступінь припинення кожного такого зобов'язання у правовідносинах позивача, відповідача та АТ "Укртрансгаз", якщо між цими особами на виконання судових рішень вже відбулися часткові сплати боргу.
Відомості про такі розрахунки між трьома вказаними особами до суду в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що підлягає виконанню - не подавалися. Висновки з даного питання суд зробити не може.
Без вирішення даного питання права ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" та АТ "Укртрансгаз" як кредиторів та учасників відносин, будуть порушеними.
На підставі викладеного, враховуючи особливості взаємовідносин учасників справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви КП "Смілакомунтеплоенерго" № 1636 від 13.10.2021 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 328 ГПК України. -
Відмовити комунальному підприємству "Смілакомунтеплоенерго" у задоволенні заяви № 1636 від 13.10.2021 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Повний текст ухвали складено 06 листопада 2021
Суддя Н.М. Спаських