Єдиний унікальний № 336/4055/21 Головуючий в 1 інст. Савеленко О.А.
Провадження № 33/807/742/21 Доповідач в 2 інст. - Рассуждай В.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
28 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі захисника - адвоката Никоненка О.О., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Никоненка О.О. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 1 жовтня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір, -
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 18 травня 2021 року о 21 годині 18 хвилин в м. Запоріжжі по вул. Героїв 55 бригади, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «БМВ 3181», д.н. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, підтверджено висновком лікаря нарколога №2614 від 18 травня 2021 року, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України.
В апеляційній скарзі сторона захисту, вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що районний суд не прийняв до уваги те, що на відеозаписі не вбачається, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом. Відеозаписом не підтверджується, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом. Через деякий час, ОСОБА_1 перебуває за кермом, оскільки він шукав водійські права.
Суд першої інстанції не оцінив доводів, що ОСОБА_1 вийшов з автомобіля з місця пасажира та сів на місце водія лише для того, що б взяти документи.
Під час розгляду справи, суд послався на рапорт працівника поліції. Але в рапорті йдеться про зупинку водія 19 травня 2021 року, в інших документах події відбулися 18 травня 2021 року.
У висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 18 травня 2021 року, у розділі 10 «а» вказано, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння. В лапках зазначено - марихуана.
Тобто, на думку лікаря, ОСОБА_1 перебуває під впливом наркотичного засобу, але постановою КМУ №770 від 06 травня 2000 року «марихуана» не зазначена.
Крім того, апелянт вказує, що висновок медичного огляду містить підпис, але не містить прізвища, імені та по-батькові особи, яка його підписала.
На вказану обставину, суд першої інстанції не звернув увагу.
Також посилається на те, що суд взяв до уваги факт притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44 КУпАП. Апелянт вважає, що суд не мав таких правових підстав для обґрунтування судового рішення.
Просить суд апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст.280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 , та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст.ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Апеляційний суд зазначає, що відповідно до вимог п. 2.9(а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 , за встановлених суддею місцевого суду обставин, у порушенні вимог п. 2.9 «а» ПДР України доводиться такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 18.05.2021 року, яким інкримінується ОСОБА_1 , що він керував транспортним засобом д.н. НОМЕР_1 , у м. Запоріжжі, вул. Героїв 55 бригади, в стані наркотичного сп'яніння, підтвердженим висновком лікаря нарколога №2614 від 18.05.2021 року, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України (а.с.1);
- направленням на огляд (а.с.3), з якого вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння;
- висновком медичної установи (а.с.4), яким встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння (марихуана);
- оптичним носієм інформації у вигляді СД-диску, на якому записані відеозаписи правопорушення.
Суд апеляційної інстанції частково відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, твердження захисника про відсутність доказів керування автомобілем, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Враховуючи викладене та матеріали справи, суд в противагу доводам апеляційної скарги апелянта встановив: ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу не заперечував, що він був водієм, надав відомості працівникам поліції про свій транспортним засіб та документи, які підтверджуються право керування автомобілем; інших доказів, які б могли свідчити, що не гр. ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем під час адміністративного розслідування не було встановлено, як і під час судового розгляду.
Вказане свідчить про те, що під час події гр. ОСОБА_1 здійснював керування автомобілем.
Твердження апелянта, що з матеріалів справи не вбачається, хто проводив огляд є непереконливими, адже з відеозаписів вбачається, що лікар після результатів огляду, підписав висновок, що свідчить, що саме він є уповноваженою особою, яка здійснював медичний огляд, відносно водія ОСОБА_1 .
Посилання на рапорт працівника поліції, що останній не конкретизовано вказав дату події є непереконливим, оскільки рапорт працівника поліції не є доказом вини ОСОБА_1 , а лише внутрішньо-службовим документом в органах поліції, який повідомляє про що-небудь вищій інстанції, керівництву про події. Суд не може брати вказаний доказ в основу обвинувачення, по-перше, він складений заінтересованою особою, по-друге, рапорт не несе в собі відомостей в розумінні ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд частково погоджується з тим, що лікар вжив сленгові слово «марихуана», але в той час, вважає, що така обставина за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи не свідчить, що вказана обставина перешкодила або могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки висновком встановлено стан водія - наркотичне сп'яніння. Об'єктивна сторона за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не передбачає конкретизації наркотичного засобу, який перебуває в організмі людини.
Скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму.
Апеляційний суд переглядаючи справу, погоджується з доводами, що під час розгляду справи, місцевий суд неправомірно взяв до уваги факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
В розумінні ст. 39 КУпАП адміністративне стягнення за ч. 1 ст.44 КУпАП погашене, що районний суд під час розгляду не врахував та безпідставно поклав в обґрунтування судового рішення.
Отже, вказане на думку апеляційного суду є підставою для зміни судового рішення шляхом виключенням з мотивувальної частини судового рішення посилання суду на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Никоненка О.О., задовольнити частково.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 1 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, змінити.
Виключити з мотивувальної частини постанови посилання суду на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 336/4055/21